Про велику китайську підземну стіну

Статті Блумберг про результати перевірок ракетних сил Китаю викликають певні питання.

Чи дійсно американська розвідка має настільки багато даних про китайську ядерну програму?

Річ у тім, що на Заході як в експертному середовищі, так і серед розвідспільноти йдуть тривалі суперечки стосовно оцінок результативності китайської ядерної програми. Експерти називають різну кількість бойових частин, які стоять на озброєнні – від 300 штук (мінімальна оцінка, офіційна від десь біля 400) до 10 000 зарядів (теоретично максимально можлива).

Суперечки, як я вже казав, достатньо тривалі. Їм вже скоро 20 років буде. Якби у США було більше даних, то США і відносно свого ядерного арсеналу діяли би інакше. Та і загалом би інформація протекла б у ЗМІ або в аналітичні довідки, які б все одно потрапили б до ЗМІ через 5 або 10 років.

Така дельта каже нам про те, що насправді розвідспільнота США не дуже розуміє (чи не розуміла), що з себе представляють китайські ядерні сили. Точніше, вона розуміє, але чи вірно вона розуміє, тут питання є.

Але стоп, – скажете ви. Це ж ядерні ракети. Це величезні шахти, які видно з космосу, або мобільні комплекси, які також відносно легко порахувати. Це ж бригади та полки, це розполаги, заправники, їдальні, котельні та склади. З шахтами та комплексами проблем немає, – вони пораховані і достатньо точно. Питання може бути лише в тому, скільки з них споряджені звичайною БЧ, а скільки ядерною. Але ніхто не буде під величезну кількість ядерних БЧ тримати невелику кількість пускових. Бо у випадку ядерної війни шахти та комплекси (та місця їх розташування, заправки, перезарядження та ремонту) стануть першою ціллю. І якщо БЧ багато, то перезарядити всі ці БЧ у комплекси та шахти не вийде. Бо їх же ж розбомблять.

Так, звісно, Китай зараз будує десь біля 300 нових пускових шахт у китайських пустелях, але вони точно на одну, максимум, дві ракети кожна шахта. І величезна кількість із цих шахт будуть пустими, це будуть хибні цілі.

Звідки тоді розповіді про те, що кількість БЧ може бути значно більшою?

Проблема не в шахтах та комплексах. Проблема у Великій Підземній Китайській Стіні. Термін смішний, але тепер майже офіційний. Його навіть в Китаї можна зустріти під назвою 地下长城.

Це умовна назва з американського докладу Філіпа Кербера про величезну мережу підземних тунелів, де китайці (ймовірно) зберігають додаткові ракети, комплекси та БЧ. Ці тунелі, справді, величезні, – згідно з заявами самого Китаю, їх довжина може бути 4500 кілометрів (на 2016 рік, а відтоді копати не переставали). Орієнтовні оцінки розміру тих тунелів набагато перевершують китайські офіційні, бо складно відокремити все, що китайці копають загалом від суто ядерних обʼєктів. Звісно, це не просто тунелі, бо навіть для обслуговування суто залізничної та складської компоненти потрібно мати і підземні депо, і рембази, і приміщення для персоналу, і багато чого ще. Це величезні підземні міста.

У випадку якщо тунелі використовуються для зберігання (а може, і спорядження) ядерних БЧ, то складність системи зростає драматично. Обслуговування навіть твердопаливних ракет і комплексів – це не дуже простий процес. Плюс охорона, плюс контрікі, плюс партійці, червоний куток там, їжа, одяг, системи фільтрації та забору повітря, водопостачання, ну, і звісно, топляк для всього цього, бо воно ж повинно бути автономним.

І не можна ж сказати, що китайці так не роблять. У смислі не копають. У доповіді Кербера прямо розписана ТРАДИЦІЯ китайців робити підземні міста. Підземні заводи. Підземні ядерні реактори. Реактори, Карл. Підземні лабораторії. Ну і, звісно, бомбосховища, штаби, госпіталі та таке інше, що загалом іноді роблять під землею. І це тільки те, що розсекречено. Тунелів так дофіга, що іноді метро або траси в китайських містах не риють, а просто передають тунелі від військових до комунальників, як із тунелями в Харбіні. Баланс мінус, баланс плюс – ось вам нова траса підземна вже готова, тільки з транспортною системою міста з’єднати. Та і загалом. Хто тунелі в Тибеті для китайців рив? Військові. А чому? Бо вміють. І тунелі, і шахти риють для цивільних власників китайські військові. Під горами. Одного разу Каргіл вирішив купити у китайського виробника обладнання для риття тунелів. Давав любі гроші, бо пацани норм вміють, а замовлень вагон тільки в Китаї, а можна ж масштабувати на весь світ за мінімальних інвестицій. Прибуткова компанія, яка у випадку залучення інвестицій та зав’язків Каргілу могла перетворитися у виробничого монстра. Але угоду не погодила компартія. А чого? А того.

Підземні тунелі – достатньо ефективна система. У випадку якщо ми кажемо навіть не про Газу, а про ядерну війну. Простий приклад. Ви можете підготувати майданчик на поверхні для пуску. Поряд з якоюсь горою, наприклад, або загалом в місцині зі складним рельєфом. Забити координати в пускову, тобто вони в вас будуть готові. Можна виїхати та пульнути за мінімальний час. Але пускова НІКОЛИ на цей майданчик не виїде. Більш того, відразу після будівництва він буде законсервований, до нього навіть гарну дорогу ніколи не прокладуть. Десь в горах, там якась місцина, але туди бульдозери з напрягом загнали, куди там комплекс затягти, та він туди буде їхати три доби мінімум. Супутникова розвідка дійсно побачить будівництво. Агентурна розвідка може підтвердити, що майданчик будували ракетчики. Здавалося б, це ціль. Але вона законсервована, тому неактивна, доїхати до неї неможливо, поряд ніяких ракетних баз немає, тому висновок простий – це хибна ціль. Забули про неї.

В загрозливий період у найближчий до майданчика глухий тунель під горою загонять техніку. У випадку початку конфлікту техніка прокопає 10 або 50 метрів до поверхні. Поставить елементарні кріплення в тунелі. Вже після початку бульдозери зроблять виїзд із гори на майданчик – метрів сто утрамбованого ґрунту. Дві-три години максимум. Це не сарказм, так воно і буде. З тунелю виїде пускова, за півгодини розгорнеться – і пуск. Далі вона майне в тунель і зможе виїхати ще десь вже з новою ракетою. Всі майданчики пусті. Всі неактивні. А чи є там до них сліпий тунель в горі – да хєр його знає.

Навіть якщо ви завербуєте китайського солдатика з тунелю, він під горою не буде орієнтуватися, а GPS там не працює, над тобою десятки метрів ґрунту. Та і бродити по сліпих тунелях ніхто солдатику не дасть. І на поверхні не походиш, всі місцеві жителі під контролем контриків. Та і не так вже їх і багато, бо гори. Треба вербувати керівника бази або полкана з бригади, і то не факт, що він знає, що там в опломбованому пакеті за план дій лежить на випадок ядерної війни, і які з сліпих тунелів технічні, а які для виходу на поверхню. Може, цей. А може, той. Будував не він, будували десять років тому, коли він лейтенантом ще був. Просто у випадку чого і втрати зв’язку зі штабом є бойовий наказ відкрити опломбований пакет М-6, із нього виконати інструкцію №2 для тунелю Б-8. І поряд комісар із пістолетом і члени військової ради бригади, які також партійці, щоб все було як в наказі. Прокопають, виїдуть, пульнуть і на перезарядку.

У 2008 році стався землетрус в Сичуані, про який я писав раніше. Велика трагедія для Китаю, десятки тисяч загиблих, серед яких багато дітей. Під час землетрусу була велика кількість цивільних волонтерів, які допомагали постраждалим. Допомагала і армія, тобто НВАК. Серед армійців бачили багато людей з нашивками Другого артилерійського корпусу НВАК. Що таке зараз 2-й корпус? Це Ракетні Війська Стратегічного Значення Китаю. Ага, ті самі, які ці всі тунелі й копають. Сичуань – це гори. Вся логістика після землетрусу вмерла. Тобто викликали армійців, які були поряд. Ракетчики та загалом ядерні ракети в Сичуані не новина, бо там багато їх центрів. Навіть цілі міста ядерників є. От тільки ракетчики були не у польовій формі, а в радіохімбіологічному захисті. І з дозиметрами. Повідомлень про аварії на ядерних електростанціях в Сичуані не було, загалом, там є механізм для дій у випадку землетрусів, регіон такий. Що вони там вимірювали?

Є багато повідомлень, що під час землетрусу китайці побачили, як на схилах гір, що осипалися, стали помітні величезні підземні структури, можливо, ті самі тунелі. Хтось скаже, що це міська легенда, і встановити факти зараз складно, бо китайський чебурнет зачищають дуже швидко. А років пройшло вже багато. Але проблема в тому, що для доповіді 2011 року Кербера, яка народила термін про підземну велику стіну, використовувалися зйомки та репортажі тих часів. І там вистачає не дуже помітних тунелів із цистернами, які нізвідки йдуть у гору. Цілі засипані локомотиви всередині гори, яка розкололася навпіл (китайці кажуть, шо то цивільний тунель). Безпорадні пожежники поряд, які дивляться, як воно горить. Чого горить? Бо, як я вже казав, топляка для цієї системи треба ДУЖЕ багато, бо все ж повинно бути автономним.

Під час землетрусу Китай навіть скинув повітряний десант на гору в Сичуані для забезпечення безпеки. Безпеки чого? Гори?

Загалом, сам вибір Сичуаня для розміщення критичних для ядерної програми виробництв і лабораторій багато про що каже.

Так, дійсно, є і теорії, що система тунелів здебільшого для використання як складів для звичайного озброєння та всяких там штабів та госпіталів. От тільки китайське телебачення викладає у репортажах фотки не складів. А саме тунелів. І саме з пусковими. Звісно, нам не покажуть ні рембази, ні штаби, ні заводи з лабораторіями, тільки тунелі з залізницею та пусковими. Але, думаю, є і все інше.

Отже, Китай може зберігати величезну кількість пускових і запасних ракет. Скільки там тих тунелів, зараз ніхто вам не скаже. Правила протисупутникового переміщення були написані в 80-х роках всі. Не так складно показувати супутнику тільки те, що супутнику можна бачити, якщо в тебе величезна територія і пускові кількістю декілька сотень. Проліт супутників всіх – відомий. Можна як займатися ротацією комплексів, так і просто зберігати їх у тунелях від початку і до часу Ч. Ніяка супутникова розвідка тобі нічого не скаже. Щось може сказати агентурна, але якщо норм секретити, то ну перерахує тобі агент комплекси. І який з цього висновок робити? А він всі комплекси бачив? А ракети всі? А хто дасть гарантію, що ракети справжні, а не деза масогабаритна? Якщо у солдатика знайдуть пристрій Гейгера, його на пляшку посадять за дві хвилини, а макет він від справжньої ракети на око не відрізнить.

Тут рахувати не так вже й просто.

Звідки тоді дані про 10 000 БЧ на озброєнні? Це просто розрахунок від потужності виробництва та збагачення. Скільки теоретично могли вже збагатити, виробити та підтримувати (бо БЧ деградують із часом). Десь на такий розрахунок можна спиратися, хоча треба розуміти, що це гранична максимальна кількість. Тому деякі експерти кажуть, скоріше за все, про тисячі БЧ. Із комплексами дещо простіше, бо є заводи, там документація, як не секреть – утече. З ракетами якось так само, мабуть. Хоча там також збирання кінцевого виробу – це справа, про яку знає дуже небагато людей, і всі кадрові, не дуже і підберешся.

Так само супутникова розвідка може відстежувати будівництво самих тунелів. Але якщо будівництво масштабне, та якщо заводи та реактори під горою, то далі відслідковувати вже важче. Бо обсяги величезні. Звісно, розвідники багато чого видумали, щоб і в таких ситуаціях дізнаватися про дії супротивника. Але це лотерея. Десь вийде. Десь – ні. Навіть якщо ви розумієте, що під горою є система тунелів, поряд із грядою можуть бути сотні площадок для пусків. До якої саме йде тунель у горі? Скільки пускових і ракет у тунелях? Загалом, тут також можна орієнтовно оцінити по кількості бригад і людей у них. Але десь може бути і госпіталь, десь склад звичайного озброєння, десь штаб ракетної бригади. Звісно, тут повинен бути армійський порядок і точне розуміння, що вони мають, а чого не мають, але чи це так у НВАК?

Звісно, скептики кажуть, що кількість БЧ і ракет якщо і відрізняється від офіційної, але на проценти, а не в рази, тим більше, на порядки. Я погоджуюсь, що, скоріше за все, це так. Все ж таки приховати повністю кількість військ, ракет і комплексів складно. Знову ж таки у бригади може бути зайвий комплекс і декілька ракет, але ж не в три рази більше і того, і того, ніж за штатом. Бо доглядати та ремонтувати потрібно, люди ж просто не впораються, треба буде дисциплінарку впаяти, і це також легко відстежити ворожій розвідці. А чого ти лейтенант Степ Сунь так мало грошей нам висилав із армії, ми тут голодуємо мал-мал. Бухаєш на кровні? Не комуністично про родичів у селі забувати. Так, а як я вам щось вишлю, якщо в нас на бригаду комплексів забагато, ми нічого не встигаємо, і полкан-гніда мені догану за доганою клепає. Ну і по селі чутки пішли, що Степ Сунь керівництво заклювало, бо людей не вистачає, хоча бригада повного штату. Ось і утекло. Воно так не працює, щоб, як у кіно, таємно побудувати тисячі стар дестроєрів або мільйони клонів, і щоб ніхто не дізнався.

Тим не менше, саме ці сперечання кажуть нам про те, що однієї думки про китайській ядерний арсенал у розвідспільноти США немає (або принаймні не було). Доповідь, на основі якої я написав цей пост, не викликала реакцію «навіщо ти про це розповів, дебіл». Навпаки, її заперечували як фейк та алармізм. З нею не погоджувалися і в Білому Домі, і в Конгресі, і в розвідспільноті. Принаймні офіційно. Доповідь як раз була написана саме для того, аби тренд офіційний зламати.

Так, звісно, скоріше за все, це масштабне будівництво Китаю – скоріше бажання, як не дивно, зекономити гроші. Бо вартість ракетної шахти і ракети для неї астрономічна. Бо шахту треба обслуговувати, охороняти, і ракету вона, скоріше за все, запустить одну. Накопати тунелів, за умов розвиненої промисловості, набагато дешевше, ніж безкінечно нарощувати шахти та комплекси. Комплекси вони ж теж недешеві. Бо к кожному потрібний розрахунок (туди розумних), охорона (сюди вірних), контрікі (і розумні, і вірні), партійну ланку (сюди можна і тупих), база (просто дофіга секретних людей) і всяке таке інше. Це гроші, і гроші чималі. І все це згорить у ядерному вогні в перші години ядерної війни. Бо таке на поверхні не приховати що від супутника, що від агентурної розвідки. Краще мати багато тунелів під горами, менше комплексів (а відповідно і менше розрахунків) і якусь кількість зайвих ракет із приміщеннями, де можна у захищеному режимі споряджати ракети на комплекси. Нехай зверху падають ракети, під горою це все пофіг, навіть якщо завалить виходи. Вони до цього готові. Відкопаються. Як у Сичуані.

Тим не менше, всього 10 років тому була масштабна суперечка про те, чи все вірно в США всі розуміють про ядерні сили Китаю. Доводилося експертам доповіді писати і в паблік викладати. Тепер ми дізнаємося з газет (!) про те, що якісь із китайських ракет мали воду замість палива (!!). Можливо, це фейк. Але ж відставки в Китаї не фейк. Це факт.

Щось змінилось у підході розвідспільноти США у питанні ядерної програми Китаю. Що саме змінилося, сказати складно. Ми можемо повірити голові ЦРУ, що стратегічна агентурна розвідка США в Китаї побудувала масштабні агентурні мережі, і в умовах невдоволення політикою Сі в Китаї всі стучать навипередки в ЦРУ, ДержДеп, РУМО і так далі. Вікілікс підтверджує, що стучали і до того, як Сі став імператором. Але Вікілікс каже про кадрових дипломатів, і там вже ніхто не розбереться – вони за власним бажанням стучали чи виконували завдання партії про дезінформацію ворожих дипломатів. Може, стучати стали й більше, хто знає, окрім Бернса, звісно. Але зазвичай розвідники про свої успіхи мовчать. РУМО от мовчить. Агенція, якої не існує, мовчить, вона не по агентурі, звісно, в них свої методи. Розповідає щось тільки ЦРУ. І газети.

Хтось може сказати, що змінився політичний момент у Китаї. До встановлення абсолютної влади Сі він якось там ще балансував інтереси. І генерали разом із конструкторами слали нафік партійну поліцію з розповідями, що все ок, і все є, але секретно, та і далеко в ті гори на базу їхати, пане інспекторе, давайте краще сразу в рєстік, поряд із яким у нас партійний бордель. А контррозвідка і так на тих базах живе, вони в корупційній штатці вже давно на зарплаті. А тепер Сі вирішив реально повоювати, почав перевіряти, а там адіще з корупцією і анало говнєтами замість МБР та шахт. Ну і почала партія системно трусити військових. А партія механізм великий, бюрократія, людей там багато, ось воно і протікає веселіше, ніж раніше, коли там ядерники тихо собі в горах щось копали. Може, агентурна розвідка. А може, агенція, якої не існує, кудись врізалася і знімає партійні листування.

Хтось може сказати, що змінився політичний момент в США. Регіональні бюджети США від оновлення ядерної тріади США прикурять так, що стіна Трампа буде дитячою прогулянкою. Це величезні гроші, і купа з них піде місцевим. Землю орендуй або купи, новий під’їзд зроби, бетон купи, арматуру купи, підрядників винайми. І всім доплати – за секретність та мовчання, за складність та роботу по ночах, за сертифікацію та допуски. Конгрес таке любить. Всі люблять МБР та шахти, бо отримуєш зараз, а що воно погано побудовано дізнаються вже твої діти. А може, і не дізнаються, бо ж секретність. Або ядерна війна. Китайці також це люблять. Якщо вірити Блумбергу та відставкам. Але і без шахт грошей всім вистачить.

Загалом, політика зменшення витрат на військо і ядерну зброю на Заході змінилася зворотною. Може, для того все це і пишуть. Якщо просто написати, що в Китаю все добре з ракетами, то грошей не дадуть. Бо завжди так писали. І не давали. Кербер не дасть збрехати. Якщо сказати, що ось тут погано та смішно, а, загалом, Сі викорінить це все зараз, і буде брильянт, – то, може, і не повірять, але хоч прочитають. Вода в ракетах, не кожен день про таке чуєш. А так як влада Сі все ще непохитна, то, звісно, він такого ляпаса від генералів власних не стерпить і зробить там з китайських гір решето з ракетами та базами. Схоже ж на правду? Може, правдою і є, насправді. Тому давайте і ми тут у себе модернізуємо ядерку, бо якось ссикотно.

Висновок

Питань до інформації від Блумберг багато. Якщо вони дійсно отримали інформацію від розвідспільноти США, то як пояснити такий якісний стрибок у розумінні китайської програми у розвідників? Чи деградацію системи безпеки та секретності в Китаї.

Ви можете обрати будь-яке пояснення. Моє залишиться старим. Системні проблеми в китайській ракетній програмі такі, що прості перестановки ліжок у цьому борделі вже не допомагають. Треба якось норм рихтувати і перевіряти все, бо інакше замість швидкої операції проти Тайваню вийде пшик. Це за умов, що китайські ракети взагалі будуть хоч якось ефективні проти острівної ППО Тайваню. Час Ч, коли китайські пускові з конвенційними БЧ сотнями виїдуть на відомі площадки і нанесуть перший удар по Формозі, відсувається. Сі вірить, що драконівськими методами його армію можна перетворити на більш ефективну. Я не вірю. В одноосібній тоталітарній системи будь-які системи контролю лише множать корупцію, договорняки та нахлобучілово. В процесі купа людей сяде, а купа нових людей заробить. А армія як була армією комуністичної країни, так їй і залишиться.

Так що якщо проблеми є зараз, то вони ж будуть у НВАК і через пʼять років, і через десять років.

Ви можете вірити, що це все китайська постанова та ІПСО, щоб усі повірили, що нападу не буде. Я в це не вірю.