Вісті з фронтів. 05.07.2023
Основні сили Східного воєнного округу зс ри-фи (оперативно-стратегічне командування “Восток”) майже повністю введені в бій у Південній операційній зоні.
1) 5-а загальновійськова армія (ЗВА), всі 3 її основних з’єднання вже введенні у бій, зокрема:
– 127-а мотострілецька дивізія (мсд) – на Бердянському напрямку,
– 60-а окрема мотострілецька бригада (омсбр) – там же,
– 57-а омсбр – південніше м. Бахмут.
2) 35-а ЗВА також, всіма своїми трьома з’єднаннями розгорнута між Бердянським і Мелітопольським напрямками (займає майже весь район, який знаходиться навколо м. Пологи як на східному, так і на західному флангах, а також саме місто):
– 38-а омсбр – напрямок Оріхів – Пологи (вісь с. Луговське),
– 64-а омсбр – на північ та північний схід від міста,
– 69-а окрема бригада прикриття (обрП) – на північний захід від м. Пологи та навколо міста.
3) 36-а ЗВА одним з’єднанням вже задіяна, інше її з’єднання вже почало розгортання у другому ешелоні на Бердянському напрямку:
– 37-я омсбрт – обороняється у напрямку на с. Керменчик,
– 5-а окрема танкова бригада (отбр) південніше неї.
4) Найменша за своїм складом армія Східного ВО – 29-а ЗВА по суті є єдиною, яка ще поки залишається у резерві УВ “Восток” (зокрема, її 36-а омсбр).
Таким чином, стає зрозуміло, що командуванню військ противника у Південній операційній зоні найближчим часом доведеться приймати достатньо складне рішення, схоже на своєрідну дилему:
– або просити керівництво всієї “Объединённой группировки вс рф на Юго-Западном ТВД” про підсилення додатковими силами та засобами (а це означає перекидання їх зі складу УВ “Центр” чи “Юг”, тобто з Лиманського, Бахмутського або Авдіївського напрямків),
– або таки проводити “оптимізацію” свого оперативного шикування за рахунок ущільнення бойових порядків 58-ї ЗВА, якій, очевидно, навіть при підсиленні її на окремих напрямках і ділянках з’єднаннями зі складу армій Східного ВО й з’єднаннями 49-ї ЗВА доведеться “чимось” займати головну лінію оборони, щоб не допустити її прориву.
Що зі сторони виглядає вкрай дивним, так як у загальному вимірі російські війська, принаймні за формальними показниками, жодним чином не поступаються українським військам, які намагаються тут наступати, ані за кількістю особового складу, ані за обсягами основних зразків ОВТ, розгорнутих у цій операційній зоні.
Більше того, противник тут обороняється, а не наступає (відповідно об’єктивно існуюча у нього потреба у військах менша, ніж у ЗСУ), має перевагу у повітрі та у загальному вимірі переважає ЗСУ у обсягах артилерійських засобів і засобів ППО.
Зараз у Південній операційній зоні противником задіяні 58-а, 49-а загальновійськові армії, 22-й армійський корпус (зі складу Південного ВО), 5-а, 35-а, 36-а та 29-а загальновійськові армії та принаймні частина сил (військ) 68-го армійського корпусу (зі складу Східного ВО).
Нагадаю, у всіх сухопутних військах ри-фи розгорнуто всього 11 загальновійськових та 1 танкова армії. Тобто по суті противник зараз намагається утримати південні райони нашої країни, окуповані ним, половиною всіх своїх сухопутних військ. І все одно це дається йому з великими складнощами.
На сьогоднішній день він ще не ввів у бій з’єднання лише 29-ї ЗВА та 68-го АК (у загальному вимірі це до 2-х омсбр + визначені сили та засоби 18-ї дивізії). Й все, на цьому стратегічний резерв противника у Південній операційній зоні вичерпуються.
8-а ЗВА, в тому числі 1-й та 2-й АК зі складу Південного ВО, яку було би логічно задіяти у цій зоні в такому випадку, зараз по самі вуха втягнута у високоінтенсивні бої у Східній операційній зоні, тому підсилити 58-у чи бодай 49-у армії вона не зможе, принаймні достатньо швидко.
Тому у сенсі “стратегічного рішення” щодо Південної операційної зони противник додатково до 29-ї ЗВА та 68-го АК може задіяти лише 2 об’єднання – 6-у ЗВА зі складу Західного ВО або 2-у гв. ЗВА зі складу Центрального ВО, загалом це приблизно до 5-и мотострілецьких бригад.
Але, зважаючи на той факт, що частина цих військ (сил) також вже задіяна у смугах відповідальності УВ “Запад” та “Юг”, цей гіпотетичний “размерчик” може бути й того менше. Тобто у разі прориву ЗСУ головної лінії оборони противника десь на відрізку між Голою Пристанню у Херсонській області та Володимирівкою у Донецькій області, а це цілком ймовірний варіант розвитку подій, зважаючи на той факт, що поки повністю зупинити ЗСУ у Південній операційній зоні йому не вдається, противник зможе одномоментно задіяти десь до 2-3 бригад для спроби “купировати” цей прорив (та й то, очевидно, не зразу, а лише протягом 2-3-х діб у самому кращому для нього випадку).
До чого то я все веду?
А до того, що вже очевидний намір противника, у відповідності до того самого, так званого “большого плана генерала герасимова”, організувати та нанести у зручний для себе момент раптовий потужний удар на несподіваному для ЗСУ оперативному напрямку, цілком можливо, може втратити будь-який стратегічний сенс.
Адже може так статися, що противнику доведеться у терміновому порядку замість якихось оперативних наступів “латати” оперативні “дірки” на півдні тими силами й засобами, які він готує для цього наступу.
Тому, на мій погляд, висновок очевидний.
Результат всієї літньої кампанії буде напряму й головним чином залежати не тільки від того, як сторони розпорядяться своїми резервами у оперативно-стратегічному сенсі, а й взагалі скільки їх у достатньо боєздатному стані опиниться у них у потрібний момент на потрібному напрямку.
Й наскільки я розумію, ЗСУ на даний момент задіяли не більше 20% від цього компонента.
Фото: Генштаб ЗСУ
