Вісті з фронтів. 25.01.2024
Ситуація наведена станом на вчорашній ранок (24.01.2024) у вигляді коротких повідомлень по напрямках.
1. На Бердянському напрямку на суміжному фланзі 5-ї та 36-ї загальновійськових армій противника (відповідно 60-ї та 37-ї окремих мотострілецьких бригад\омсбр) північно-східніше с. Завітне Бажання передовим підрозділам ЗСУ вдалося посунути противника приблизно на 150 м (ймовірно, це трапилось на ділянці лівофлангового батальйону 37-ї омсбр противника).
Це, очевидно, має значення виключно у тактичному сенсі, а саме, покращує перспективи оборони передових підрозділів ЗСУ у районі с. Урожайне. Й хоча противник продовжує утримувати південно-східніше села так звану “довгу посадку”, але безпосередня загроза просування противника у південну частину с. Урожайне, схоже, поки знята “з повістки дня”.
2. На Донецькому напрямку (північний фас Авдіївського району оборони). Схоже, передові підрозділи ЗСУ зразу у декількох місцях (ділянках), контратакували противника й спромоглися його відсунути.
– Зокрема, північніше с. Бердичі передові підрозділи 30-ї (ну або 21-ї) омсбр противника, які до цього просунулись у бік Новобахмутівки (західна), схоже, кілька діб тому були відсунуті знову до самої залізниці.
Окрім того, ймовірно, південніше с. Новокалинове українським військам вдалося трохи відсунути противника також до залізниці у бік с. Красногорівка (це смуга наступу 132-ї омсбр противника).
Але щось ну-у дуже дивне відбувається у південному секторі Авдіївського сектору оборони. Після просування російських військ в район “Царського полювання” та вздовж вул. Соборної, мені здавалося, що наші передові підрозділи відійдуть з позиції “Зеніт”.
Але, схоже, вони не тільки не відійшли, а й зуміли трохи розширити власну зону контролю у південному напрямку (десь на 80-100 метрів) і продовжують створювати для 1-й та 55-й омсбр противника в районі с. Опитне та “на Спартаку” значні незручності.
– Південніше м. Донецьк, район с. Новомихайлівка.
Впродовж кількох минулих діб тривали запеклі бої південно-західніше цього села за контроль над двома висотами (відм. 180 та відм.190), розташованими південніше с. Костянтинівка.
Передові підрозділи 39-ї омсбр противника зі складу його 68-го армійського корпусу (АК), очевидно, підсилені як мінімум одним мотострілецьким полком територіальних військ (мсп ТрВ), скоріше за все, 1442-им мсп ТрВ, вперто намагалися ОДНОЧАСНО пробитися по двох напрямках – вийти на ближні підступи с. Костянтинівка з півдня, обходячи Новомихайлівку з південно-західного напрямку, а також пробитися максимально глибоко вздовж дороги Степне – Солодке – Водяне.
Причому, що характерно, російське командування ще тиждень тому, очевидно, було “в курсе дела”, що його 39-а омсбр вже майже вичерпала свої “пробивні можливості” й потребує суттєвого підсилення, але все одно погнала її роти вперед.
Ну й, звісно, наслідки не забарились. Передові підрозділи ЗСУ в районі відм. 180 та 190 не тільки втримали свої позиції, а самі, в свою чергу, відкинули противника на відстань від 500-600 м до 1-1.5 км на всьому цьому рубежу. Таким чином суттєво розрядивши ситуацію в цілому південніше Новомихайлівки.
Й все через впертість та якусь не зовсім зрозуміло логіку управлінських рішень російських командних структур. Підрозділи 39-ї омсбр противника вийшли безпосередньо до цих висот ще кілька діб тому. Й мали можливість там закріпитися, дочекатися поповнення та підсилення, провести певне перегрупування сил й засобів і лише потім відновити атакуючи та штурмові дії по напрямку на ці висоти.
Але, ні, російські командЬОри без жодного передиху та паузи тут же погнали 39-у омсбр далі вперед. І тепер, хоча передові підрозділи противника продовжують стояти у східної околиці Новомихайлівки, але трохи південніше, йому доведеться усе розпочинати “по-новій”. Тобто “розрізати” увесь Вугледарський виступ противнику “з ходу” не вдалося.
Більше того, очевидно, що й північно-східніше Новомихайлівки у смузі наступу 155-ї окремої бригади морської піхоти (обр МП) противника та його 255-го мсп 20-ї мсд його передові підрозділи кілька діб тому були також відсунуті (у бік відм. 220).
3. На Лиманському напрямку після того, як десь 1.5 тижня тому противник відновив наступальні дії, його спроба “ліквідувати плацдарм ЗСУ на р. Чорний Жеребець” також якось “подзатянулась”. Ані пробитися у с. Терни, ані перерізати дорогу (важливу рокаду) через Торське – Ямполівку – Терни – Невське й до Макіївки, ані навіть добратися до околиць Макіївки противнику так і не вдалося.
Навіть задіявши у наступі більшу частину сил і засобів двох загальновійськових армій – 20-ї та 25-ї ЗВА, противник, по суті (у сенсі ліквідації нашого плацдарму на р. Ч. Жеребець), спромігся лише “віджати поле” по напрямку на Терни та 2 балки по напрямку на Зарічне.
Більше того, в районі с. Макіївка передові підрозділи 3-ї мсд противника (її 252-й мсп та 237-ї танковий полк\тп) були вимушені полишити кілька посадок, які вони з “таким трудом” віджимали восени минулого року.
4. В районі західніше та північно-західніше м.Бахмут противник продовжує свої спроби вийти на ближні підступи до м. Часів Яр, діючи по напрямку через с. Богданівка та с. Іванівське.
Очевидно, протягом минулих кількох діб йому вдалося увійти у північно-східну частину с. Богданівка, але південніше села та в районі с. Іванівське кілька позиції довелося здати.
Тут діє 98-а повітряно-десантна дивізія (пдд) противника (своїми двома 331-м та 217-м парашутно-десантними полками\пдп), а також на цьому ж напрямку діє цілий ряд підрозділів так званого “добровольчого штурмового корпусу” (ДШК), 200-ї та 4-ї омсбр противника.
Ситуація там достатньо напружена, бо противник атакує не тільки власне західніше та північно-західніше міста, а й достатньо активно провадить атакуючі та штурмові дії південніше Бахмуту.
Зокрема, підрозділи 72-ї омсбр та інші підрозділи зі складу 2-го та 3-го АК противника атакують по напрямку на Кліщіївку, східніше та південніше Андріївки. Й на даний момент їм, по суті, майже по всій протяжності цієї ділянки вдалося відновити свій рубіж оборони по залізниці й таким чином зняти загрозу прориву ЗСУ до автодороги Бахмут – Горлівка південніше міста.
5. І на останок трохи про Токмацький напрямок.
Судячи зі всього, протягом кількох минулих діб передовим підрозділам ЗСУ вдалося трохи розрядити ситуацію південніше с. Роботине, відкинувши підрозділи 70-го мсп 42-ї мсд противника, які намагалися наступати з Новопрокопівки на північ у бік Роботине, обратно у с. Новопрокопівка.
В свою чергу, північно-західніше с. Вербове передові підрозділи ЗСУ, не дивлячись на майже безперервний тиск підрозділів 76-ї десантно-штурмової дивізії противника, продовжують утримувати 1.5-2 км першої позиції головного рубежу оборони противника, таким чином не даючи йому повністю відновити положення по першій позиції.
Більше того, за певними даними, у смузі оборони 69-ї окремої бригади прикриття (обрп) противника (це 35-а ЗВА) південно-західніше с. Мирне передові підрозділи ЗСУ пару днів тому мали досить суттєве (як на нинішній час) просування до 1 км.
Фото: Азов
