Вісті з фронтів. 22.09.2023
1. На Токмацькому напрямку противник продовжує свої спроби “обмежити” ширину смуги вклинення українських військ у першу позицію головного рубежу своєї оборони. З цією метою його командування провело тактичне перегрупування своїх сил і засобів на цьому напрямку та організувало серію контратак західніше с. Новопрокопівка.
Зокрема, в район західніше с. Вербове (лівий фланг українського вклинення) противник перемістив окремі підрозділи 234-го десантно-штурмового полку (дшп) 76-ї десантно-штурмової дивізії (дшд). А по напрямку Новопрокопівка – Роботине його командування ввело у бій додаткові підрозділи 71-го мотострілецького полку (мсп) 42-ї мотострілецької дивізії (мсд) з метою проведення контратакуючих дій по цьому напрямку.
На даний момент, ймовірно, епіцентром боїв стало с. Новопрокопівка, по обох сторонах якого (східніше та західніше), а також північніше самого населенного пункту (з боку с. Роботине), тривають жорсткі ближні бої піхоти. Обидві сторони поперемінно то атакують, то відбивають контратаки одне одного, намагаючись “переломити” ситуацію на свою користь.
Окремо варто сказати про флангові райони – с. Копані та с. Вербове. Там ситуація розвивається “зеркально”. Якщо в районі с.Копані противник намагається силами підрозділів 76-ї дшд атакувати по напряму на с. Роботине, то в районі с. Вербове українські передові підрозділи, в свою чергу, здійснюють спроби пробитися західніше села та обійти його з півночі. Хто забув, нагадаю, там противник додатково ввів у бій підрозділи 44-ї повітряно-десантної дивізії мобілізаційного резерву (пдд МР) у вигляді її 387-го мсп ТрВ.
Станом на зараз у мене є інформація, що зусилля обох сторін поки не увінчались якимось значним результатом. Лінія бойового зіткнення на цих напрямках поперемінно коливається в той чи інший бік максимум по 500 метрів.
Загалом, варто сказати, що зусилля командування противника щодо обмеження розмаху та темпів українського наступу на Токмацькому напрямку поки що дають йому певний результат.
Очевидно, що угрупування ЗСУ, що діє на Токмацькому напрямку, вимушене поки зупинитися та відбивати інтенсивні контратаки противника як на своїх флангах, так і безпосередньо в районі свого вклинення у першу позицію головного рубежу оборони противника.
Росіяни несамовито контратакують (іноді навіть не замислюючись над сенсом і конкретною доцільністю тих чи інших своїх атак), але, очевидно, намагаються це робити на максимально широкому фронті (відтинку фронту), вводячи у бій свої резерви у досить значних обсягах. Так, це досить витратний спосіб (і зовсім невідомо, наскільки довго вистачить у росіян боєздатних сил і засобів на нього), але ПОКИ ЩО це дає їм головний результат – передові підрозділи ЗСУ вимушені були зупинитися і відбивати контратаки противника.
Очевидно, командування противника таким чином досягає головного – виграє час.
Інше питання – для чого саме? Розмін своїх боєздатних сил і засобів на виграш часу в оборонній операції має сенс лише в двох випадках:
– для організації системи оборони на наступному рубежі;
– або якщо ви готуєте власний наступ і вам ще потрібний час для його підготовки.
В обох випадках це має на увазі наявність ДОДАТКОВИХ резервів і процес їх оперативного розгортання (або на новому рубежі оборони, або в районі оперативного призначення для участі у запланованому наступі). Тому у зв’язку з цим постає цілком закономірне питання, де все це знаходиться зараз і в якому воно перебуває стані?
У цьому сенсі, я би звернув увагу на війська (сили) “новосформованих” у Центральному та Південному воєнних округах 18-ї та 25-ї загальновійськових армій (ЗВА) противника. Окремі з’єднання цих ЗВА вже почали прибувати на визначені операційні напрямки, в тому числі й у Південній операційній зоні. Але це тема окремої розмови.
Ну, якби там не було, повертаючись до питання Токмацького напрямку, варто підкреслити одну річ. Об’єктивно, противнику все одно на цьому напрямку знадобляться додаткові сили й засоби, окрім тих, які він ВЖЕ задіяв тут. Адже сподіватися на те, що на другу позицію зможуть організовано відійти (й більше того, утримати її) виключно ті війська, які зараз рубаються з передовими підрозділами ЗСУ у посадках в районі Новопрокопівки та Вербового, з боку російського командування було би ну дуже самонадійно.
2 На завершення деякі відомості з інших напрямків.
– На Бердянському напрямку, очевидно, противнику силами 1466-го мсп ТрВ та 131-го сп МР при підтримці 40-ї окремої бригади морської піхоти (обр МП) вдалося відновити положення у районі с. Новомайорське. Противник, судячи зі всього, знову зайняв північно-західну частину села та зміг відновити свій рубіж оборони по р. Шайтанка. Так само, як стабілізувати ситуацію в районі с. Приютне, де він ввів у бій підрозділи 34-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр). На даний момент противник впевнено утримує рубіж Приютне – Завітне Бажання.
– На Донецькому напрямку по рубежу Мар’їнка – Старомихайлівка противник внаслідок активних наступальних дій силами 5-ї омсбр 1-го армійського корпусу (АК) та 103-го мсп 150-х мсд зумів просунутись південніше с. Красногорівка та зайняти принаймні один опорний пункт. Атаки в районі с. Мар’їнка успіхів не мали.
– Південніше м.Бахмут тривали запеклі ближні бої по лінії залізниці між Бахмутом і Горлівкою. Очевидно, командуванню противника вдалося “драконівськими” методами навести лад у лавах 72-ї омсбр (хоча, звісно, самі ці лави останнім часом ну дуже підскоротилися) й відвести її на “відновлення боєздатності” у район м. Світлодарськ. І на даний час функцію утримання рубежу оборони виконують замість неї підрозділи 4-ї омсбр 2-го АК.
Противник ввів у бій в районі с. Андріївка також й 1428-й мсп ТрВ з метою контратакувати та відновити втрачене положення південніше неї, де передові підрозділи противника були вимушені дещо відійти від залізниці, – безрезультатно.
На даний момент передові підрозділи ЗСУ продовжують наступальні дії вздовж залізниці з півночі на с. Курдюмівка та намагаються витіснити противника східніше с. Кліщіївка ЗА залізницю, 83-а окремій десантно-штурмовій бригаді (одшбр) поки вдається цьому досить ефективно заважати.
Також варто відзначити, що по напрямку східніше с. Богданівка, у смузі оборони 200-ї омсбр, противник ввів у бій підрозділи 217-го та 331-го парашутно-десантних полків (пдп) зі складу 98-ї повітряно-десантної дивізії (пдд), але безуспішно – їх атаки не увінчалися успіхом.
