Кримська генотьба
У тимчасово окупованому Криму йдуть під ніж амбіції колишньої “регіональної наддержави”.
Не дивися вгору
Росіяни щосили намагаються “не дивитися вгору” і розповідати, що удари по Криму мають лише медійне значення.
Але виходить погано.
По-перше, поспішно підготовлена “відповідь” – полетіли “Онікси” по Одесі та Затоці. Прилетіли аж по базі відпочинку в Сергіївці – на всі гроші помстилися проклятим бандерівцям.
Так буває, коли з банком цілей не дуже, запасу ракет і дорозвідки з минулого удару немає, а начальство намилює шию.
Вийшло також не дуже – ПКР за координатами не надто точні, а їхня голова може наводитися на великі металеві об’єкти, не так просто бити паліативом.
По-друге, на медійну складову наплювали вже майже повністю – Конашенков просто перестав тричі збивати всі Су-24 ЗСУ, бо смішно вже найвідбитішим.
Воліють мовчати і брехати – порожня будівля штабу, а аж сім швидких – просто навчання, нічого такого не було.
Усі ракети перехоплені підводним човном і надбудовою ВДК “Мінськ”.
Те, що будівля штабу ЧФ РФ горить, а на неї пікірує друга ракета – вибух болотного газу.
Пєсков не дає коментарів про армію, а в армії не будуть про сумне, бо СВО йде чітко за планом. Як відомо, план полягав у тому, щоб горіти на базі флоту.
Розходьтеся, втрат немає, тільки один солдатик загинув у п’ятницю вранці.
Флот під вогнем
Насправді стратегічно байдуже, що саме вразили крилатими ракетами повітряного базування – штаб ЧФ, сухі доки, вузол зв’язку.
Був там чи ні командувач.
Чи була це “п’ятнична адміральська година” – збір заступників і вищих офіцерів з приводу гострих питань тижня.
Чи були там прибиральниця і сантехнік, а командування вирішило відновлювати розукомплектований захищений командний пункт. (А-ха-ха, ні, ми знаємо, що ні).
Ось неважливо і все.
Був командувач – дістануть нового, насиплють нових орденів і медалей, поставлять будь-якого іншого Петрушку.
Бити “Калібрами” по сплячих містах і заводах “Пепсі”, ховати ВДК у Новоросійську і заходити до Севастополя поповнити запаси, супроводити чергового “Язя” дорогою до Сирії багато розуму не треба.
Хоча, звичайно, те, що всі оці “офіцери плазмових панелей”, управління, серверні, тонни документів підгоріли й паралізують ЧФ РФ на багато днів.
Але це в нас не Тихий океан, не заплановані “Токійський експрес” і битва крейсерів.
А важливо те, що над своєю головною базою, над рівним, як стіл, Північним Кримом і морем перехопити крилаті ракети немає жодної можливості.
І перекинути з окружної Москви ППО також.
А це не медійне – це йдуть під ніж амбіції регіональної наддержави.
Плюс торгівля зерном і нафтопродуктами через чорноморські порти під загрозою.
Тінь із заходу
Зрозуміло, у “Storm Shadow” є технології, що ускладнюють перехоплення. Проте українці завдають ударів штучними носіями, переробленими на коліні.
Ракета отримує координати і не має зворотного каналу – не може бути перенацілена в повітрі, хоча плани на модернізацію є.
Так, вона малопомітна на радарі, здатна робити набір висоти перед атакою, деякі протиракетні маневри. Але це дозвукова ракета – такі наша ППО збивала сотнями.
ППО, до речі, застаріла, має проблеми з термінами засобів доставки, адже завод “Візар” – це не російський замкнений ланцюжок виробництва.
Тобто розповіді про червоні лінії та центри прийняття рішень у Києві залишилися піною на губах Соловйова. А от серія ударів по Криму – факт, і зробити нічого не можна.
У суботу рано-вранці прийшло по Сухаревій балці, а там не тільки причальні стінки, а й арсенал. Хороша традиція – за тиждень втрачати підводний човен за 300 млн доларів, штаб і грати в лотерею, детонує арсенал чи ні.
Любо, небрати.
Є така людина – заступник командувача флоту з ППО ЧФ РФ.
Ось він повинен підвестися і сказати (якщо вижив, звичайно, після удару по штабу): флот не здатен обороняти сам себе. Головну базу та інфраструктуру для ремонту ми не можемо захистити.
Нам потрібна допомога армії та авіації. Спочатку командуванню Південного округу доповісти, а тоді вище.
Але тут проклята російська дійсність – усе йде за планом і в папках це передають верхівці. Хто передаватиме начальству не ті папочки – прощавай пенсія і гарна референтка. Адже можна й на підвал, як генерал Армагедон, який підтримав не тих людей у підкилимних інтригах.
ППО – це складно
Ну і знову ж таки – це не так просто, захищати Севастополь.
Патрулювання МіГ-31 рутинне? Їх теоретично модернізували для ударів “Кинджалами” по носіях на землі. Ракети в повітрі і дії літаки як ППО – це складно, і наліт потрібен не той, що в середньому у росіян.
От як вони відучилися залітати до Полтави і Вінниці й скидати бомби у вільному падінні, так само слід навчитися патрулювати, вмившись кров’ю, заплативши залізну ціну, багато десятків годин бойової роботи.
Але ракети летять тут і зараз.
Одночасно потрібен патруль літаків ДРЛО. Бачити, коли наші носії наближаються до рубежу запуску. Щоб принаймні адмірали встигали в бомбосховище. Хоча б у дві зміни працювати вздовж лінії, щоб відпочивали екіпажі. Причому в глибині, щоб не потрапити до списків бортів, які потрапили в засідку “Патріотів”, як уздовж кордону в Брянській області.
Потрібні “Порубщики”, яких до війни здали аж три штуки. Літаки радіоелектронної боротьби. Можливо, придушити систему управління “Storm Shadow” не вдасться. Але з ними пускають хибні цілі-декої, різні набиті різаною фольгою обманки, дрони-камікадзе, синхронізують прольоти всіляких С-200 з різних напрямів в одному секторі відповідальності. Перевантажують канальність і не дають перезаряджатися.
Тож як варіант хоча б душити всю цю дріботу. І намагатися душити західні розвідники.
Теж позмінно, теж наліт, теж ховати в Криму, що проглядається всіма супутниками.
Усе це потрібно на вчора, бо потім прибуде до ЗСУ F-16 і буде не легше, буде важче.
Усе йде за планом
Ну і знову сором якийсь – “країна 404” підтримує парк Су-24, знаходить для нього запчастини, перебазовує під постійним пресингом ударів, навіть балістики, влаштовує синхронні нальоти на оперативну глибину для стратегічних завдань (паралізації флоту). А друга армія світу нічого не може вдіяти.
Чи є серед ЧФ РФ людина, здатна протягнути в РФ доповідну записку і повідомити, що ЧФ не в змозі обороняти головну базу, – питання риторичне. Особливо пункт – зняти ППО з-під Ново-Огарьова і дач дідусів навколо Москви.
Ось ціна шизофренії без зворотного зв’язку, яку влаштував кремлівський режим.
Коли без розгойдування тисячі пропагандистів розповідають, що дійдемо до Варшави та Берліна за тиждень.
І ніхто не думає, що навіть без флоту США сили ЄС здатні випустити по РФ кілька тисяч “Storm Shadow”/SCALP EG/”Taurus”. А десятки супутників і стратегічні дрони з Сицилії проведуть дорозвідку – і за їхніми даними повторять.
Усе, що стосується ППО, управління, тилу, вибухатиме. І горіти в цих штабах, вузлах зв’язку, радарах не Путіну – він у бункері. І не Соловйову – він буде на дачі під Москвою, прикритий “Панциром”. Горіти там вам. Тим, хто скаче під “Я рускій, я йду до кінця!” і волає “гімн Севастополя”.
Сп’яніння пропагандою, воно таке. Розповіді про “аналоговнетні” системи і С-400 з ешелонами. Похмілля буде гірким.
Навіть у травоїдні двотисячні на заводах ЄС збирали кілька сотень крилатих ракет на рік – буде ще й боляче.
Традиційні ранкові прильоти по Севастополю.
А як там ППО Новоросійська, Ростова, Бєлгорода – значно краще за головну базу ЧФ, де російські підводні човни “Чорна діра” очікують свого часу?
Ну, за традицію. Не цокаючись.
Фото на заставці: соцмережі
