Вісті з фронтів. 04.09.2023
Окремі зауваження по окремих напрямках.
1. На Волноваському напрямку продовжується те, що свого часу пан Арестович визначив як “тяни – толкай”. Судячи зі всього, українські війська продовжують планомірно скорочувати плацдарм противника на річці Кашлагач.
Підрозділи 116-го стрілецького полку мобілізаційного резерву (сп МР) противника, ймовірно, повністю відійшли з північного берега річки у саме с. Павлівка. Треба розуміти, спробують там закріпитися при підтримці зведених тактичних загонів 14-ї окремої бригади спеціального призначення (обр СпП).
Таким чином на північному березі р. Кашлагач лише 155-а окрема бригада морської піхоти (обр МП) тоф-у продовжує утримувати північну частину села Микільське та 2 посадки, які тягнуться від нього на північ.
Як на мене, то ключовим питанням для подальшого утримання противником рубежу Павліка – Микільське будуть дві речі:
– контроль за районом під назвою “Дачі”,
– та дирекція на с. Єгорівка (те, що називається с. Шевченко, скоріше, хутір з декількома будівлями вздовж дороги між Новомайорським та Єгорівкою).
Інформація на цей рахунок достатньо суперечлива, за однією версію, Дачі вже полишені противником (хоча нібито там ще бродять якісь “малі піхотні групи”), за іншою, там окопалося не менше роти противника, причому з мінометами.
Щодо дирекції на с. Єгорівка (що має досить вагоме значення для утримання противником с. Павлівка), то на цей рахунок також присутня інформація “подвійного” характеру. Є відомості про те, що нібито передові підрозділи ЗСУ зайняли цей хутір, і є інфа, що вони його не зайняли, а просуваються у східному напрямку, обходячи с. Павлівка з південного заходу, й вийшли вже до двох ставків, що розташовані на південний захід від селища.
Як воно насправді, сказати важко, але очевидно, активність ЗСУ між Новомайорським та Павлівкою достатньо сильно турбує російське командування. Вчорашнє моє повідомлення про фіксацію переміщення танкових підрозділів противника між Керменчиком та Новомайорським (ймовірно, зі складу 5-ї отбр), а також поява там же підрозділів 40-ї обр МП противника, явно не є випадковими чи “збігом обставин”.
Очевидно, що командуванню 36-ї та 29-ї загальновійськових армій (ЗВА) противника зовсім “не улыбается” поява у ЗСУ перспективи “звертання” їх оборони по річці Кашлагач на Волноваському напрямку (тобто усіх його “завоювань” періоду зимового наступу, тим більше що вартувало то йому ну-у дуже дорого).
На даний момент командування обох цих армій для того, аби “блокувати” подальший негативний для себе розвиток ситуації у бік Волновахи – Маріуполя, має у резерві наступні сили й засоби:
– 36-а окрема мотострілецька бригада (омсбр) 29-ї ЗВА,
– 110-а омсбр 1-го армійського корпусу (АК) 8-ї ЗВА,
– 123-й сп МР,
– 78-й окремий моторизований полк спеціального призначення (омтп СпП) ім. А. Кадирова 42-ї мотострілецької дивізії (мсд).
За обсягом і рівнем боєздатності це цілком співставно з тим, що зараз зосереджується та розгортається противником на Токмацькому та Бердянському напрямках.
Отже, очевидно, що командування противника у Південній операційній зоні “мысленно” готово до того, що ЗСУ можуть “різко” активізуватися додатково й на Маріупольському напрямку. Так само воно вже визначалось із основним варіантом (планом) своїх подальших дій в разі саме такого розвитку подій. Наскільки я розумію, він містить 2 основних частини, а саме:
– утримання рубежу Павлівка – Микільське як передумову зриву просування ЗСУ по дирекції с. Володимирівка – м. Волноваха;
– серію контратакуючих дій в районі с. Новомайорське у правий фланг ударної тактичної групи ЗСУ, яка можливо спробує пробитися у бік с. Єгорівка.
В принципі, це цілком логічно та адекватно… Але є “нюанс”. Який саме?
Не скажу, нехай російські “оператори” думають самостійно…
2. Південніше м. Бахмут противник продовжує свої спроби запобігти просуванню передових підрозділів ЗСУ у бік “дороги на Горлівку”.
Я вже писав про розгортання окремих підрозділів 4-ї омсбр противника між с. Одрадівка та дорогою у бік с. Зайцеве. Тепер фіксується там же (точніше, трохи південніше) й підрозділи 31-ї окремої десантно-штурмової бригади (одшбр) противника.
Таким чином, противник вже близький до того, аби ввести на цьому напрямку у бій всі три своїх одшбр, які існують у його повітряно-десантних військах (83-а та 11-а одшбр вже задіяні).
Така “суєта” з резервами з боку противника південніше Бахмуту викликана двома основними причинами:
– Судячи зі всього, передові підрозділи ЗСУ поступово повністю беруть під контроль власне с. Кліщіївка.
– В районі с. Андріївка у противника намітилась чергова “серйозна криза” тактичного рівня.
Але у загальному розумінні значення та сенсу активних бойових дій в районі м. Бахмут важливе трохи інше.
– А саме наявність\відсутність СУТТЄВИХ змін у складі угрупування військ противника, яке діє на цьому напрямку.
– Ступень впливу їх на ситуацію на інших операційних напрямках (або бодай на сусідніх).
В цьому відношенні варто констатувати дві речі:
– Противник не тільки не зменшує склад свого “бахмутського” угрупування, а час від часу навіть додає до нього окремі частини та підрозділи зі складу оперативних резервів УВ “Юг”.
– Його вперте бажання “утримати Бахмут” за будь-яких обставин вже дається йому взнаки. Принаймні “під Токмак” він потягнув війська не звідси, а з Лиманського напрямку (це більше незручно, довше й взагалі матиме більш негативні наслідки, ніж це було б, якби 1-2 своїх одшбр противник відправив звідси до складу УВ “Восток”).
3. На Бердянському напрямку фіксується використання противником боєприпасів іранського та китайського походження. Мова йде про боєприпаси до мінометів (82-мм та 120-мм), а також артилерійських боєприпасів 152-мм калібру до ствольної артилерії.
Судячи зі всього, це викликає у російських артилеристів певні складнощі. В першу чергу, через особливості використання цих боєприпасів, а також “не зовсім стандартну їх кондицію”.
Це стосується ряду артилерійських та мінометних підрозділів 305-ї артилерійської бригади (абр) та ряду мотострілецьких частин і з’єднань, які оперують по напрямку Новозлатопіль – Любимівка та Володине – Приютне.
Фото: Командування Об’єднаних Сил ЗС України
