Вісті з фронтів. 09.09.2023
1. На Токмацькому напрямку противник продовжує перегрупування частини своїх сил і засобів у флангових районах ділянки наступу українських військ. Зокрема, 503-й мотострілецький полк (мсп) противника “ущільнюється” зведеною тактичною групою (до батальйону) 4-ї військової бази (ВБ).
Також, очевидно, в районі північно-західніше с. Новопрокопівка противник готується до серії контратак у бік с. Роботине. Фіксується висування на цю ділянку підрозділів 291-го мсп. Окрім того, розгорнутий в районі с. Копані 104-й десантно-штурмовий полк (дшп) противника отримав підселення у розмірі до батальйону (етимологія цього підрозділу ще з’ясовується).
Розгортання підрозділів 387-го мсп ТрВ зі складу 44-ї повітряно-десантної дивізії мобілізаційного резерву (мсп ТрВ МР) у смузі оборони 100-ї окремої розвідувальної бригади (орвбр) та 417-го окремого розвідувального батальйону (орвб) в районі с. Вербове явно свідчить про намагання командування противника за будь-яких обставин (включаючи подальший розвиток українського прориву східніше Новопрокопівки) утримати район с. Вербове.
І це може відбуватися виключно за однієї простої причини – підготовка активних наступальних дій у смузі оборони 7-ї десантно-штурмової дивізії (дшд). Втрата противником контролю за районом с. Вербове очевидно або суттєво ускладнить цей процес або взагалі зробить його неможливим.
Таким чином можливо зробити висновок, що на даний момент командування противника цілком впевнене у здатності своєї 42-ї мотострілецької дивізії, підсиленої додатково 2-а мсп (201-м та 210-м) + 2 мсп ТрВ (1430-м та 1441-м) та 4-а батальйонами типу БАРС (1-м, 3-м, 11-м та 14-м “Сармат”) таки повністю завадити просуванню українських військ у південному напрямку (як по напрямку на с. Очеретувате, так і у бік с. Харкове, обходячи с. Новопрокопівку зі сходу). І одночасно у своїй власній здатності активними наступальними діями на флангах українського угрупування якщо й не оточити українське наступальне угрупування, то принаймні примусити українське командування зняти частину своїх сил і засобів з “вершини” свого наступу й перемістити їх на свої фланги.
Чого більше в цих діях противника тактичного блефу або справжніх намірів, очевидно, покаже найближчий час.
У цьому сенсі достатньо показовим буде спосіб, у який противник використає основні сили 76-ї дшд (у вигляді її 234-го та 237-го дшп), про що я писав у вчорашньому огляді.
2. Стосовно Бердянського напрямку. Раніше я вже писав про значення утримання противником рубежу с. Приютне – с. Завітне Бажання для всієї ситуації західніше Старомлинівського вузла оборони противника. Схоже, що командування противника це зрозуміло трохи раніше й заздалегідь підготувалося до цього.
Зокрема, воно здійснило одночасно дві речи:
– відвело далеко висунуті на північ від цього рубежу свої підрозділи (аж до Рівнопільських ставків) трохи південніше,
– підготувало серію контратакуючих і штурмових дій в районі с. Приютне для забезпечення стійкості лівого флангу системи своєї оборони в цьому районі.
Вилилось це у серію атак силами підрозділів 60-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) та 247-го дшп в районі с. Приютне, внаслідок чого передові підрозділи ЗСУ були вимушені північно-східніше та західніше села відійти з ряду позицій.
В свою чергу, на іншому фланзі основної дирекції українського наступу на цьому напрямку, в районі с. Новодонецьке, противник продовжує утримувати саме селище й контролює дорогу, яка веде з нього у бік с. Керменчик у смузі оборони своєї 36-ї загальновійськової армї (ЗВА). Хоча, звісно, ЗСУ мають можливість здійснювати вогневий вплив на цю комунікацію противника.
Зокрема, підрозділи 37-ї омсбр противника, підсилені 131 стрілецьким полком мобілізаційного резерву (сп МР), очевидно, також при підтримці окремих підрозділів 5-ї окремої танкової бригади (отбр), мають можливість досить ефективно утримувати позиції західніше цього н.п. Що, в свою чергу, й забезпечує противнику стіійкість його оборони в районі с. Новодонецьке.
3. Коротко про події на інших напрямках.
– Південніше м. Бахмут, очевидно, всі спроби 102-го мсп противника при підтримці “кадировців” відновити “положення” шляхом повернення собі контролю над районом оборони північно-західніше с. Кліщіївка провалилися. Так само, як й спроби 83-ї окремої десантно-штурмової бригади (одшбр) противника запобігти взяттю ЗСУ під контроль самого с. Кліщіївка. На обох напрямках противник не тільки не добився позитивного для себе результату, а й був вимушений відходити. В свою чергу, у смузі оборони 72-ї омсбр противника, в районі с. Андріївка передові підрозділи ЗСУ, очевидно, спромоглися не тільки вийти до околиці цього села, а й просунутись навіть далі, ЗА рубіж оборони противника по залізниці, причому активно просуваючись вздовж неї до с. Зеленопілля та с. Курдюмівка, “звертаючи” таким чином усю оборону противника (в тому числі на ділянці оборони 51-го парашютно-десантного полку (пдп) та 11-х одшбр противника).
– На Донецькому напрямку в районі с. Опитне противник був вимушений відійти майже до самого села, припинивши своїх атаки у бік західної околиці м. Авдіївка. Очевидно, підрозділи 1439-го мсп ТрВ противника, навіть підтриманні підрозділами 1-ї “Славянской” омсбр 1-го АК, скажімо так, втратили на даний момент свої “пробивні” спроможності. Окрім того, південніше с. Первомайське, по напрямку на с. Піски, противнику також довелося полишити пару посадок через неспроможність 100-й омсбр 1-го АК утриматися поза межами власних “стаціонарних” опорних пунктів. Очевидно, навіть втручання 10-го окремого танкового батальйону (отб), так, це колишній “Дизель” у цьому сенсі, не дуже допомогло.
– На Куп’янському напрямку 25-а омсбр противника при підтримці лівофлангових підрозділів 138-х омсбр та 1427-го мсп ТрВ продовжує свої спроби “вийти з лісу” та взяти с. Синьківка, наступаючи з боку с. Лиман Перший. Але поки в неї то не виходить. Остання спроба закінчилася відступом вздовж опушки ліса по дорозі на с. Вільшана. В свою чергу, по напрямку на м. Борова північно-східніше с. Новоєгорівка противнику пару діб тому вдалося шляхом ближніх запеклих боїв просунутись на 200 метрів.
– На Лиманському напрямку українським військам в районі с. Діброва вдалося трохи “піджати” виступ противника по дирекції Кремінна – Зарічне з півдня.
