Унікальний досвід виявився не потрібним новому керівництву Генштабу

У нас є унікальна (для нашої совкової системи підготовки піхоти в сухопутних військах) система замкнутого циклу на рівні відділення-взводу “відновлення боєздатності піхотних підрозділів в умовах воєнного часу”.

Суть програми 151-го навчального центру (НЦ) в тому, що на “відновлення” з лінії бойового зіткнення заходить підрозділ із поповненням (штатні та поповнення з інших підрозділів та після НЦ з ТЦК) в повному максимальному об’ємі. Включно з командирами/ТВО взводів і рот. Навіть кілька комбатів проходили курс разом зі своїми бійцями.

За час першої програми йде приведення зброї до нормального бою, надаються сталі навички стрільби до 400 (реально) метрів, тактична підготовка, такмед (14-16 годин потужної програми з дуже фаховими інструкторами на високому рівні), штурми окопів із використанням лазертагів, дії на техніці, бої в забудові, топографія і все інше.

За цей час визначається рівень підготовки КОЖНОГО бійця і офіцера, його моральні, бойові та ділові якості. З кожним бійцем працюють індивідуально. Уважно вивчаються соціальні ролі в кожному відділенні. По закінченню програми 16+ днів надається список людей з результатами оцінювання по всіх дисциплінах і коротка ОБ’ЄКТИВНА характеристика НА КОЖНОГО.

Плюс в тому, що ми все, що написане в програмі, робимо на 100%. Після проходження такого курсу всі люди в колективі згуртовуються, вони визначають нові соціальні ролі, вивчають один одного та їх спроможності. Командири проходять навчання разом з усіма, живуть разом з усіма, входять на 100% в колектив і ЗНАЮТЬ РАЛЬНИЙ СТАН ПІДГОТОВКИ особового складу.

Серед тих, хто в нас навчався, за 7+ місяців немає жодного, хто міг би сказати, що не вчать або вчать погано. Бували люди, які проходили гарне навчання за кордоном, їм відсотків на 70 все було відомо. Але ми не претендуємо на унікальність в індивідуальній підготовці, ми просто ЯКІСНО робимо те, що треба, з усім підрозділом. Тобто кожне відділення в батальйоні та бригаді отримує піхотну підготовку на одному рівні. Розмовляє на одній мові, одні й ті ж команди та все уніфіковано.

Всі люди з навчання виходять “на підйомі”, отримавши впевненість у собі, в зброї, в побратимі. Це правда. Вони знають, що можуть виконувати задачі, та орієнтовані на виконання задачі. Вони знають, що в піхотному бою самий ефективний спосіб захисту – це знищення противника. І вони вміють і роблять це.

Мінус такої підготовки, коли вона надається різним людям із різних підрозділів. Вони “прокачують скіли” і заходять в підрозділ, який має підготовку нижче або взагалі не має. Там, де «помилка виживших». І тоді навчені люди замість виконання бойових задач всі свої навички використовують на виживання, а не на успіх підрозділу в бою. І тоді зовсім зворотній ефект.

Після першої програми кращих за показниками та офіцерів/ТВО, які проходять відбір, ми відправляємо на тренінги за напрямками. Молодших командирів піхотних відділень, кулеметників або стрільця-рятувальника рівня CLS. Під замовлення бригади можемо прокачати марксманів, операторів малих та ударних БПЛА, розвідників. Потім вони повертаються до свого підрозділу і працюють як гарно налаштований механізм.

За цей час поповнення з ТЦК (якщо дають для цього підрозділу) проходить курс БЗВП за такою ж програмою і органічно вписується в підрозділ. Всі навчені на одному рівні та мають рівну підготовку. І саме головне – вони впевнені в своєму підрозділі та командирі.

Таким чином ми працювали з 67 (рік тому) 93, 101, 33 бригадами, батальйоном НГУ та готували молодших командирів та інструкторів для одного з полків бригади “Лють”. Ну і ще кілька підрозділів.

Всі комбриги, які знають можливості 151 центру і мають можливість завести людей, стоять в черзі.

Але зараз зі зміною керівництва ЗСУ генеральний штаб почав працювати звичним квадратно-гніздовим методом і насипає з різних бригад і батальйонів потрошки людей на БЗВП. Тобто унікальний досвід, який має підтвердження успішними діями на ЛБЗ, виявився не потрібним новому керівництву ГШ. Зараз в центр на БЗВП хочуть насипати різнобій людей із багатьох бригад. Людей, яких не можуть призначити на бойові посади через відсутність штампу.

Так, звісно, ми їх будемо вчити, бо для нас немає різниці кого вчити, і кожне життя безцінне. Але це набагато менш ефективно, ніж проводити підготовку сформованого підрозділу перед виходом на фронт.

А в цей час бойова механізована бригада вже два тижні очікує дозволу на те, щоб завести людей в центр на програму “відновлення боєздатності піхотних підрозділів в умовах воєнного часу”. Але чомусь клопотання бойової механізованої бригади залишається без розгляду і без відповіді.

Це ті речі, про які я писав, і я яких я боявся. Порвані всі нейронні та логічні зв’язки. А армія – це інертна система. І ніхто не хоче брати на себе відповідальність, а то може “стратити”. А коли не знаєш, як робити, роби по уставу. По суті, роби по правилах довоєнного часу.

Просто шкода втраченого часу. Те, що зараз почало робитися, то не про навчання, не про цінність життя солдата, не про підготовку. Це про “все по правилах”. Про маленьку совєцьку армію проти великої совєцької армії.