Вісті з фронтів. 26.07.2023
Коротко, констатація…
1. На Куп’янському напрямку (а точніше на Боровському) противник продовжує активні наступальні дії й вчора, судячи зі всього, ввів у бій на цьому напрямку головні сили 4-ї “Кантемировской” танкової дивізії (тд), які “за сумісництвом” є головними силами його Сватівського угрупування, у вигляді підрозділів її 12-го та 13-го танкових полків.
Зазвичай це роблять, коли на певній ділянці чи напрямку є ВАГОМИЙ успіх у вигляді прориву на всю глибину системи оборони противника, й попереду замаячив “оперативний простір”.
Або є інший, більш рідкісний випадок, коли ваш ешелон прориву не може прорвати систему оборони противника до кінця, й у бій вводять головні сили, щоб суттєво наростити “пробивну” спроможність своїх передових підрозділів і таки прорвати оборону противника.
На перший погляд, виглядає так, що ми маємо справу з першим випадком.
І дійсно, за 4 доби противник, діючи з рубежа с. Ковалівка – с.Кармазинівка, спромігся просунутись на 4 км у західному напрямку (й навіть вийти до с. Новоєгорівка). Одночасно з цим противник атакував із району с. Райгородка по напрямку на с. Надія та с. Сергіївка й зумів також прорватися до цих селищ. Таким чином, свій початковий прорив на с. Новоєгорівку противнику вдалося розширити.
Зі сторони виглядає саме так, що командування противника, оцінивши розвиток ситуації, дійшло до висновку про “досягнення вирішального успіху” в прориві ВСІЄЇ системи української оборони по напрямку на м. Борова, й тому варто вводити у справу “ешелон розвитку успіху”.
Але чи це так і є насправді?
Як бачимо, противник діє “строго” вздовж дороги на м. Борова (про причини та цілі цих дій, а також вибір противником самого цього напрямку я вже писав, тому повторюватись не буду). Але у цьому сенсі варто оцінити, чи вже втратило українське командування на цьому напрямку спроможності до організованого СИСТЕМНОГО опору передовим підрозділам противника, чи він поступово “загрузає” в українській обороні?
Поки що я схиляюся до думки, яка більше відповідає другому твердженню. Чому?
А тому, що протягом останніх двох діб передові підрозділи ЗСУ, які обороняються на цьому напрямку, принаймні два рази контратакували наступаючі підрозділи противника. Причому в одному випадку навіть мали успіх. Зокрема, підрозділи противника, які взяли під контроль с. Новоєгорівка, спробували після цього просунутись у північно-західному напрямку від села (очевидно, щоб сприяти просуванню своїх “колег” західніше рубежу Надія – Сергіївка). Але тут же наштовхнулися на контратаку ЗСУ й навіть були вимушені відійти на відстань близько 1 км безпосередньо до села.
Також на користь саме другого твердження говорить і той факт, що західну частину с. Новоселівське противнику так і не вдалося взяти під контроль, його просування по обох флангах цього селища поки мінімальні.
Підтягування у смугу наступу 4-ї тд 752-го мотострілецького полку (мсп) противника зі складу 3-ї мотострілецької дивізії (мсд) також явно свідчить, що командування противника прагне “наростити зусилля” у наступі, щоб “допрорвати” систему української оборони, а не “ввести у бій ешелон розвитку успіху” (інакше танкові та мотострілецький полки просто помінялись би місцями). Взагалі-то, ввод у бій саме танкових полків у першому ешелоні для прориву оборони противника в даних умовах, як на мене, є, скажімо так, не самим кращим рішенням з боку російського командування.
Ймовірно, у разі подальшого просування військ противника у західному напрямку по рубежу Першотравневе – Копанки – Новосергіївка – Чернещина він явно зустріне “возрастающие трудности”. Бо на данному етапі “додати” до свого наступу швидко (у добовій готовності) противник зможе лише 752-й мсп, 30-у омсбр (та й то не всю). Тому чим і як його командування збирається “брать Боровую”, мабуть, є загадкою для нього самого.
2. Південніше м. Бахмут, судячи зі всього, у смузі оборони 57-ї омсбр противника щось “різко пішло не так”. Передові підрозділи ЗСУ на цьому напрямку повністю подолали відстань від канала Сіверський Донець – Донбас до с. Андріївка (й за певними даними вже ведуть бої у самому селі).
Окрім цього, с. Кліщіївка вже наполовину українська, а передові підрозділи ЗСУ вже взяли під контроль його південну та південно-західну частину. На даний момент підрозділи 72-ї омсбр противника намагаються зачепитися за залізницю, яка йде вже ЗА Кліщіївкою.
Селище Курдюмівка (у смузі оборони тієї ж самої 57-ї омсбр) також, судячи зі всього, вже наполовину українське. У проміжку між Курдюмівкою та Андріївкою противник намагався контратакуати (ймовірно, силами батальйону БАРС-13 із залученням підрозділів 80-го тп), але невдало для себе.
3. На Токмацькому напрямку підрозділи 1430-го та 1429-го мсп ТрВ противника все ніяк не можуть зупинити просування передових підрозділів ЗСУ північніше с. Роботине (воно склало за добу більше 1 км). Чим, очевидно, ставлять підрозділи 291-го мсп противника, які обороняються у самому селі, скажімо так, у дуже непросте положення. Особливо у контексті того, що ЗСУ взяли під свій контроль також висоти в районі цього села, які панують над цією місцевістю.
Більше того, таким чином ширина ділянки, на якій ЗСУ максимально наблизились до головної лінії оборони противника, очевидно значно розширюється й гіпотетично може сягнути майже на всю відстань між с. Новопрокопівка та с. Вербове.
70-й мсп противника зараз намагається стримувати атаки ЗСУ південніше с. Новопокровка у бік с. Новофедорівка (конкретної інформації на цей рахунок у мене поки немає, але судячи з того, що його підрозділи протягом минулої доби були вимушені також ще трохи відійти у південно-східному напрямку приблизно на 1.2 км по напрямку на с. Вербове, дається йому те з певною “напругою”).
4. На Бердянському напрямку 60-а омсбр противника продовжує “пятиться”, судячи зі всього, бої у с. Старомайорське їй вартують недешево (її підрозділи відійшли з центральної частини села й намагаються зараз зачепитися за його південні околиці).
В районі північніше с. Приютне продовжуються інтенсивні зустрічні бої, обидві сторони поперемінно атакують і контратакують одна одну без особливих результатів. Введення противником у бій додатково підрозділів 71-го мсп на цій ділянці нічого кардинально не змінило.
Але є одне “але”… Українське командування на цьому напрямку має принаймні дві вагомих тактичних переваги, які саме, звісно, не скажу, але протягом найближчих діб стане зрозуміло, чи вирішить воно ними скористатись.
5. На Василівському напрямку також стає все “цікавіше” й “цікавіше”. Зокрема, ситуація по рубежу с. Кам’янське – с. Жереб’янки зусиллями української 128-ї огшбр продовжує загострюватися для противника. Там передові підрозділи ЗСУ просунулись більше як на 1.2 км у бік с. Лугове вздовж дороги М-18.
І хоча противник перетворив це село на такий собі “вузол оборони”, всадивши у нього кримський батальйон “барсіків” та якісь банди запорізьких колаборантів, але якщо передові підрозділи ЗСУ продовжать ще у тому ж самому напрямку (бодай на 2-3 км), підрозділам 429-го мсп противника, які зараз обороняються у с. Жереб’янки (й так само тим, хто ще утримує південно-західну частину с. Кам’янське) доведеться дуже серйозно замислитись “про своє майбутнє”. Саме цікаве, що для цього ЗСУ навіть не потрібно буде штурмувати саме с. Лугове – буде достатньо просто ще трохи просунутись у його напрямку з півночі.
Фото: Генштаб ЗСУ
