Вісті з фронтів. 17.08.2023
Нарешті до російського командуванні дійшло, що ситуація на Токмацькому напрямку набуває для нього ну дуже неприємного характеру. Противник почав стягувати сюди додаткові сили й засоби, аби принаймні зупинити її подальший розвиток саме у цьому ключі.
Зокрема, про переміщення на цей напрямок 108-го десантно-штурмового полку (дшп) 7-ї десантно-штурмової дивізії (дшд) я писав напередодні. Але, судячи зі всього, противник цим не обмежився. У районі західніше с. Роботине, починаючи з позавчорашнього вечора, почав зосереджуватися принаймні ще один батальйон 810-ї окремої бригади морської піхоти (обр МП).
На даний момент найбільш важливі події відбуваються не в самому селі Роботине (у північній частині якого, ймовірно, вже знаходяться передові підрозділи ЗСУ), а західніше та східніше нього. Й у загальному вимірі ці події значать більше ніж контроль над самим населеним пунктом.
Справа в тому, що східніше цього села розташовані передові позиції головного рубежу оборони противника, а західніше – локальна лінія опорних пунктів (до с. Копані), яка, по ідеї, повинна прикривати Новопрокопівський вузол оборони противника з заходу та північного заходу, за яким, в свою чергу, також розпочинаються передові позиції головного рубежу оборони противника.
Тому, очевидно, що обхід передових підрозділів ЗСУ с. Роботине по обох флангах по суті не тільки лишає будь-якого сенсу для противника його утримання, а й цілком ймовірно може привести до виходу ЗСУ до головного рубежу оборони противника на досить широкому фронті, починаючи з Новопрокопівки, закінчуючи Вербовим.
Зважаючи на той факт, що передові підрозділи ЗСУ східніше села вже просунулись до головного рубежу оборони противника й продовжують розширяти цей клин, питання просування ЗСУ вздовж дороги Т-04-08 з Новоданилівки на Новопрокопівку (тобто з іншого, західного боку с. Роботине) набуває особливого значення.
Противник обладнав цю локальну лінію опорних пунктів вздовж декількох довгих лісосмуг, які тягнуться з західної околиці с. Роботине аж до самих Копанів.
Обороняються тут підрозділи 291-го мотострілецького полку (мсп) противника. Протягом минулих 3-х діб передові підрозділи ЗСУ спромоглися на окремих відтинках ділянки оборони цього полку витіснити його підрозділи з цих укріплених позицій. По суті створивши таким чином умови для обходу с. Роботине не тільки зі сходу, але й з заходу.
Причому, наскільки я розумію, противник ці дії ЗСУ (щодо обходу с. Роботине з заходу) сприйняв достатньо серйозно. Саме тому у тилах 291-го мсп противника з’явився батальйон 810-ї обр МП, перекинутий сюди з району с. Мирне. І судячи зі всього, у цьому сенсі він явно буде не останнім.
Поки що головні зусилля противник концентрує саме на напрямку Роботине – Новопрокопівка (тут діють підрозділи як мінімум 2-х “мотострілецьких” полків територіальних військ\мсп ТрВ – 1430-го та більш “свіжого” 1441-го), але, очевидно, що питання обох флангів цієї основної дирекції наступу ЗСУ набуває для противника особливого значення.
На даний момент для протидії подальшому негативному розвитку ситуації на цих ділянках противник має можливість ШВИДКО використати 4 формування:
– 100-у окрему розвідувальну бригаду (один з її батальйонів вже розгорнувся на головному рубежі оборони в районі с. Вербове).
– Принаймні 2 батальйони зі складу 810-ї обр МП, один з яких вже введений на ділянці оборони 291-го мсп противника.
– 108-й дшп, який вочевидь ВЖЕ (або найближчим часом) буде введений у бій східніше с. Роботине.
– Й нарешті пустити в хід “імпровізований заградотряд” у вигляді 249-го окремого моторізованого батальйону спеціального призначення фсвнг “Россгвардия” “Ахмат – Юг”.
Для того, аби продовжити нарощування зусиль на цьому напрямку принаймні на рівні полк\бригада, командуванню противника буде необхідно мінімум 2-3 доби.
Найбільш ймовірним варіантом буде використання 1-2-х бригад зі складу 35-ї загальновійськової армії (ЗВА), скоріше за все, 64-ї омсбр або 69-ї окремої бригади прикриття (обрп), можливо, 177-го окремого полку морської піхоти (оп МП) 58-ї ЗВА з поки що не атакованих ділянок у Південній операційній зоні по напрямку на м. Пологи.
Є ще варіант зняти з Бердянського напрямку принаймні одну бригаду (34-у омсбр або 5-у окрему танкову \отбр чи 336-у обр МП).
Але як в першому, так і в другому випадках це певний ризик для російського командування з двох причин:
– Як тільки українське командування встановить факт переміщення якогось формування зі складу 35-ї ЗВА з-під м. Пологи на сусідні напрямки (а воно це зробить обов’язково, причому у режимі онлайн), немає жодної гарантії, що воно тут же не активізується й там.
– Ну й варіант із Старомлинівським (він же Бердянський) напрямком також є певним ризиком, бо український наступ і там не то щоб “выдохся”, а після звільнення с. Урожайне набув нового імпульсу, й там є достатньо варіантів для його продовження у дуже несприятливій для противника формі.
Найближчим часом, скоріш за все, саме на Оріхівському напрямку з’явиться ще один полк 7-ї дшд 56-й дшп, який очевидно “убудет” зі складу УВ “Днепр” до складу УВ “Восток” по мірі розгортання на Кримсько-Таврійському напрямку полків 70-ї мсд. І таким чином вся 7-а дшд збереться тут.
Таким чином можемо констатувати щодо оперативної обстановки у Південній операційній зоні декілька речей:
– Українське командування свідомо “нарощує напругу резервних канатів” противника. Активні наступальні дії лише на 2-х (ДВОХ) напрямках – Токмацькому та Бердянському, вже викликають у противника певні трабли з резервними формуваннями. Але в цьому сенсі, очевидно, ЗСУ потенційно можуть “додати” ще 2, а потім, за потреби, й ще 1 напрямок.
– Так, це дається взнаки й для ЗСУ (адже їм також доводиться задіяти додаткові війська\сили для цього). Але масштаби з російськими навіть не співставні, бо у цьому питання має значення не тільки кількісний вимір (обсяг задіяних сил і засобів), а й якісний (тобто рівень боєздатності). Через це там, де ЗСУ обходяться одним формуванням рівня полк\бригада, противник вимушений задіяти 2, а то й 3 “рівнозначних” за чисельністю формування.
– Більше того, очевидно, що тут проглядається пряма кореляція між термінами активних дій ЗСУ на південному оперативно-стратегічному напрямку і якістю (рівнем боєздатності) формувань противника. Він об’єктивно вимушений скорочувати терміни “відновлення”, “доукомплектування” та “підготовки” своїх резервних формувань, бо потреба в них у нього “отнюдь” не скорочується, а лише зростає. Причому вони стають потрібні йому ТУТ і ЗАРАЗ, а не колись “через 2-3 місяці”. Яскравий приклад – противник вже потягнув до складу свого “діючого” на теренах України угрупування військ частини та з’єднання зі складу стратегічних резервів, формування та розгортання яких він ще НЕ ЗАКІНЧИВ.
Підсумовуючи, нагадаю, у будь-яких канатів є межа напруги, які вони здатні витримувати, навіть у стальних канатів. Звичайно, зважаючи на розмір людських ресурсів ри-фи та маючи на увазі ймовірність чергової мобілізації “на болотах”, можемо допустити, що втрачати кожної доби майже по батальйону вбитими та пораненими російське військо може собі дозволити ще довго. Але у цьому сенсі завжди варто пам’ятати – у такому випадку ймовірність виникнення перекосу балансу між кількістю (обсягом) та якістю (рівнем боєздатності) його формувань різко зростає.
