«В черзі за смертю»
Заголовок беру в лапки, бо вразив чужий коментар сьогодні вранці. Це звідти фраза. Наче ми всі стоїмо в черзі за смертю. Кудись прилетіло, хтось загинув, і ти розумієш, що цього разу не ти. І навіть інколи з жахом розумієш, що щоденні цифри загиблих стали буденністю. А коли поганий настрій, погода, обставини, взагалі думаєш, що твоя ракета за тобою ще не прилетіла, але ж куди ти дінешся. Обов’язково прилетить…
Сьогодні ранок у Харкові. Чотири години сну. Вночі прильоти. Скоро дощ. Начебто повний набір для черги. Живи і очікуй свою ракету.
Але ж ні. Йдіть під три чорти.
Прилетіло – не ти, то йди щось роби. Відкривай свій магазин, відчиняй свою майстерню, сідай за свій робочий стіл, роби черговий робочий дзвінок, готуй сніданок-обід-вечерю, йди на свій город та обробляй свою землю. Заводь свою автівку та їдь по своїх справах.
Але роби щось.
Ми, українці в Україні, витриваліші за багатьох.
По звуку вираховуємо, що летить і куди. Живі залишились – значить, йдемо далі. Але йдемо, чуєте? Повземо, якщо потрібно. Аби ж тільки в правильному напрямку.
P.S. Кривий Ріг, Херсон, є загиблі і поранені, мої співчуття.
На фото: Наслідки ракетного обстрілу Кривого Рогу 31.07.2023 р. Фото: t.me/dmytro_lubinetzs
