Пазурі для котячих

Корпорація Rheinmetall поставила до України першу партію 35-мм снарядів до ЗСУ “Гепард”.

У лютому 2023 року уклали договір і розпочали роботи на лінії в місті Унтерлюс Нижньої Саксонії, а в серпні 2023 року неназвана партія (п’ятизначна) снарядів 35×228 вже передана Києву.

Цього року за планом 40.000, наступного 150.000.

А що так можна було?

Без того, щоб обіцяти з 2017 року та переносити до 2022 року, увійти у війну без заводу боєприпасів та потім ще місяцями перебиватися дрібними партіями.

Воленс-ноленс замислюєшся: у кого війна 9 років і кому потрібніше?

Втім, баф “тил ЄС та НАТО” – це об’єктивно добре для України.

Rheinmetall використовує в ланцюжку компанії з Італії та Швейцарії, виробництво широко застосовує запаси Бундесверу, нам не потрібно витрачати ресурси на розосередження ліній, а РФ не зможе їх вразити ракетами.

У нашому випадку довелося б вирішувати проблеми як з відпливом людей, так і з укриттями в якихось старих шахтах, підземних бункерах, все це вийшло б дорожче, неефективніше та вразливіше.

З іншого боку, неможливо розраховувати тільки на імпорт, сьогодні політична ситуація одна, завтра – інша.

В Україну передали 46 машин, у найближчих планах ще 6, по суті – два полки.

Самохідки показали себе чудово – у них десятки перехоплень крилатих ракет та дронів, що баражують.

Фото: Rheinmetall

Нещодавно особисто бачив як вони захищали Одесу – кілька пристрілювальних коротких черг, пряме влучання по “Шахеду” і так кілька разів.

Перша партія – бронебійні APDS-T.

До речі, не тому, що історично “Гепарди” возили кілька стрічок у магазинах з бронебійними сердечниками, щоб зупиняти радянські танки і коробки, що прорвалися.

Хоча і це теж, як втім, і можливість вразити добре броньовані російські гелікоптери, але ж не 150.000 штук.

Там тонкий інженерний момент.

Блок управління вогнем “Гепарда” просто не розпізнає нові снаряди, що програмуються.

Йому потрібна канавка на гільзі – немає канавки, комп’ютер не бачить завантаження, стріляти неможливо, бо боєприпасів для нього не існує.

Подібні снаряди старого зразка мали Швейцарія, але з причин нейтралітету до нас не поїхали.

Тому довелося використати німецькі запаси снарядів для БМП “Мардер-2”.

Там у них гармати зі змінними стволами – 50-мм бойова та 35-мм навчальна.

Розібрати 375-грамовий снаряд, зробити канавки, оновити капсулі, перезарядити порох.

Звичайно, використовують, бронебійні вольфрамові стержні-пенетратори – гратися з ліквідаторами і підривниками будуть пізніше, зараз потрібно терміново закрити дефіцит.

Так, що поки що прямий кінетичний удар – хмари шрапнелі підвезуть у перспективі.

Втім, у APDS-T хороша балістика, вища початкова швидкість і прямі влучення навіть по невеликих дронах будуть.

Німеччина – це реальний приклад нам, як правильно вести справи у ВПК.

Утримувати в хорошому стані зберігання – зняті з озброєння самохідки.

Шасі використати з того, що виробляється масово всередині країни, – танк “Лео-1”.

Боєприпаси калібрів, що взаємозамінні, – 35-мм гармати і в ППО, і у механізованих військ.

Продавати ЗСУ “Гепард” Йорданії, Румунії та Бразилії – під час навчання їхніх екіпажів зберігати компетентність своїх резервістів.

Любовно ремонтувати та проводити модернізацію техніки, а не доводити до того, щоб через днище проростала трава.

Реальну модернізацію – у “Гепарді” 1А2 лазерний далекомір, GPS, цифрова система управління вогнем, цифрова рація, це небо та земля з базовою версією.

І ось через рік в Україні оперують два полки “Гепардів”, яким постачають запасні частини, запасні стволи, їм проводять ремонт РЛС та ходової.

Самохідки мають нічний канал, у версії 1А2 систему управління боєм, що зв’язують машину в єдину мережу з радарами та старшими штабами, і вже пішли перші тисячі снарядів.

Берлін отримав лінію, нову партію порохів, спеціалістів, ми отримали засоби доставки.

Добре бути по правильний бік від нової залізної завіси.

Саме час вчитися працювати як країни колективного Заходу.