BAE Systems в Україні. Як локалізація виробництва легких гармат допоможе у війні
Кирило Данильченко / The Page (pg)
В кінці серпня британська компанія BAE Systems – одна з найбільших у світі корпорацій озброєнь – заявила про відкриття офісу в Україні та початок співпраці з метою виробництва 105-мм легких польових гармат або гаубиць L119 (за американським маркуванням – гаубиць M119).
«Підписання угоди та створення юридичної особи в Україні ґрунтується на нашій довірі та підтримці та відкриває нам шлях до спільної роботи для надання більш прямої підтримки українським збройним силам», – заявив тоді Чарльз Вудберн, генеральний директор BAE Systems.
Ці угоди відбулися через кілька днів після того, як Україна та Швеція підписали заяву про наміри зміцнити співпрацю у виробництві, експлуатації, навчанні та обслуговуванні платформи CV90, яка наразі виробляється шведським підприємством Hägglunds BAE Systems.
розповідає, у чому суть угоди та чим ці гармати допоможуть Україні у війні.
Чому важливо ремонтувати та виробляти гаубиці в Україні
Плани британців наступні: ремонт у сервісному центрі, виробництво запасних частин за декілька місяців, локалізація виробництва в Україні.
І це відмінна новина — захід до нас великої західної корпорації зброї з капітальними інвестиціями прямо в розпал війни.
Союзники поставили Україні вже понад 700 одиниць ствольної артилерії та самоходок. Середній настріл по них уже давно перевищив 4-5 тис. пострілів, а це найчастіше означає необхідність середнього ремонту та заміни ствола. Крім того трапляються бойові ушкодження, аварії та різноманітні виходи військової техніки з ладу.
Навіть така дисциплінована армія, як вермахт зразка 1940-1941 року, залишала в полях під час маневреної фази до 30% бронетанкової техніки. Стосується це як САУ, так і навіть гармат, що буксирують: вбити ходову на ямах або підірвати колесо на протипіхотній міні простіше простого.
Загалом, тягати до Польщі чи Німеччини на ремонт значні обсяги важко, це напружує логістику. Стволи потрібно міняти на регулярній основі, тому настав час приймати рішення на місці.
Чому ЗСУ переходять на 105 мм калібр
Тим часом ЗСУ поступово переходять на 105 мм калібр для легких гаубиць.
Це робиться за сумою причин, основною з яких є запаси снарядів для зберігання у Великій Британії та США – свого часу британці спеціально розробляли сумісну з боєприпасами США зброю, щоб замінити свої попередні легкі гармати та мати доступ до їхнього ринку боєприпасів.
Більше 90 гаубиць L119\М119 уже поставлені в Україну. У вересні проходило навчання українських військових ще на 16 одиниць.
Як гаубиці L119 допомагають ЗСУ
Ця ніша – власне гаубиць L119\М119 – щось середнє між 122 мм «Гвоздикою» (або Д-30) та 120-мм мінометом. Гармати L119 потрібні для надання безпосередньої вогневої підтримки піхоті, найчастіше легкої, або повітряно-десантним військам, де маневр важливіший за вражаючу здатність снаряду.
У нас вони уже стоять на озброєнні – 5 ОШбр, 67 бригади (ДУК), декількох частин десантно-штурмових військ.
У гарматі L119 все зроблено для зниження ваги: вузька колісна база, полегшені станини, спеціальна сталь для лафета, в останніх версіях почали міняти сталеві частини на алюмінієві та титанові сплави. Головна мета – маневреність та скорострільність.
Причому це ще й оперативна маневреність, а не лише швидка зміна позиції на тактичному полі бою. Тобто це дає можливість перевозити зброю у зібраному вигляді, підвішену під вантажним гелікоптером.
Власне британці використовують всюдиходи для перевезення у розібраному вигляді, у США штатно для цього використовують «Хамві».
За рахунок меншої ваги порохів у заряді зменшується як віддача, так і зношування рухомих частин. Це означає як більше ресурсу для настрілу, так і менше відхилення снаряда, більшу точність прильоту біля цілі.
Як використовують гармати L119\М119 і які в них снаряди
Двотонна гаубиця може випустити за перші хвилини 6 снарядів, бути причеплена за хвилину до автомобіля та залишити місце, звідки були виходи.
Але це, звичайно ж, не обов’язково. Використовуючи обвалування, низький силует і маскувальні сітки, на правильній позиції можна перечекати вогонь у відповідь по квадрату, а противнику буде важко помітити укриту гармату навіть з дрона.
Крім активно-реактивних снарядів М219 з легких композитних матеріалів, які здатні літати на 19 км, у гаубицях використовуються стандартні снаряди на 14 км і пристрілочні з кольоровим димом.
За рахунок високого темпу стрільби наряди на накриття однієї цілі всією батареєю вдаватимуться легкій гаубиці краще, ніж своїм важчим «побратимам».
Вогонь під великим кутом — теж фірмова фішка, — щоб вразити піхоту, що зайшла на висоту, під підніжжям якої знаходяться дружні війська, ущелину або вулицю, перекриту висотками.
Напівфіксований снаряд з невеликою вагою зручніший за роздільне заряджання, і в важкодоступних місцях (лісах, міській забудові, горах) його банально можна принести під пахвою у пари членів розрахунку. Всього він складається з 7 осіб.
Які ще версії гаубиць L119\М119 існують
Наприклад, у M119A3 стоять повністю оцифровані прицільні пристрої, але Україні передавали попередню її версію в плані системи управління вогнем — з панорамним прицілом M137A2 та нічним каналом.
Але це була саме версія M119A3 – з титановими вставками та модернізацією противідкатного пристрою.
Тобто або запаси зі зберігання ще не пройшли повну модернізацію, або розрахунки були саме на суміш панорами з механічним прицілом.
Можливо, стару версію передали саме з метою уніфікації — британські та новозеландські гармати йшли сюди явно не в цифрі.
Втім, в американців не просто балістичний обчислювач та навігатор. Там система бойового управління підключена до сервера з відмітками своїх і ворожих цілей.
Повністю розкрити цей потенціал в умовах, коли потрібно було поставити десятки одиниць і швидко навчити розрахунки для зупинки літнього наступу рф у 2022 році, все одно не вийшло б.
До речі, більшість кампанії в Афганістані вони пройшли саме з панорамними прицілами.
Локалізація в Україні – крок до уніфікації з НАТО
У будь-якому разі — це гармата, що стала на озброєнні у 1989 році, вона продовжує випускатися і модернізуватися сьогодні.
Локалізація її в Україні, спочатку для створення ремонтної бази та заміни деталей, а пізніше і з метою повністю перейти на випуск цих гаубиць – важливий крок для уніфікації з країнами НАТО.
Навіть якщо ми не побачимо нічого більшого за викруткове складання, це дуже гарна новина — ми все більше дрейфуємо в західну школу, з довготривалими контрактами, а не тільки в якості переданого нам садового шлангу для тушіння пожежі.
Фото на заставці: АрміяInform
