Вісті з фронтів. 12.01.2024
Сьогодні виключно про певні нюанси та перспективи боїв у районі селища Новомихайлівка.
Тривають інтенсивні бойові дії в районі с. Новомихайлівка. Наскільки я розумію, противник намагається за будь-яку ціну “зачепитись” за це село (точніше, його руїни).
З цією метою його війська діють одночасно по декількох напрямках:
– Олександрівка – Новомихайлівка (оперують окремі підрозділи 255-го мотострілецького полку\мсп при підтримці 33-го мсп противника) та десь до батальйону його 155-ї окремої бригади морської піхоти (обр МП).
– З боку Славного в напрямку Новомихайлівки атакують основні сили 255-го мсп зі складу 20-ї мотострілецької дивізії (мсд) противника.
– З південно-східного та південного напрямків (від селищ Степне та Солодке) у Новомихайлівку прагнуть пробитися підрозділи 39-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) зі складу 68-го армійського корпусу (АК).
На даний момент противник підійшов впритул до східної околиці Новомихайлівки (з боку с. Славне), але з півночі та півдня “трохи зав’яз” у зустрічних боях, позаяк передові підрозділи ЗСУ місцями контратакують наступаючи підрозділи противника, й часом не тільки зупиняють просування противника, а й відтісняють його.
Бої в цьому районі носять вкрай запеклий характер, сторони майже у безперервному режимі атакують-контратакують одна одну, масовано застосовують артилерію та РСЗВ, окрім того, противник активно застосовує на цьому напрямку свою оперативно-тактичну та армійську авіацію (АА).
Декілька днів тому я писав, що сенсом всіх цих боїв за Новомихайлівку насправді є не саме селище (яке, за великим рахунком, має лише тактичне значення), а створення умов для витіснення ЗСУ зі всього Вугледарського плацдарму. Тобто противник прагне виконати більше завдання за обсягом (оперативно-тактичного рівня). А саме, взяти під свій контроль дорогу Мар’їнка – Вугледар (вона же “в миру” 00542), яка є досить важливою рокадою для підрозділів ЗСУ, які обороняються на цьому виступі.
Однак, для цього противнику буде потрібно активізуватися не тільки в районі Мар’їнки та Новомихайлівки, а й в районі безпосередньо Вугледару та відтинку західніше нього (район Павлівки). Інакше весь сенс боїв за Новомихайлівку буде втрачено.
Витіснення українських військ із району Новомихайлівки нічого особливого противнику щодо ліквідації всього Вугледарського плацдарму не дасть. Вузли оборони ЗСУ у районі Костянтинівки та Парасковіївки нікуди від цього не дінуться. Тим більше що й селище Побєда противнику у цьому відношення також ніяк не оминути.
Тобто для того, щоб примусити ЗСУ загалом відійти з Вугледарського плацдарму, противнику буде необхідно організувати “тиск” як з північного, так і з південного “кінців” вище вказаної мною дороги.
Цими “генеральними дирекціями” є
– напрямок Мар’їнка – Побєда – Костянтинівка,
– напрямок шахта “Південнодонбаська” – Водяне – та ж Костянтинівка (“альтернатива” – обійти Вугледар із заходу у загальному напрямку на Богоявленку з наступним “доворотом” у бік той же Костянтинівки, але це видається мені менш ймовірним).
Для виконання всього цього “громадья планов и замыслов” командуванню противника необхідно буде зосередити не тільки в районі Мар’їнка – Олександрівка, а й в районі Павлівка – Микільське – Володимирівка – Єгорівка ДОДАТКОВІ сили й засоби у вигляді відповідних угрупувань військ.
На даний час поки такого зосередження наша група (ІС) не спостерігає. Але… “перший дзвіночок” щодо опосередкованого підтвердження того факту, що командування противника таки виношує такого роду плани, вже задзвенів. А саме…
У складі 5-ї загальновійськової армії (ЗВА) противника є така собі 57-а окрема мотострілецька бригада (омсбр) – ППД м. Бикин, Хабаровський край.
І хоча 5-а ЗВА противника зараз діє своїми головними силами на Бердянському напрямку, саме ця її бригада свого часу була задіяна командуванням противника окремо від своєї “штатної” армії, так би мовити, “у відриві” від “соска родной армии”, у боях південніше м. Бахмут. Так, Андріївка, Курдюмівка й т.д. Саме там бригада понесла достатньо відчутні втрати й була десь приблизно на 1.5 місяця виведена звідти “на відновлення”.
Ось тепер, за інформацією, яка надійшла до нашої групи (ІС), цю бригаду командування противника збирається “з відновлення” перемістити “під Вугледар” (тобто на південний фас Вугледарського виступу). Ну, так “співпало”…
В рамках підготовки до переміщення підрозділів 57-ї омсбр 5-ї ЗВА у вказаний район оперативна група бригади, сформована з офіцерів штабу бригади, провела рекогносцировку в районі с. Микільське та с. Володимирівка (це зовсім не означає, що саме туди вони й “заїдуть” в реальності).
В принципі, переміщення однієї омсбр ще нічого “сверхординарного” не означає. 57-а омсбр – це 3 мотострілецьких батальйони + 1 танковий + 2 гаубичних артилерійських дивізіони (гадн) + 1 реактивний артилерійський дивізіон (реадн), ну, й 1 зенітний ракетний та 1 просто зенітний дивізіони (зрдн та здн), а також увесь бригадний комплект підрозділів – зв’язок, розвідка, інженерно-саперна рота, МТЗ і т.д., включаючи окрему роту снайперів та РЕБ.
Більше цікаво, наскільки ця омсбр встигла “відновитись” (точніше, її підрозділи), й які саме з її підрозділів “попрямують на південь” (тобто в якому саме складі вона з’явиться під Вугледаром).
Однак, якщо згадати, що “у тих же краях” оперують підрозділи 40-ї окремої бригади морської піхоти (обр МП), 36-ї омсбр зі складу 29-ї ЗВА та якісь “мутні” формування зі складу 1-го АК штибу 131-ї омсбр чи 89-го танкового полку (тп) територіальних військ (ТрВ), то цілком можливо, що російському командуванню таки вдасться нашкрябати щось суттєве на “південну групу” для Вугледарського виступу.
Тому у сенсі оцінки ситуації у так званому районі “південніше Донецька” варто розглядати власне не тільки бої в районі Мар’їнки та Новомихайлівки, а й загалом будь-які “шевеления” противника на Волновасько-Маріупольському напрямку. Очевидно, що ми маємо справу з цілком чітким і цілеспрямованим задумом (планом) противника щодо ліквідації Вугледарського виступу. Принаймні з чітко артикульованою його спробою досягти цієї мети.
