Вісті з фронтів. 20.11.2023
1. Спочатку завершимо з Куп’янсько-Лиманським напрямком, розглянемо склад сил і засобів угрупувань військ (УВ) противника “Запад” та “Центр”, які діють тут. Тобто це все те, що зараз оперує північніше р. Сіверський Донець.
Підкреслюю, це 2 (ДВА) угрупування військ противника, а не одне. Дані будуть наведені без урахування військ (сил) із складу УВ “Запад”, які залучені до виконання завдання “прикриття державного кордону” у Брянській, Курській та Білгородській областях ри-фи.
На даний момент у складі обох цих УВ діють наступні найбільші формування (об’єднання та окремі з’єднання):
а) УВ “Запад”:
– 6-а загальновійськова армія (ЗВА);
– 1-а танкова армія (ТА);
– 20-а ЗВА;
– 11-й армійський корпус (АК).
б) УВ “Центр”:
– 25-а ЗВА;
– окремі частини та підрозділи 41-ї та 2-ї ЗВА;
– окремі частини та підрозділи 3-го АК;
– частина сил 90-ї танкової дивізії (тд).
Отже, у цифровому вимірі це:
а) УВ “Запад” (власне Куп’янський напрямок):
– окремих мотострілецьких бригад (омсбр) – 3;
– мотострілецьких або танкових полків (мсп\тп), включно з територіальними військами – 26;
– мотострілецьких або танкових батальйонів (мсб\тб) – 7;
– зведених тактичних загонів (рівня батальйон), включаючи типу БАРС, Шторм та Шторм-Z – 5.
У резерві “першої черги” у зоні відповідальності УВ “Запад” розгорнуті наступні формування:
– мсп – 3;
– окремих мотострілецьких батальйонів (омсб) – 1;
– окремих стрілецьких полків (осп) мобілізаційного резерву – 4;
Разом це складає:
– особового складу (о\с) – 67112 в\сл;
– танків – 749;
– бойових броньованих машин (ББМ), включаючи бронеавтомобілі та МТ-ЛБ – 1037;
– артилерійські системи (АС), калібром від 100-мм – 681;
– реактивні системи залпового вогню (РСЗВ) – 184;
– пускових установок оперативно-тактичнго ракетного комплексу (ПУ ОТРК) – до 18 одиниць.
б) УВ “Центр”, яке оперує на Лиманському напрямку:
– омсбр, окремих танкових бригад (отбр), зведених тактичних груп військових баз (ЗТГр ВБ) – 5;
– мсп, тп, десантно-штурмових полків (дшп) – 10;
– омсб – 2;
– зведених тактичних загонів (рівня батальйон), включаючи типу БАРС, Шторм, Шторм-Z – 4.
У резерві “першої черги” у зоні відповідальності УВ “Центр” розгорнуто:
– мсп – 2;
– осб МР – 1.
Разом це складає:
– о\с – 43273 в\сл;
– танків – 308;
– ББМ, включаючи бронеавтомобілі та МТ-ЛБ – 721;
– АС, калібром від 100-мм – 406;
– РСЗВ – 97;
– ПУ ОТРК – від 2 до 4 одиниць.
В частині основних типів і видів озброєння та військової техіки (ОВТ) указано ЗАГАЛЬНІ цифри, які включають як боєздатні ОВТ, так і ту їх кількість, яка перебуває на ремонті та відновленні (модернізації).
Як бачимо, та частина УВ “Запад”, яка оперує на Куп’янському напрямку як за чисельністю о\с, так і ОВТ значно потужніша ніж УВ “Центр”.
Тому, розглядаючи перспективи та можливості відновлення противником наступу на Лиманському напрямку, це необхідно враховувати. Але у цьому відношенні я би особливо не переймався цим фактом та не сподівався “на краще”.
Адже очевидно, що 20-а ЗВА противника буде діяти саме в інтересах УВ “Центр” (тобто саме на Лиманському напрямку), якщо взагалі не буде передана у підпорядкування командування цього УВ і не увійде до його складу. Особливо в умовах, коли основні сили 2-ї та 41-ї ЗВА зі складу УВ “Центр” переміщенні противником “під Авдіївку”.
20-а ЗВА – це принаймні дві повнокровні мотострілецьких дивізії (3-я та 144-а мсд). Разом із 67-ю мсд 25-ї ЗВА, а також її 164-ю омсбр та 11-ю отбр, вони цілком спроможні скласти ударне оперативно-тактичне угрупування противника, яке за своєю чисельністю та потужністю буде мало чим поступатися тому угрупуванню, яке влітку 2022-го “рвалося” через Ізюм із півночі на Слов’янськ.
Тому на місці командування наших ОСУВ “Хортиця” та ОУВ “Лиман” я би особливо “не розслаблявся” щодо Лиманського напрямку. Тим більше що противник тут по напрямку Кремінна – Зарічне має цілком зручний тактичний “стартовий балкон”, з якого він може діяти як у північному (у бік українського плацдарму на р. Ч. Жеребець), так і у південному (обходячи Серебрянське лісництво з заходу через Торське) напрямках.
2. Тепер щодо ситуації в районі м. Бахмут.
Декілька тижнів тому стало ясно, що командування УВ противника “Юг”, яке оперує на цьому напрямку, отримало недвозначний наказ – “остановить эту фигню южнее Бахмута”.
Бо всім, навіть “воєнним блогерам” з ютуба та “ведучим у телевізорі”, було очевидно, що якщо південніше Бахмуту все буде розвиватися в тому ж самому ключі, що й до цього, “питання Бахмуту” знову постане перед російським командуванням зі всією своєю незворушністю. Але на цей раз із зовсім протилежними значенням та спрямованістю, ніж було раніше.
Однак, звісно, що у сфері командування наказати легше, ніж забезпечити та добитися виконання наказу.
Хто забув, нагадаю, у тому складі та стані, в яких знаходились війська противника південніше м. Бахмут кілька тижнів тому, утриматись по лінії залізниці, як збиралося їхнє командування “изначально”, вони апріорі не могли. Причому, цілком усвідомлюючи це, почали готуватися до оборони вже вздовж автодороги між Бахмутом та Горлівкою по напрямках на Опитне, перехрестя з дорогою на с. Зайцеве, Одрадівку та Миколаївку Другу.
Але, віддавши наказ на “утримання” вказаного рубежу, на цей раз російське командування, на відміну від всієї своєї “попередньої практики” в Україні, виявило більшу розторопність і дієву участь. Бо зробило принаймні дві цілком слушних та доречних у цій ситуації речі:
– Провело перегрупування своїх сил і засобів у районі м. Бахмут, користуючись тим, що ЗСУ сконцентрувались на діях південніше міста й припинили активні дії північніше нього, у бік м. Соледар.
– Різко наростили своє угрупування, яке діяло як північніше міста, так і південніше. Більше того, воно поповнило його живою силою та ОВТ, в першу чергу, за рахунок переміщення сюди з Лиманського напрямку основних сил угрупування повітряно десантних військ (пдв) – частин 98-ї та 106-ї повітряно-десантних дивізії (пдд).
Враховуючи той факт, що частина цього угрупування й так тут діяла до цього моменту (зокрема, принаймні 3 окремих десантно-штурмових бригади\одшбр – 11-а та 83-а, а також 31-а, переформована зараз вже у 104-у дшд), а також декілька полків зі складу цих же дивізій (наприклад, 51-й парашютно-десантний полк зі складу 106-й пдд), то в кінцевому рахунку російське командування спромоглося отримати у свої руки досить вагомий аргумент (у вигляді боєздатного угрупування пдв), аби добитися позитивного результату у рамках вище зазначеного наказу. Тобто стабілізувати ситуацію та повністю загальмувати просування передових підрозділів ЗСУ південніше міста.
При визначенні основного методу виконання цього завдання, очевидно, російське командування врахувало декілька нюансів. В тому числі й той, що північніше та західніше міста ЗСУ припинили інтенсивні атакуючі та штурмові дії, а склад і стан його власного угрупування (основу якого склали частини та з’єднання 2-го АК) майже не змінився.
Тому воно вирішило, що найбільш вдалим рішенням буде – організація та проведення серії “стримуючих” контратак східніше та північніше с. Кліщіївка, східніше та південніше с. Андріївка (в першу чергу, силами саме 2-го та 3-го АК) з ОДНОЧАСНИМИ атаками північніше міста по напрямках Берхівка – Богданівка, Ягідне – Богданівка та Хромове – Івановське силами частин і підрозділів пдв.
Ну, так і зробило, і продовжує робити. На практиці це виглядає наступним чином:
– Підрозділи 4-ї омсбр 2-го АК вже кілька діб намагаються контратакувати по напрямку Бахмут – Кліщіївка, поки без особливого успіху.
– Східніше с. Кліщіївка підрозділи 1307-го мсп ТрВ (підпорядковується 6-й мсд 3-го АК) пробують атакувати по напрямку Зайцеве – Кліщіївка, східніше Кліщіївки, з тим же результатом.
– В свою чергу, поповненні “залишки” 72-ї омсбр (того ж 3-го АК) противника пробують контратакувати у бік Кліщіївки й з боку Одрадівки.
– Південніше атакує 83-а одшбр, також поки не особо успішно.
– Ще південніше силами передових підрозділів 57-ї омсбр та 7-ї дршбр “волки” противник намагається “розрядить ситуацию” в районі с. Курдюмівка, атакуючи у північному напрямку в бік с. Андріївка.
У всіх випадках мова йде про дії однією-двома штурмовими\атакуючими групами по 8-10 чоловік кожна, без техніки.
В той же час підрозділи 217-го та 331-го парашутно-десантних полків противника кілька діб тому атакували ПІВНІЧНО-ЗАХІДНІШЕ м. Бахмут передові позиції підрозділів ЗСУ по напрямках Берхівка – Богданівка, Ягідне – Богданівка та Хромове – Іванівське й спромоглися досягнути часткового успіху (мали просування до 1 км у бік с. Богданівка).
Таким чином, стає зрозуміло, що противник намагається в рамках “стабілізації ситуації в районі м. Бахмут” вирішити принаймні 2 локальних завдання:
– постійними стримуючими контратаками підрозділів 2-го та 3-го АК південніше міста повністю “вытормозить” українські війська.
– й одночасно, силами підрозділів пдв максимально далі просунутись по напрямку Богданівка – Часів Яр, по суті, вийти на фланг і тили тактичної групи ЗСУ, що діє південніше міста.
До речі, для відновлення найближчим часом інтенсивних наступальних дій у бік “часіка” російське командування зараз активно проводить підсилення передових підрозділів 217-го пдп 98-ї пдд штурмовими групами 200-ї омсбр.
Також, ймовірно, за російською дЮсантурою у другому ешелоні розгортаються підрозділи 88-ї омсбр 2-го АК як засіб нарощування зусиль (розвитку успіху).
Тож підсумуємо.
Наскільки я розумію, в районі м. Бахмут противник намагається досягнути цілком обмежених цілей, які стосуються виключно тактичної зони. Їх головним сенсом є зрив наступальних дій ЗСУ південніше міста. При цьому командування противника зовсім не бажає задіяти для досягнення цього результату якісь значні резерви чи додаткові сили. Воно обмежилося лише поповненням вже розгорнутих тут частин і з’єднань + перемістило сюди окремі частини своїх пдв.
Думаю, найближчим часом перспективи цього наміру противника стануть більш чіткими після того, як він спробує знову атакувати більш-менш активно північніше міста.
Фото: Генштаб ЗСУ
