Вісті з фронтів. 15.10.2023
Так, сьогодні неділя, тому огляд буде більш інформаційний, ніж аналітичний по окремих напрямках.
1. На Токмацькому напрямку, очевидно, командування противника сподівається, що зуміло зупинити передові підрозділи ЗСУ на першій позиції свого головного рубежу оборони. Думаю, саме цим пояснюється його прагнення організувати та провести серію контратак прямо на “вістрі” ділянки українського вклинення, організовану командуванням противника пару діб тому.
201-й мотострілецький полк (мсп) противника за підтримки одного з батальйонів типу БАРС контратакував передові позиції ЗСУ східніше с. Новопрокопівка, якраз на стику своєї першої позиції головного рубежу оборони й ділянки прориву українських військ.
Потім атаки повторювались, але максимум чого противник спромігся досягнути – відтіснити наші передові підрозділи на кілька сот метрів на північ, зайнявши половину однієї з лісопосадок (навіть, не всю її).
В свою чергу, в самій Новопрокопівці, очевидно, після контратак у її північній частині підрозділи 71-го мсп противника були вимушені полишити її й заняли позиції в центральній частині села. Тому, ймовірно, на даний момент північна частина с. Новопрокопівка є так званою “сірою зоною”.
Скоріше за все, передові підрозділи ЗСУ вже могли би знову увійти у цей н.п., якби не висота з відміткою 160, розташована північно-західніше села, яку продовжує утримувати противник. Це дозволяє йому спостерігати та відповідно прострілювати дорогу між Роботине та Новопрокопівкою й прилеглу до неї місцевість, що суттєво ускладнює просування українських військ на південь у бік Новопрокопівки та східніше неї.
Так само й у районі с. Вербове. Після контратак противника західніше села, ймовірно, передові підрозділи ЗСУ мали певне просування у бік самого цього села вздовж укріплень першої позиції головного рубежу оборони противника, хоча й незначне за розміром.
Однак, подальше просування явно пов’язано з певними труднощами через висоту з відміткою 170, про яку я вже писав у минулих оглядах (противник організував на ній потужний батальйонний район оборони) та висотою з відміткою 150 південніше с. Вербове. Противник має можливість із них прострілювати полишені ним на цій ділянці укріплені позиції першої позиції свого головного рубежу оборони, а відтак блокувати просування передових підрозділів ЗСУ у бік Вербового.
Варто також сказати декілька слів про події, які відбуваються на флангах ділянки прориву українських військ.
Підрозділи 247-го десантно-штурмового полку (дшп) противника зі складу його 7-ї десантно-штурмової дивізії (дшд), які кілька днів тому намагалися з району північніше с. Вербове наступати у бік дороги Н-08 та с. Мала Токмачка, трохи “пригальмували”. Більше того, на ділянці сусіднього 108-го дшп ціє ж дивізії противник був вимушений знову трохи “позадкувати” (південніше с. Новопокровка).
Також по рубежу Нестерянка – Копані після невдалих спроб 104-го дшп 76-ї дшд противника пробитися з заходу до с. Роботине з цього району українські війська почали поступове просування з півночі як до с. Копані, так і східніше с. Нестерянка. Повільно, не поспішаючи.
Противник має перед с. Копані лінію укріплених позицій так само, як і в районі с. Нестерянка. Їх займають підрозділи 76-ї дшд та 291-го мсп противника. Тому я не думаю, що найближчим часом це просування буде значним чи швидким. Але у сенсі загальної ситуації на цьому напрямку, якщо тиск ЗСУ у цьому районі продовжиться, то це досить суттєво ускладнить противнику ситуацію по осі Роботине – Новопрокопівка.
2. На Волноваському напрямку, очевидно, противник силами УВ “Восток” (зокрема, 68-го армійського корпусу\АК, окремими підрозділами зі складу 155-ї окремої бригади морської піхоти\обр МП та 116-го стрілецького полку мобілізаційного резерву\сп МР) намагається реалізувати задум щодо відсунення наших військ від залізниці, яка йде зі сходу через Волноваху на захід по всьому “сухопутному коридору”.
Противник зараз досить активно відновлює її функціональність (ремонтує мостові переходи на ній, залізничне полотно, сигналізацію, навіть електрифікує окремі її ділянки та перегони). Однак, для того, аби росіяни змогли користуватися нею у повному сенсі (тобто для повноцінного матеріально-технічного забезпечення своїх військ, які оперують у Херсонській області та Приазов’ї), треба убезпечити її від вогневого впливу ЗСУ.
В цьому контексті той факт, що саме на Волноваському напрямку, на окремих його ділянках, відстань між передовими позиціями ЗСУ та цією залізницею коливається в межах 7.3-7.6 км., очевидно, достатньо суттєво “напружує” російське командування. Що, в свою чергу, й спонукає його до регулярних спроб “ліквідувати” Вугледарський плацдарм ЗСУ шляхом наступу на нього або з півдня, або зі сходу, або одночасно з обох напрямків.
Ось і в цей раз, противник силами підрозділів 39-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) 68-го АК спробував пробитися з півдня, з боку с. Солодке, а також діючи зі сходу, з боку с. Славне, до с. Новомихайлівка. Однак, “глибокого прориву” у нього не вийшло – вдалося зайняти з боку с. Солодке пару посадок.
Однак не думаю, що на цьому його спроби вичерпаються. Принаймні, відповідно з певною інформацією, яка надходить до нашої групи (ІС), командування противника готується використати свій плацдарм на р. Шайтанка в районі с. Микільське, аби в черговий раз спробувати прорватися східніше м. Вугледар на с. Водяне (нижн.) й вийти до нього з півдня через шахту Південнодонбаська-1 або обходячи її східніше.
Принаймні, за поки що неперевіреною інформацією, ту саму 30-у омсбр, яку нібито зі Сватівського напрямку за яким-то, гм-гм, повезли “відновлюватись” аж на один із полігонів під Донецьком, раптово виявили в районі м. Волноваха. Правда це, чи ні – перевіряємо.
Також, окрім вищевказаних частин і з’єднань УВ “Восток”, очевидно, противник має можливість ввести у бій на цьому напрямку й частину сил 110-ї омсбр.
3. На завершення декілька слів про Донецький напрямок (район Авдіївки).
За великим рахунком, противнику протягом 3-4-х діб своєї “різкої” активізації навколо Авдіївського району оборони ЗСУ у сенсі спроби його оточити вдалося досягнути двох речей:
– На південному фасі просунутися по напрямку Водяне (верхн.) – Сєверне (спочатку майже до південної околиці останнього, але потім передові підрозділи ЗСУ відтіснили противника південніше).
– На північному фасі просунутися по напрямку Красногорівка – Степове та Красногорівка – Новокалинове. Там же, нагадаю, “намалювалась” 21-а омсбр противника зі складу 2-ї ЗВА, яка очевидно вже закінчила розгортання в районі Новоселівки Другої, й яку явно готують до вводу у бій у смузі 114-ї омсбр.
Ну до цього варто додати, що по напрямку Водяне – Первомайске та Спартак – Авдіївка просування противника склало по 200-300 метрів.
Основу угрупування противника, яке зараз намагається повторити з Авдіївкою те саме, що він свого часу зробив із м. Бахмут, складають війська (сили) 8-ї загальновійськової армії (ЗВА) – 1-го АК, 20-ї та 150-ї мсд.
Безпосередньо саме на Авдіївському напрямку противник зосередив і розгорнув наступні сили й засоби:
– окремих мотострілецьких бригад (омсбр) – 8;
– мотострілецьких(танкових) полків (мсп\тп) – 15;
– окремих стрілецьких полків (осп) – 11;
– окремих танкових батальйонів (отб) – 1;
– окремих мотострілецьких батальйонів (омсб) – 1;
– окремих стрілецьких батальйонів (осб) – 22;
– зведених тактичних загонів, в тому числі типу БАРС та “Шторм-Z” – 3.
В резерві на Авдіївському напрямку командування противника має у своєму розпорядженні:
– омсбр – 1;
– мсп – 3;
– резерв. мсб – 7;
– зведених тактичних загонів – 1 (БАРС).
Як бачимо, угрупування за формальним обсягом не маленьке. Однак, рівень укомплектованості особовим складом і основними зразками озброєння та воєнної техніки (ОВТ) в цих формуваннях ну дуже нерівномірний.
По суті, основна маса ОВТ, в першу чергу, більш-менш нового та свіжого, зосереджена у передових частинах і з’єднаннях. Що казати, якщо у ВСЬОМУ УВ “Юг” (яке включає до свого складу ще й Бахмутський напрямок) станом на вечір 11 жовтня було менше півтисячі танків (десь 480-485 одиниць, і всі вони були сконцентровані саме у передових підрозділах та частинах цього угрупування, в тому числі й особливо – на Авдіївському напрямку). Тому нічого дивного в тому, що в так званих “окремих стрілецьких полках” і “окремих стрілецьких батальйонах”, яких російське командування розвело, що блох на собаці, є лише піхотне озброєння, міномети та щось на кшталт СПГ, АГС немає.
Тут багато хто дивується тому факту, що протягом останніх 2-х діб український сегмент “тирнету” заполонили фото та відео з-під Авдіївки, де фігурують майже “унікальні” зразки ОВТ противника “експериментального” чи “безнадёжно устаревшего” характеру штибу БТР-90 (існуючого у кількості 10-15 екземплярів) або БТР-50П\ПК (випускався з 1954 по 1958 роки).
Дивуватися не треба, адже “всё для фронта, всё для победы”. Справа тільки в тому, що на цей раз, на відміну від минулого, це “всё” їм доводиться шукати або у власних добряче порепаних “закромах”, або випрошувати в Ірану, Північній Кореї чи Китаю, а не отримувати від “клятих”, але союзних на той час, “англосаксів”. Тепер ці “англосакси” проти них.
Фото: Генштаб ЗСУ
