Вісті з фронтів. 11.10.2023
1. Те, про що ми вели мову протягом крайнього тижня, судячи зі всього, розпочалось. Угрупування військ (УВ) противника “Запад” знову розпочало активні наступальні дії на Куп’янському напрямку.
Підрозділи 25-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) противника атакували передові позиції ЗСУ по напрямку на с. Синьківка. Так само, як і передові підрозділи 47-ї танкової дивізії (тд) противника розпочали атаки по напрямку Ягідне – Іванівка.
На момент написання огляду казати про якісь визначені результати цих боїв ще зарано. Але, судячи з останніх повідомлень, це не стало для українських військ особливо несподіваним.
2. На Токмацькому напрямку, судячи зі всього, у смузі оборони 70-го мотострілецького полку (мсп) 42-ї мотострілецької дивізії противника, а також сусіднього 1441-го мсп ТрВ, північно-західніше с. Новопрокопівка, ймовірно, противнику довелося трохи відійти у південному напрямку.
Сусідні праворуч 71-й та 201-й мсп поки продовжують утримувати північну околицю села, періодично контратакуючи передові підрозділи ЗСУ по напрямку на с. Роботине, але, очевидно, довго так продовжуватися не буде – ситуація західніше та східніше цього вузла оборони противника розвивається явно не на його користь.
Тим більше що передумовами цьому є провал серії контратак противника по напрямку с. Копані – с. Роботине, а також вихід передових підрозділів ЗСУ на підступи до висоти з відміткою 170, вже південно-західніше с. Вербове.
Загалом, на даний момент варто констатувати, що командуванню противника так і не вдалося “відновити положення” на першій позиції свого головного рубежу оборони на Токмацькому напрямку, що й було головним сенсом його дій тут протягом останніх 3-4 тижнів.
Історія з вводом у бій противником на флангах українського ударного угрупування підрозділів двох своїх десантно-штурмових дивізій (дшд) 7-ї та 76-ї, очевидно, закінчилась для нього, м’яко кажучи, не зовсім так, як він розраховував.
У цьому сенсі показовим було вимушене переміщення противником частини цих сил і засобів у смугу оборони своєї 42-ї мсд. Принаймні для цих цілей противник був вимушений використати по одному десантно-штурмовому полку (дшп) кожної з цих дивізій. Що, в кінцевому рахунку, відбилось на їх спроможностях “тиснути на флангах”.
3. На Бердянському напрямку підрозділи 5-ї загальновійськової армії (ЗВА) противника, підсилені підрозділами 34-ї омсбр 49-ї ЗВА після часткових успіхів по рубежу с. Приютне – с.Завітне Бажання стикнулись із певними труднощами.
Якщо по напрямку с. Приютне – с. Новодарівка та с. Приютне – с. Рівнопіль підрозділам 394-го мсп противника вдалося “трохи відсунути” передові підрозділи ЗСУ від с. Приютне, то сусіднім праворуч підрозділам 60-ї та 34-ї омсбр “вирівняти лінію” (тобто вийти на південні та західні околиці с. Старомайорське, або принаймні просунутись до ставків південніше с. Рівнопіль) не вдалося.
Таким чином, ситуація на цьому напрямку склалася, точніше, повернулася до тої, якою вона була й на початок серпня. Противник знову частиною своїх сил й засобів “заліз” північніше рубежу Приютне – Завітне Бажання, однак повністю убезпечити лівий фланг свого Старомлинівського району оборони не спромігся. Просто тому, що с. Старомайорське залишається під контролем ЗСУ, а західніше нього просування противника на північ відсутне.
Так, противнику вдалося у більш-менш значному сенсі зняти загрозу своєму положенню в районі с. Приютне. До того ж він продовжує контролювати ключову для цієї ділянки висоту з відміткою 180. Але це зовсім не означає, що у смузі оборони його 60-ї омсбр у нього “все добре” і по напрямку Старомайорське – Завітне Бажання у нього немає проблем.
4. На Волноваському напрямку, судячи зі всього, командування УВ “Восток” отримало “категоричне” завдання “зняти будь-які загрози” для м. Волноваха та прилеглої території й скоротити Вугледарський плацдарм ЗСУ.
Ймовірно, саме з цим пов’язане пожвавлення частин і з’єднань його правофлангового 68-го армійського корпусу, зокрема його 39-ї омсбр, в районі с. Солодке та по напрямку Славне – Новомихайлівка.
Як то кажуть, якщо не вдається з півдня, через власне Вугледар, то варто спробувати зі сходу – просто витіснити передові підрозділи ЗСУ на рубіж Вугледар – Костянтинівка.
Головні сили корпусу зосереджені в районі Солодке – Славне – Тарамчук – Березове (39-а омсбр). Ще одна частина військ (сил) 68-го АК (ймовірно, декілька зведених тактичних груп на основі полків 18-ї кулеметно-артилерійської дивізії\кад), очевидно, прикриває напрямок на Пільне – Новотроїцьке.
Звісно, що “в ідеалі” командування російських військ бажало би провести на цьому напрямку (на стику УВ Восток” та УВ “Юг”) щось на кшталт “охоплення Бахмуту” для нашого плацдарму. Але для цього потрібні принаймні дві речі:
– щоб 150-а мсд та 5-а омсбр противника зі складу УВ “Юг” нарешті змогли “зачистити” залишки с. Мар’їнка й бажано просунулись до с. Курахове;
– й щоб УВ “Восток” спромоглося сформувати на відтинку між с. Микільське та с. Новомайорське якусь більш-менш боєздатну тактичну групу сил і засобів, здатну до наступальних дій у північному напрямку.
На сьогоднішній день це виглядає для противника ну-у-у дуже проблематично (я нещодавно давав інформацію по бойовому складу та озброєнню УВ “Восток” противника та переліку основних завдань, які йому доводиться у цьому сенсі вирішувати, тому командуванню цього угрупування явно не до “оточення” українських військ в районі м. Вугледар).
В свою чергу, УВ “Юг” зараз має під Авдіївкою та в районі м. Бахмут такі складнощі, які зовсім не сприяють організації, підготовці та проведенню активних і значних за розмахом наступальних дій ще на одному “автономному” напрямку.
Звісно, “на папері” можна спланувати що завгодно й як завгодно. Питання полягає в іншому – де на всі ці дивовижні задуми нашкрябати відповідних сил й засобів?
Фото: Оксана Чорна / 53 окрема механізована бригада імені князя Володимира Мономаха
