Вісті з фронтів. 15.08.2023 (відео)
І знову про Південь…
1. Ситуація на Токмацькому напрямку продовжує погіршуватися для противника. Свій тактичний “клин”, який вони вбили в оборону противника між с. Роботине та с. Вербове, передові підрозділи ЗСУ зуміли розширити вже до 5 км по фронту й продовжують просуватися з північно-західної сторони вже на “траверс” власне с. Вербове.
В наслідок чого “добровольчий” батальйон БАРС-14 “Сармат” противника опинився майже притиснутим до перших позицій головного рубежу оборони противника.
В свою чергу, підрозділи 1430-го мотострілецького полку територіальних військ (мсп ТрВ) противника та правофлангові підрозділи його 291-го мсп зараз намагаються не допустити просування передових підрозділів ЗСУ через с. Роботине, в самому селі зараз тривають упорні ближні бої, й територія цього населеного пункту формально відноситься до спірної (“сірої”) зони. Але якщо спробувати оцінити ситуацію тверезо й трохи ширше, то положення противника особливо зручним не назвеш.
Українські війська вже по суті обійшли с. Роботине зі сходу, більше того, висоти, розташовані північно-східніше села, які вони контролюють, роблять усі спроби противника його утримати практично марними.
Але, схоже, противник дотримується іншої думки. Принаймні він почав ешелонувати свої бойові порядки по дирекції Роботине – Новопрокопівка, зокрема:
– За 1430-м мсп ТрВ, вже добряче порепаним, розгорнувся більш-менш “свіжий” 1441-й мсп ТрВ.
– А ліворуч батальйону БАРС-14 “Сармат” розгорнувся ще один батальйон БАРС-3, очевидно, маючи завдання принаймні призупинити (а якщо не вийде – затримати) просування передових підрозділів ЗСУ між Роботиним та Вербовим.
– Там же, судячи зі всього, розгорнутий і достатньо активно оперує принаймні один підрозділ “ланцетників” (ймовірно, зі складу 22-ї окремої бригади спеціального призначення\обр СпП).
В самому с. Вербове противник готується до упорної оборони. З західного, північно-західного, північного напрямків першу лінію головного рубежу оборони вже зайняли батальйони БАРС-1, БАРС-11, підрозділи 1429-го мсп ТрВ. А в самому селі, судячи зі всього, облаштовує позиції 417-й окремий розвідувальний батальйон (орвб).
Але, як на мене, питання з с. Роботине протягом цього й може наступного тижня може бути вирішене. Принаймні у мене є певна інформація, яка говорить саме за це. Я, звісно, не зможу її оприлюднити, однак можу з цього приводу зазначити, що її характер не допускає двозначного розуміння цього речення.
2. На Бердянському напрямку ситуація розвивається у схожому ключі.
Після відходу з с. Урожайне передові підрозділи 60-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) та 247-го десантно-штурмового полку (дшп) противника закріпилися по закруту р. Мокрі Яли на північній околиці с. Завітне Бажання.
Ліворуч цієї позиції, очевидно, підрозділи 136-ї омсбр противника, які добу тому невдало контратакували позиції передових підрозділів ЗСУ південно-західніше с. Старомайорське, явно готуються повторити свої контратакуючі екзерсиси.
Причиною такої самовбивчої наполегливості російських військ, причому саме на цій ділянці, явно є спроба утриматись північніше рубежу с. Приютне – с. Старомайорське.
Дві події, які трапились протягом двох минулих тижнів, очевидно, поставили ті російські підрозділи, які ще утримують позиції у ставків північніше цього рубежу, у досить двозначне становище:
– Передові підрозділи ЗСУ звільнили с. Старомайорське.
– Одночасно вони вийшли на північно-західну околицю с. Приютне й обійшли саме село з півночі.
Таким чином стало зрозуміло, що якщо передові підрозділи ЗСУ продовжать, наприклад, просуватись у напрямку на с. Володине (навіть не звільнивши с. Приютне, а просто обійшовши його з півночі), а також продовжать просуватись від с. Старомайорське у південно-західному напрямку, то оте все шобло, яке продовжує ще ошиватися трохи південніше с. Рівнопілля, може опинитися не тільки у двозначному положенні, а й взагалі у фатальному для себе.
Чесно кажучи, я поки не бачу, як російське командування може виплутатися з цього становища. Воно вже тричі намагалося “забезпечити безпеку флангу” (правого) цим підрозділам. І навіть витягло для цього з с. Старомлинівка більш-менш “живу” 136-у омсбр після того, як це не вдалося 247-у дшп. Але всі три спроби як з дЮсантурою, так і без неї, по суті закінчились нічим.
Коли противник контролював с. Старомайорське, положення цих його підрозділів було більш-менш терпимим. Але після втрати контролю над ним ситуація для противника почала погіршуватися.
Але саме цікаве, схоже на те, що командування противника навіть не розглядає можливість відведення цих підрозділів на рубіж с. Приютне – с. Завітне Бажання (своєрідна “гра в орлянку” власним особовим складом з боку російського командування продовжується).
Я вже писав, що свого часу українське командування зовсім невипадково обрало дирекцію с. Велика Новосілка – с. Старомлинівка для наступу. Це по суті є стиком між 5-ю та 36-ю загальновійськовими арміями (ЗВА) противника, де традиційно трапляються притаманні для російського війська трабли зі стійким управлінням і взаємодією на бригадно-полковому рівні. Історія з с.Урожайне це ще раз підтвердила.
3. Але загалом, як на мене, загальна ситуація у Південній операційній зоні, не дивлячись на останні успіхи ЗСУ на тактичному рівні, виглядає достатньо складно. Й складність ця визначається декількома факторами:
– 35-а загальновійськова армія Східного воєнного округу (Сх. ВО), на даний момент лише її 38-а омсбр частково задіяна у активних бойових діях, решта її військ (сил) поки що “прикриває напрямок на м.Пологи”.
– 810-а й 336-а окремі бригади морської піхоти (обр МП), 34-а омсбр та 5-а окрема танкова бригада (отбр) + 7-а десантно-штурмова дивізія (дшд), яка зараз якраз “доїжджає” у смугу УВ “Восток” з УВ “Днепр”, все це кодло, за великим рахунком, також ще по-серйозному не було задіяне, за виключенням деяких епізодів.
– Перевага противника у повітряному компоненті на цих напрямках також вже стає СУТТЄВИМ фактором, який впливає на розвиток всієї ситуації у Південній операційній зоні.
Таким чином стає зрозуміло, що командування противника активно готується до самих різних варіантів розвитку подій у Південній операційній зоні, в тому числі й до того, який передбачає прорив ЗСУ його головного рубежу оборони.
Принаймні створення своєрідного “НЗ” з резервних формувань в цій зоні, зокрема на Бердянському напрямку, переміщення ряду з’єднань зі складу УВ “Днепр” у склад УВ “Восток”, а також 70-ї мсд до складу УВ “Днепр” явно відбуваються згідно якогось плану.
Фото: Генштаб ЗСУ
