Вісті з фронтів. 28.12.2023
Сьогодні про Мар’їнку, Новомихайлівку й трохи про Вугледар.
1. Очевидно, що вперте бажання російського командування за будь-яку ціну взяти під контроль руїни Мар’їнки було обумовлено не тільки (й, скоріше за все, не стільки) прагненням “доложить о большой победе” в районі Мар’їнки, яку російськи війська штурмували більше як півтора року, скільки цілком утилітарними оперативно-тактичними міркуваннями.
Справа ось у чому…
Український плацдарм, розташований східніше дороги Мар’їнка – Вугледар, вже давно “муляв око” росіянам із двох основних причин:
– По суті він являє собою цілком очевидний зручний “стартовий майданчик” щодо можливих (гіпотетичних) активних дій ЗСУ у бік м. Волноваха та м. Маріуполь (від передових позицій ЗСУ північніше с. Володимирівка до північних околиць м. Волноваха менше 18 км, а до північних околиць м. Маріуполь – 63 км).
– Окрім того, наявність цього плацдарму дає можливість ЗСУ досить щільного вогневого контролю за залізницею, яка веде до м. Волноваха з півночі й далі через Хлібодарівку та Комиш-Зорю на захід (відстань до неї в районі станції Південнодонбаська, складає менше 9 км) та яка пробивається достатньо “розлогою номенклатурою” засобів ураження, які є на озброєнні ЗСУ.
Тобто ця залізнична “гілка” потенційно, могла би відігравати достатньо важливе значення у системі матеріально-технічного забезпечення (МТЗ) військ противника, які діють у Південній операційній зоні (в першу чергу, угрупування військ (УВ) “Запорожье” та “Восток”) на оперативному рівні (хто забув, нагадаю, МТЗ російських військ на оперативному рівні зазвичай здійснюється саме залізничним транспортом, російський “тил” на оперативному рівні пристосований саме для такого методу МТЗ).
Це набуває ще більш актуального характеру, зважаючи на регулярні удари ЗСУ по російській військовій інфраструктурі на території окупованого п-ва Крим.
Але поки існує цей український плацдарм, використання російським командуванням цієї залізниці для постачання предметів МТЗ своїм військам західніше умовної лінії Волноваха – Маріуполь у значних обсягах, скажімо так, певним чином ускладнено.
Думаю, виходячи, головним чином, саме з цих двох міркувань, російське командування спланувало, організувало та зараз намагається реалізувати певний план (задум) щодо ліквідації цього плацдарму ЗСУ. Частиною якого, як на мене, й є активні наступальні дії противника по напрямку Мар’їнка – Георгіївка.
В чому полягає суть цього задуму?
Думаю, що “в ідеалі”, він передбачає декілька етапів:
1) Етап перший – взяття під контроль району Мар’їнки. Навіть не стільки всієї Мар’їнки, скільки її центральної та південної частин (тобто всього, що розташовано південніше колишньої вулиці Каштанової).
2) Етап другий – зосередити та розгорнути відповідні сили й засоби у центральній і південній частині Мар’їнки задля проведення атакуючих\штурмових дій по напрямку Мар’їнка – Побєда вздовж дороги 00532 (так, тієї самої Мар’їнка – Вугледар), у загальній дирекції з півночі на південь з прицілом вийти на рубіж Антонівка – Костянтинівка.
Одночасно (бажано) з цим розпочати наступ або з району Микільського у бік шахти Південнодонбаська чи зразу у бік с. Водяне, або спробувати з рубежу Новомайорське – Шевченко пробитися у бік Новоукраїнки через Пречистівку (західніше Вугледару).
3) Етап третій – що ми отримуємо в такому разі? Вірно, глибоке охоплення флангів тактичної групи ЗСУ, яка обороняється північніше Володимирівки та в районі Новомихайлівки. Тому далі по добре вже відомому нам “сценарію” зустрічний наступ двох флангових ударних тактичних груп противника з метою одночасного виходу їх десь приблизно у район Катеринівка – Антонівка – Костянтинівка – північно-східніше Водяного, в тил українським підрозділам, які обороняються східніше вищевказаної дороги.
Це якщо коротко та максимально схематично.
2. В реальності ситуація у цьому районі розвивалася та розвивається, м’яко кажучи, трохи “в іншому ключі”. Приблизно півтора-два місяці тому противник вже пробував наступати (причому, наскільки я пам’ятаю, протягом не менш як тижня) в районі Новомайорського та Шевченко (південна група). Однак ці атаки скінчилися безрезультатно.
Так само з північного флангу “освобождение Марьинки” також “трохи затримувалось”. А значить, можливість організувати з її боку повноцінний наступ по дирекції на Победу – Костянтинівку також.
Тим більше незабаром почалась “Авдеевская операция”, “восстановление положения под Бахмутом” і ще цілий ряд російських зимових “активностей”. Тому, очевидно, для проведення ще однієї “активності” між Вугледаром і Мар’їнкою російське командування не могло залучити значні за обсягом сили та засоби, як це воно зробили на Авдіївському напрямку.
Це, в свою чергу, явно потягнуло перегляд сенсу та змісту плану (задуму) противника щодо вирішення “проблеми Вугледарського виступу”.
Його командуванню на цьому відтинку довелося, як висловлюється пан Арестович, “урезать осетра”.
Тобто замість реалізації “сміливого та амбітного” плану проведення активних наступальних дій “на оточення” з метою “решительного разгрома группировки противника” перейти до банального лобового витискання українських підрозділів ЗА дорогу Мар’їнка – Вугледар. Зрозуміло, що це, в першу чергу, стосувалося “осьового” напрямку Новомихайлівка – Костянтинівка.
Й саме у відповідності з цими міркуваннями командування противника й організувалу протягом кількох крайніх тижнів активні наступальні дії по напрямках Степне – Новомихайлівка, Славне – Новомихайлівка, а також Олександрівка – Новомихайлівка. По мірі “освобождения” Мар’їнки до цих атак противника додався ще й його тиск по напрямку Мар’їнка – Побєда.
Власне, на даний момент противнику вдалося пробитися з боку с. Славне та с. Степне майже до південно-східної околиці с. Новомихайлівка (тобто впритул до села), а також просунутися з боку Мар’їнки та Олександрівки значно південно-західніше дороги N15 у бік Побєда та тієї ж Новомихайлівки.
3. Тепер щодо складу сил і засобів противника, які діють у цьому районі та намагаються витіснити наші війська у північній частині плацдарму ЗА дорогу, яке веде на Вугледар.
Це така собі суміш із військ Південного та Східного воєнних округів зи-си ри-фи, які діють, не дивлячись на цей факт, достатньо узгоджено. Зокрема:
– 150-а мотострілецька дивізія (мсд) 8-ї загальновійськової армії (ЗВА), діє, як мінімум, двома своїми полками 103-м мотострілецьким (мсп) та 163-м танковим (тп) головним чином в районі Мар’їнки.
– 20-а мотострілецька дивізія (мсд), тіє ж 8-ї ЗВА – діє також своїми двома полками (33-м та 255-м мсп) по напрямках Мар’їнка – Побєда, Олександрівка – Новомихайлівка та відм. 204.7 – Новомихайлівка.
– До атак на Новомихайлівку також залучений 139-й окремий мотострілецький батальйон (штурмовой)\омсб(ш) 29-ї ЗВА, він діє по напрямку Славне – Новомихайлівка.
– 39-а омсбр зі складу 68-го армійського корпусу (АК) діє, як мінімум, двома своїми мсб по напрямку Солодке – Новомихайлівка.
Також, згідно певної інформації, зважаючи на здобуття впродовж минулого тижня тактичного успіху в наступі у цьому районі, командування противника протягом останніх 3-4-х діб намагається його розвинути.
Фіксується переміщення на цей напрямок окремих підрозділів 40-ї та 155-ї окремих бригад морської піхоти (обр МП) тихоокеанського флоту (тоф-у), а також донецького “бомж-полку”, “в миру” оперативно-бойового тактичного формування (обтф) мвс ди-ни-ри “Каскад” (фіксується тут його “7-й отдельный батальйон оперативного назначения”).
Хоча на рахунок останнього існують цілком реальні сумніви щодо його рівня боєздатності, бо складається він переважно з донецьких ментів (так, тих самих “старой закалки”) та “підзвітного їм контингенту”. Тим більше їх так неслабо “потрепало” свого часу на Токмацькому напрямку.
Однак за формальними ознаками та за російськими “паперами” ця донецько-ментовська шобла вважається цілком боєздатною.
4. Ну й щодо подальших перспектив у цьому районі.
– Очевидно, найближчим часом варто очікувати “штурму” Новомихайлівки.
– Цілком ймовірні спроби противника також наступати в районі Микільського та десь між Новомайорським і Павлівкою.
– Також, безперечно, противник продовжить свої спроби пробитися з півночі на південь вздовж дороги 00532 “на Побєду” (а в перспективі – у бік Костянтинівки).
На заставці: руїни Мар’їнки, грудень 2023 р. Фото: Генштаб ЗСУ
