Вісті з фронтів. 23.08.2023 (відео)
1. На Бердянському напрямку, судячи зі всього, російське командування нарешті перестало строїти з себе “сталинских командиров”, схаменулося й почало “вирішувати” проблему з с. Приютне. Точніше, зі своїми підрозділами, які застрягли північніше рубежу Приютне – Завітне Бажання.
394-й и 71-й мотострілецький полки (мсп) стали поступово відходити з району північніше с. Приютне у південно-східному напрямку, ведучи ар’єргардні бої.
Це, звичайно, зовсім не означає, що противник відійде з с. Приютне (скоріше, навпаки), але це саме по собі вже досить показово. Далі утримувати розтягнуту лінію “опорників”, тим більше, у охопленому майже з 3-х боків районі, не тільки “стоит дорого”, але й опасно з тактичної точки зору.
Наскільки я розумію нинішню ситуацію на цьому напрямку, підрозділи 60-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) противника отримали наказ за будь-яку ціну утримати північну частину с. Завітне Бажання.
Використовуючи її у якості вогневих позицій, а також східну частину села (це там, де футбольне поле й місток через р. Мокрі Яли), противник сподівається утримати свій “опорник” на перехресті дороги з села й дороги, що веде з Урожайного у Старомлинівку, й таким чином заблокувати подальше просування передових підрозділів ЗСУ східніше с. Завітне Бажання.
Окрім того, схоже, що на північно-східній околиці с. Старомлинівка, а також у посадках вздовж дороги від неї на Керменчик, противник обладнує додаткові позиції. Мова, судячи зі всього, йде про 11-й мсп 1-го АК (нині – 114-й мсп). Так, це ті самі “дети лейтенанта Ходаковского”, а також окремі підрозділи 34-ї омсбр. Очевидно, противник готується відбивати “атаки ВСУ” вже по напрямку на Старомлинівку східніше с. Завітне Бажання.
Ну, цілком очікувані дії противника після відходу з с. Урожайне. Як на мене, у 218-у танковому полку (тп) противника залишилося не так вже й багато справних танків. Тому, цілком ймовірно, на цій ділянці можуть з’явитися танки 5-ї окремої танкової бригади (отбр) противника. У якості “взаємодії” між двома загальновійськовими арміями (ЗВА) Східного воєнного округу. Хоча, скоріше за все, її підрозділи будуть діяти по напрямку Керменчик – Новодонецьке.
2. На Токмацькому напрямку після втрати с. Роботине противник посилено готується до оборони с. Новопрокопівка, стягуючи туди додаткові сили та засоби.
Кажуть, нарешті “знайшовся” 56-й десантно-штурмовий полк 7-ї десантно-штурмової дивізії противника (дшд). Його підрозділи (до 2-х батальйонів) разом із підрозділами 108-го дшп зараз розгорнулись у с. Новопокровка та західніше цього н.п. Очевидно, саме ці частини 7-ї дшд і складуть основу “Новопрокопівського гарнізону”.
За ділянку, яка розташована ще західніше, очевидно, відповідатимуть батальйони 810-ї окремої бригади морської піхоти (обр МП), яку противник нещодавно ввів у бій.
Загалом, ймовірно, підрозділи 1430-го та 1429-го мсп ТрВ противника майже за місяць своєї участі у боях суттєво втратили у рівні своєї боєздатності (зараз оперують у “першій лінії” лише окремими своїми підрозділами переважно ротного рівня). Схоже, що й з численими “барсіками” противника відбулось те саме, адже противник був вимушений переважно відтягнути їх вже на перші позиції головного рубежу оборони.
У цьому сенсі варто відзначити, що й 291-й мсп противник також частину своїх підрозділів, які втратили боєздатність, був вимушений відвести в район с. Ільченкове на доукомплектування.
Але найбільш красномовним у цьому відношенні є ввід у бій на цьому напрямку 810-ї обр МП 201-го мсп 2-го АК головних сил 7-ї дшд, що свідчить про достатньо серйозну кризу у противника з наявністю боєздатних підрозділів саме у “перший лінії”.
Однак, сподіватися на те, що у противника на цьому напрямку щось “посиплеться найближчим часом, як це вже поспішають робити окремі експерти, навряд чи варто. Більше того, місцями противник навіть намагається контратакувати (наприклад, в районі с. Новопокровка).
Так, відстань між передовими позиціями ЗСУ в районі с. Роботине та першими (північними) хатами с. Новопрокопівка, які займають підрозділи противника, становить меньше 2 км. Більше того, східніше селища передові підрозділи ЗСУ продовжують рухатися вздовж перших позицій головного рубежу оборони противника, розширюючи ділянку “дотику” з ними.
Противник ввів у бій на цій ділянці підрозділи свого 201-го мсп і таким чином зміг десь дві доби тому трохи пригальмувати цей рух. Але повністю зупинити поки не може. Таким чином, ЗСУ просуваються до головного вузла оборони противника на цьому напрямку (с. Новопрокопівка) як з півночі, так і обходячи його з північно-східного напрямку.
В цьому сенсі вклинення передових підрозділів ЗСУ між с. Роботине та с. Вербове у бойові порядки противника, з тактичної точки зору, виглядає досить перспективним. Головним чином через те, що дозволяє при необхідності діяти як у південно-західному, так і у південно-східному напрямках. Причому оба з них є, так би мовити, цілком доцільними – у першому випадку, очевидно, противнику доведеться “сконцентруватися” саме на обороні с. Новопрокопівка, а у другому – “вистрибнути зі штанів”, щоб не допустити прориву ЗСУ перших позицій свого головного рубежу оборони по напрямку на с. Вербове, як то кажуть, з ходу.
Але саме цікаве, що і в першому, і в другому випадках командуванню противника на цьому напрямку знадобляться ДОДАТКОВІ сили й засоби. Причому в обсязі не меньше 2-х порівнянно “свіжих” повноцінних полків\бригад і не “після завтра”, а вже зараз.
3. Ну й на закінчення декілька слів “за Херсонщину”.
Наскільки я зрозумів, підрозділам 205-ї омсбр та 1445-го мсп ТрВ противника так і не вдалося поки що нічого зробити з “присутністю ЗСУ” на лівому березі Дніпра трохи західніше с. Козачі Лагері.
Наскільки я зрозумів, основні позиції першої лінії оборони противника обладнані вздовж дороги, що веде з Олешек до Нової Каховки по берегу Дніпра. Й будь-яке наближення ЗСУ до цього рубежу у будь-якому місці викликає у російського командування УВ “Днепр” приступи ідіосинкразії – воно тут же починає стягувати у це місце все, що “можливо й неможливо”, й зразу “контратакує”.
Як на мене, це занадто нервова реакція…
ЗСУ діють на цьому напрямку виключно так званими “малими піхотними групами”, їх присутність на лівому березі носить тактичний характер (причому навіть за такими крітерімяи не дуже обширний). А головний зиск із цих “вилазок” ЗСУ, скоріше за все, полягає у тролінгу російського командування. Так би мовити, аби тримати його “у тонусі”.
Серйзної підготовки до операції штибу “стрибок за Дніпро” ЗСУ явно не демонструють. Бо зайвих додаткових військ (сил), аби “активнічати” ще й на цьому напрямку, в них, очевидно, немає.
Створити росіянам “нервическую обстановку” це завжди “пжлст-а”, але знайти 2-3 “додаткових” повноцінних бригади, а потім ще парочку для закріплення, або розвитку наступу (й відповідно, адекватну кількість арти та ППО), набагато складніше.
Ну, звісно, якщо росіяни в кінці кінців “упаряться” бігати вздовж Дніпра туди-сюди за кожною нашою дрг і самі “приймут трудное, но нужное решение”, то ніхто, звичайно, цьому не буде заперечувати. Але добровільно “топити” у Дніпрі свої війська шляхом “його форсування значними силами” ГШ ЗСУ також явно не збирається, принаймні поки що.
