Вісті з фронтів. 01.09.2023
1. Так, перша позиція головного рубежу оборони противника прорвана передовими підрозділами ЗСУ на ділянці шириною по фронту у 3-3.2 км. Сталося це у напрямку на с. Вербове, північно-західна околиця якого вже знаходиться у так званій “сірій” зоні.
Одночасно передові підрозділи ЗСУ продовжують просуватися східніше с. Новопрокопівка, обходячи це селище, по суті рухаючись вздовж першої позиції головного рубежу оборони противника. Загальна ширина ділянки “дотику” ЗСУ до нього вже склала більше 10 км.
Почали зростати й темпи українського наступу, становлячи на даний момент від 2 до 3 км на добу.
Очевидно, не дивлячись на всі свої зусилля, командуванню противника поки не вдається на Токмацькому напрямку бодай стабілізувати ситуацію. Криза його системи оборони на цьому напрямку наростає.
Таким чином стає очевидно, що наше вчорашнє “фантастичне” припущення про можливість виходу передових підрозділів ЗСУ до с. Очеретувате (а це по суті буде означати прорив першої позиції головного рубежу оборони противника на всю її глибину побудови) починає набувати цілком реальних обрисів.
На даний момент 71-й мотострілецький полк (мсп) противника, підсилений батальйонами типу БАРС (1-м, 3-м, 11-м, 14-м “Сармат”), намагається цього не допустити.
Так само тактична група військ противника у складі 1429-го мсп ТрВ, 417-го окремого розвідувального батальйону (орвб) і підрозділів 100-ї окремої розвідувальної бригади (орвбр) намагається не допустити розширення тактичного вклинення українських військ у свій головний рубіж оборони у південно-східному напрямку шляхом впертої оборони с. Вербове та прилеглої місцевості, але робить це не досить вдало – українські війська подолали першу позицію не тільки власне по напрямку на це селище, а й західніше нього.
Одночасно ще західніше підрозділи 70-го мсп противника, підсилені рештками 1430-го та 1441-го мсп ТрВ, закріпились в районі с. Новопрокопівка й намагаються утримати район цього селища, аби завадити передовим підрозділам ЗСУ розширити “вбитий” між цим населеним пунктом та с. Вербове “клин” у західний бік. Однак, поки їм це вдається лише частково, адже 210-й мсп противника, який безпосередньо веде бойові дії на цьому фланзі, втративши контроль над панівними висотами північно-східніше села, по суті вже вимушений відходити власне у саму Новопрокопівку, ЗСУ просто його відтіснили у бік (західний) й продовжили просуватися на південь.
Поки перша позиція головного рубежу оборони противника подолана українськими військами на порівняно вузький ділянці, але очевидно, що сам цей факт є для ЗСУ досить позитивним фактором наступу, бо відкриває перед ними цілий ряд можливостей щодо їх подальших дій.
Причому на даний момент я просто не бачу, ЧИМ і ЯК може російське командування “залатати” цю “дірку”, яка вже набула стійкої тенденції до розширення та подовження.
Той факт, що противник зосередив у с. Новопрокопівка цілий сонм якихось окремих частин і підрозділів, жодним чином не впливає на це. Бо, судячи зі стану їх боєздатності, на активні й потужні контратаки во фланг наступаючих українських військ протягом якогось тривалого часу вони не спроможні.
Чесно кажучи, у цьому сенсі мене насторожувала поява на цьому напрямку 104-го десантно-штурмового полку (дшп) 76-ї десантно-штурмової дивізії (дшд), але два інших її полки (234-й та 237-й) тут поки так і не з’явилися (цілком можливо, ще доїжджають).
Але можливо, що цей полк у 2-х батальйонному складі буде підсилений підрозділами “порепаного” 291-го мсп, який російське командування пару тижнів тому відвело з передової у с. Ільченкове у резерв, і таки спробує контратакувати з району с. Новопрокопівка у північно-східному напрямку. Але я дуже сумніваюся, що 291-й мсп встиг за пару тижнів відновитися, а 70-й мсп противника, який закріпився в районі цього села, зможе самостійно утримати позиції по північній околиці с. Новопрокопівка, якщо ЗСУ розпочнуть атакувати з боку с. Роботине (а це обов’язково станеться, як тільки українське командування виявить перші навіть дрібні ознаки підготовки противником флангових контратак на цій ділянці).
Інша справа – район с.Копані та розгорнута по рубежу Новофедорівка -Новокарлівка 7-а дшд (точніше, два її “свіжих” полки – 56-й та 108-й). Ось тут умови для контратак противника куди як кращі, ніж в районі с. Новопрокопівка. І це якраз і є фланги наступаючого угрупування ЗСУ.
Що й як там готує противник, я писав вчора, тому детально зупинятися не буду. Однак зазначу, судячи з того, як і що саме стягнуло туди його командування, воно у повній мірі розуміє оперативно-тактичне значення цих двох районів у контексті українського наступу.
2. На Бердянському та Волноваському напрямках особливих змін не відбувалося, за виключенням району с. Приютне, де російське командування спробувало північніше села “трохи” відтіснити передові підрозділи ЗСУ. Треба розуміти, у рамках забезпечення відводу своїх підрозділів на рубіж с. Приютне – с. Завітне Бажання. Однак, особливих успіхів досягнути не спромоглося, а лише навпаки сприяло тому, що ЗСУ впритул наблизились до північної околиці села.
На мою думку, саме цей рубіж на даному напрямку стане найближчим часом місцем докладання основних зусиль обома сторонами. Підрозділам 60-ї омсбр, 349-го мсп і 247-го дшп противника доведеться дуже сильно “постаратися”, щоб на ньому утриматись. Особливо тоді, коли ЗСУ відновлять тиск у стик між 5-ю та 36-ю загальновійськовими армія (ЗВА) противника по напрямку Завітне Бажання – Старомлинівка.
3. Загалом, в оперативному резерві командування УВ “Восток” на даний момент є наступні сили й засоби, аби “парирувати” якійсь прорив ЗСУ оперативно-тактичного масштабу:
– 110-а омсбр,
– 78-й моторизований полк спеціального призначення “Север-Ахмат” зі складу 42-ї мсд,
– 121-й стрілецький полк мобілізаційного резерву (сп МР),
– 123-й сп МР,
– і ще якесь формування не зовсім зрозумілої етимології під назвою “Башкортостан” (ймовірно, сп МР або мсп ТрВ, хоча у даному випадку “хрен редьки не слаще”).
Ну й ще “умовно” зарахуємо 2 полка 76-ї дшд – 234-й та 237-й, які, будемо вважати, “в дорозі”.
Більше того, розташування цих резервів таке, що їм ще буде потрібний певний час, аби дістатися до “проблемного” Токмацького напрямку. Бо переважна їх більшість зосереджена на Волноваському та частково Бердянському напрямках.
Як бачимо, не густо. Ні по обсягу, ні по якості.
Думаю, протягом найближчих 5-6 днів російське командування буде ВИМУШЕНЕ прийняти якесь кардинальне рішення щодо ситуації у Південній операційній зоні, де принаймні на одному з напрямків (Токмацький) в нього намітилась досить серйозна криза. Й думаю, це буде стосуватися саме “пошуку та находженню” додаткових сил і засобів із інших операційних напрямків та зон. Найбільш ймовірно, зі складу УВ “Днепр”.
Фото: Генштаб ЗСУ
