Що не так із експертами з економічних силовиків?

Тарас Котов

Чого я жартую над експертами, навколо БЕБ, “маскі шоу стой раз-два” та іншого.

Сама ідея навколо БЕБ ще з першого законопроекту (2016 рік) містила у собі “архітектурну” помилку, а саме невірне оцінювання дій слідчих органів в межах Кримінального процесуального кодексу. Думка, що достатньо якось виписати “виключну підслідність”, і все запрацює, була неправильною з самого початку.

Злочини в сфері економіки можуть містити ознаки одразу багатьох різних злочинів різної підслідності. Є модельний приклад, на якому я пояснюю цю проблему.

Уявімо просту схему. Приватна фірма є підрядником держпідприємства, яка за завищеними цінами за домовленістю з керівництвом держпідприємства надає послуги/товари цьому держпідприємству. Якщо на цьому як би весь злочин, то це підслідність НАБУ. Якщо при цьому приватна фірма оптимізує ПДВ і виводить гроші в готівку через схемний ПДВ від конвертаційного центру, то це буде підслідність БЕБ. Якщо маржа від цієї операції йде на фінансування, наприклад, “партії Шарія” або “Спілки православних журналістів”, то це буде підслідність СБУ. Якщо при цьому ця приватна фірма, для прикладу, постачає крадений ліс державі, то це буде підслідність МВС, а якщо ця ж фірма корумпує МВС, то підслідність ДБР.

Тобто в залежності від того, який з елементів сукупності злочинів взяти за основний, кожен слідчий орган може займатись однією і тією ж самою справою.

Ба більше, якщо прокуратура визнає слідство по конкретній справі неефективним, то прокуратура має право передати справу в інший слідчій орган (будь-який).

У теорії, саме прокуратура має бути арбітром, хто все ж таки провадить слідство. Але це потребує певної синхронізації в самій прокуратурі, оскільки різні частини прокуратури здійснюють нагляд за різними слідчими органами. І можна, не вносячи весь перелік статей (розмір шкоди тощо), ознаки злочинів за якими є у справі, досить довго вести справу нижче загальних радарів і кошмарити бізнес, вимагати хабарі тощо.

Далі. Інституцією, яка б насправді мала захистити інтереси бізнесу by design є інститут слідчого судді, який згідно КПК і має займатись дотриманням прав сторін на етапі досудового розслідування. Однак, оскільки слідчий суддя є суддею того самого суду, де слідчий орган і буде здійснювати обвинувачення і куди передасть справу, то, як правило, суддя формально виконує забаганки слідства. Часто наступає спайка судді-прокурора-слідчого з метою кошмарити бізнес.

Простий приклад – нескінченне затягування арештованих при обшуках коштів, по яких захистом надано документи про зміну статусу арештованого майна.

І десь така сама історія була з wishful thinking про різні варіанти “маскі шоу стоп”, де завжди був вкрай низький спротив силових органів цим реформам, бо як раз силові органи одразу розуміли, як це обійти.

Водночас сама інтенція постійно звужувати в правах силові органи теж є проблемою на державному рівні, адже з’являється купа складних справ, де реальну винуватість важко довести наявними засобами.

Як приклад, вимога антикорупційних активістів зробити для НАБУ окремий орган експертизи наче й непогана, але я уважно слідкую за справами реформаторів, і робота НАБУ і САП там вкрай низька навіть із “чужою” для них експертизою. Тобто підсилення може не збільшити/пришвидшити результати, а збільшити/пришвидшити зловживання.

Хоча, знову ж таки, той самий Рувін як голова КНІСЕ справедливо демонізована особа, з якою ніхто не може/не хоче щось робити.

В широкому сенсі, мова йде про новий суспільний договір та зміну кадрів і “корпоративної культури” по всій ланці слідчий-прокурор-суддя для того, щоб отримати принципово інший результат. Але вже зміна підходів у роботі інституту слідчого судді полегшила б стан справ у цьому напрямку.

(Все вище – це досить модельний спрощений приклад без повної архітектури засобів маніпулювати кримінальним процесом в межах КПК).

З цього не випливає, що БЕБ не треба перезавантажити. Все треба. Але варто розуміти, що питання набагато ширше, і вибудова простих швидких рішень може не приводити до очікуваних результатів. І саме тому, пошук причинно-наслідкових зв’язків (як критерій експертизи) і був провалений навколо “маскі шоу стоп” та “виключної економічної підслідності”. Гратись з силами та засобами сторін під час змагальності теж може призвести не до тих результатів, які б бачили ентузіасти.

Автор