Вісті з фронтів. 09.08.2023
На Таврійсько-Кримському напрямку противник продовжує докладати певних зусиль, аби ліквідувати ряд тактичних плацдармів ЗСУ на лівому березі р. Дніпро.
Зокрема, в районі м. Олешки противник підтягує додаткові сили й засоби по напрямку Олешки – Дачі. На даний момент командуванням противника на цьому напрямку вже зосередило та розгорнуло підрозділи зі складу:
– 127-ї окремої розвідувальної бригади (орвбр) 22-го армійського корпусу (АК),
– 10-ї окремої бригади спеціального призначення (обр СпП),
– 108-го десантно-штурмового полку (дшп) 7-ї десантно-штурмової дивізії (дшд),
– 385-го мотострілецького полку територіальних військ (мсп ТрВ),
– 1253-го мсп ТрВ,
– зведений батальйон морської піхоти (особовий склад з 61-ї та 810-ї окремих бригад морської піхоти \обр МП),
– “добровольчий” батальйон колаборантів типу БАРС – “Херсон”.
Зазначені сили та засоби противника розгорнуті на відтинку с. Солонці – с. Піщанівка, включно з м. Олешки та прилеглою до нього територією.
Дій цієї тактичної групи підтримують вогневі підрозділи:
– 8-го артилерійського полку (ап),
– 1141-го ап ТрВ.
Сенс дій противника полягає в тому, аби прорватися з північної околиці м. Олешки (район автомобільної розв’язки) у бік с. Дачі (район зруйнованого Антонівського автомобільного мостового переходу) й таким чином примусити передов підрозділи ЗСУ, які в цьому районі утримують плацдарм, полишити лівий берег Дніпра.
В свою чергу, у флангових районах цієї ділянки командування противника також здійснило ряд заходів з метою не дати передовим підрозділам ЗСУ розширити (збільшити) вказаний плацдарм. Зокрема, в районі м. Гола Пристань підрозділи 80-ї “арктичної” окремої мотострілецької бригади розгорнулись фронтом на північ та захід, а в районі с. Підстепне зосередився батальйон зі складу зведеної тактичної групи 7-ї військової бази (ВБ) противника. В свою чергу, в районі с. Козачі Лагері фіксуються підрозділи 205-ї омсбр противника, які, очевидно, прикривають дорогу Т-22-06.
На сьогоднішній день противник здійснив вже декілька “генеральних” спроб позбутися тактичного плацдарму ЗСУ в районі с. Дачі й зруйнованого Антонівського автомобільного мосту. Але поки що не досить вдало для себе.
Основними факторами, які ускладнюють противнику дії щодо ліквідації плацдарму ЗСУ є несприятливий характер місцевості, на якій йому доводиться діяти (різко пересічна пойма рік Дніпро та Конка, вкрита щільними зарослями, й яка включає у себе чималу кількість “рукавів”, “стариць”, проток та відкритих водойм), а також досить високий рівень ефективності підтримки передових підрозділів ЗСУ вогневими підрозділами української артилерії з правого берега.
Окрім того, варто розуміти, що більш-менш значними силами за підтримки бронетехніки противник у цьому районі може діяти виключно лише вздовж дороги між м. Олешки та зруйнованим Антонівським мостовим переходом. Тому що характер іншої оточуючої дорогу місцевості майже повністю виключає такі дії. Це спрощує передовим підрозділам ЗСУ організацію оборони на плацдармі та відповідно ускладнює дії противнику.
Але, загалом, ситуація у зоні відповідальності УВ “Днепр” противника на даний момент характеризується як “стабільна”. Противник прагне організувати оборону ключових населених пунктів у прибережній зоні, зокрема:
– м. Гола Пристань – 80-а омсбр,
– с. Стара та с. Нова Збур’ївка – 61-а обр МП,
– по рубежу с. Покровське – с. Рибальче розгорнуті підрозділи 126-ї окремої бригади берегової оборони (обр БО) 22-го АК та 1199-го мсп ТрВ,
– в районі с. Козачі Лагері обороняються лівофлангові підрозділи 205-ї омсбр.
По суті, усі кадрові з’єднання 49-ї загальновійськової армії (за виключенням 34-ї омсбр, яка зараз воює у складі УВ “Восток”) та 22-го армійського корпусу (які, власне, й складають основу УВ “Днепр”) вже розгорнуті у прибережній смузі (тобто у першому ешелоні). Причому очевидно, що противник концентрує свої головні зусилля на відтинку між м. Гола Пристань – м. Нова Каховка (тут зосереджено та розгорнута основна маса військ (сил) зі складу всього УВ “Днепр”, включаючи його оперативні резерви).
Очевидно, що ймовірність форсування р. Дніпро українськими військами вверх за його течією, північніше м. Нова Каховка противник розглядає як низьку (тут розгорнуті лише окремі підрозділи 205-ї омсбр і ще один зведений тактичний загін 10-ї обр СпП).
У зв’язку з подіями на Кримсько-Таврійському напрямку у експертному середовищі вже зазвучали різноманітні думки та оцінки на рахунок того, що його цілком можливо та навіть варто розглядати як альтернативний по відношенню до Мелітопольського чи Бердянського.
Дійсно, за формальними ознаками це виглядає нібито доречним:
– Відстань по прямій від с. Дачі до м. Армянськ – 94 км, а від м. Нова Каховка до того ж м. Армянськ і того меньше – 75 км. Це цілком співставно з тими відстанями, які доведеться пройти ЗСУ на Мелітопольському та Бердянському напрямках, аби вийти до північного узбережжя Азову.
– Військ противника на цьому напрямку, дійсно, набагато менше, ніж на Мелітопольському та Бердянському. Так само, як і їх “якість” (тобто рівень боєздатності) гірша, ніж у УВ “Восток”. Їх навіть порівнювати у цьому відношенні не варто, бо різниця ця буде просто кричущою.
– Така сама ситуація і з підготованою обороною противника. Вона на цьому напрямку носить “очаговый” характер і в основному обладнана в інженерно-фортифікаційному відношенні та МВЗ саме у прибережній смузі, тобто у першому ешелоні. А в глибині оперативної побудови військ УВ “Днепр” вона переважно прикриває важливі (ключові) населенні пункти, у сенсі доріг та інших комунікацій, “прохідних проміжків” між цими “вузлами” та опорними пунктами, а також районами оборони досить.
Існує ще цілий ряд факторів, які кажуть саме “за” цей напрямок. Тобто розглядати його як альтернативний Мелітопольському та Бердянському за формальними ознаками цілком можливо.
Але є один нюанс, який зводить майже нанівець усі ці розрахунки – необхідність ОДНОМОМЕНТНОГО форсування Дніпра значними за обсягом силами та засобами.
Це ну-у дуже складне та важке завдання для наступаючих військ. Особливо за умови активної протидії противника. Досвіду форсування такої водної перешкоди як Дніпро в умовах РЕАЛЬНИХ бойових дій та ще й “важкими” частинами і підрозділами у ЗСУ практично не має. Так, на навчаннях і тренуваннях ЗСУ долали головну українську річку, причому неодноразово, в тому числі й у нижній течії, й в тому числі частинами та підрозділами з бронетехнікою та артилерією, але не в ході реальних, практичних бойових дій.
Нагадаю лише один нюанс, при спробі саме наступати, за необхідності форсування досить серйозної водної перешкоди, очевидно, виникне одностайна потреба у вирішенні цілого КОМПЛЕКСУ достатньо складних завдань – починаючи з філігранного відпрацюання питань управління військами та налагодження ну дуже чіткої взаємодії між їх складовими частинами, закінчуючи спроможністю та здатністю ШВИДКО та ЗРАЗУ форсувати річку значними силами та засобами бодай на одній ділянці (а ще краще – на декількох) і можливістю прикрити ВЕСЬ цей процес з повітря.
Про потрібний у такому випадку професійний вишкіл та рівень оснащеності частин і підрозділів інженерно-саперних військ (ісв) я навіть не згадую, й так зрозуміло, що від них за таких умов буде вимагатися тотальний МАКСИМУМ в цих питаннях.
Тож підсумуємо…
Оцінювати шанси ЗСУ на успіх в такого роду гіпотетичній операції, де потрібно форсувати Дніпро, зважаючи на той факт, що “збій” в реалізації хоча б одного пункту її плану, невідворотно призведе до повного провалу всієї операції (особливо в частині саме подолання водної перешкоди) разом, звичайно, можна. Так само, як розглядати взагалі можливість її проведення. Що, власне, сьогодні й робить чимала кількість експертів.
Але на мій погляд, такого роду дії на цьому напрямку варто реалізовувати на практиці виключно у загальному контексті реалізації стратегії дій ЗСУ у всій Південній операційній зоні.
Іншими словами, “ломитися” через Дніпро в його нижній течії має сенс виключно тоді, коли на Мелітопольському чи Бердянському напрямках почне “виходити щось більш значне”. Ось тоді ефект від наступу через Дніпро може досягнути максимального рівня.
Або принаймні проводити цей наступ узгоджено з діями на Мелітопольському та Бердянському напрямках. Розглядати форсування Дніпра як “ізольовану” та “самодостатню” операцію явно не варто.
Фото: Генштаб ЗСУ
