Два роки несвободи слова
Два роки тому без пояснення причин влада вимкнула з системи цифрового мовлення Т2 незалежні телеканали Пʼятий, Прямий, Еспресо.
Їх немає в марафоні, журналістів цих каналів часто не допускають на заходи за участі президента чи урядовців.
Колективи цих медіа досі не отримали внятної відповіді, хто і з якої причини прийняв таке рішення, хоча всі інші телеканали, лояльні до Банкової, залишаються в системі цифрового мовлення. Більше того, вони отримують щедре державне фінансування на виробництво свого слоту в пропагандистському марафоні.
Підконтрольна ОП Нацрада киває на РНБО, Мінкульт морозиться, РНБО говорить про Нацраду і Мінкульт. І колись за це свавілля всі вони будуть відповідати.
Дивно, але комітет з питань свободи слова ніяк не реагує на це очевидне порушення прав українських журналістів і обмеження телеканалів. Хоча в патріотичний, професійній, проукраїнській позиції їхніх колективів ніхто не сумнівається. Журналісти Пʼятого, Прямого, Еспресо не лише фахово висвітлюють війну і російські злочини, вони мають високопрофесійних воєнкорів. Вони пишаються своїми мобілізованими і добровольцями, які сьогодні в лавах ЗСУ, – Іриною Шевченко, Валерієм Калнишем, журналістами, операторами, творчими співробітниками, які одягли піксель. На жаль, серед мобілізованих працівників телеканалів є й загиблі.
Відверто дивує відсутність справжньої журналістської солідарності щодо закритих телеканалів. І, можливо, саме тому, що в 2022-му промовчали, стало можливим наступне закручування гайок, тиск на інші редакції, прослуховування, погрози і відверта політична цензура.
Сьогодні сумно спостерігати, на що перетворюється Укрінформ. Ще трохи, й це знову стане пострадянське агентство з пропагандистом Сірьожою.
В марафоні немає опозиції. На телеканалі Рада немає парламенту. На Суспільному немає журналістських розслідувань, хоча при Порошенку там виходили дуже незручні для влади програми Бігуса і Ткача. Мені дійсно дивно, чому самі Михайло і Денис та їхні колективи не вимагають повернення в ефір Суспільного, адже цей канал створювали саме для висвітлення резонансних і важливих тем.
Проблеми зі свободою слова, тиском на журналістів і політичною цензурою я і «ЄС» піднімаємо на погоджувальних і в ВР постійно. Очевидно, що Україна як кандидат в члени ЄС і країна, що прагне членства в НАТО, має розвиватися як демократія навіть в умовах воєнного стану.
Прийшов час повернути в ефір Т2 вимкнуті телеканали і закрити марафон. Але аби ця очевидна істина стала реальністю, своє слово мають сказати і самі журналісти. Інакше гайки закручуватимуться.
