Санкції на часі. 03.07.2023
Московитів на дно!
У світовій історії траплялося, що агресор програвав, хоча іноземні війська так і не ступили на його територію. Так росія програла Японську війну. А Німеччина – І Світову.
Після кожної війни справедливість вимагає, щоб агресор заплатив. Зокрема, і в прямому сенсі – коштами на відбудову тим, на кого напав. Але якщо розбитий агресор не окупований і сам розпоряджається своїми ресурсами – дотримання умов під великим питанням.
Великою мірою це – відповідальність переможців. Якби союзники відповіли поліцейською акцією на введення гітлером військ до Рейнської зони, або пізніше не побоялись захистити Чехословаччину – історія склалася б інакше. Без ІІ Світової війни. І «почуття помсти» реваншисти у Німеччині могли б плекати дуже довго – без шансів занурити світ у тотальну війну ще раз.
Однак обставини змінюються, як і політичні пріоритети провідних країн світу чи погляди тих, хто буде там при владі. Це і робить можливим реванші на кшталт переозброєння Німеччини після І Світової чи росії після Кримської війни у ХІХ столітті.
А росіяни точно відчуватимуть фантомні болі. Їм їхній телевізор розказує, що вони перемагають. А перед тим десятиліттями серіали внушали, що «русскіє нє могут нє пабєдіть». Багато хто і після воєнної поразки росії маритиме міфами – як досі полюбляють ветерани вторгнення срср в Афганістан, наприклад. Що вони (б) «пабєділі», але їх «прєдалі». І шукатимуть реванша. Тому єдиний шлях до миру – деконструкція імперії.
Але цей процес тривалий. А відбудова України – справа негайна. Це виставляє конкретні вимоги до механізму повоєнного відшкодування заподіяної московитами шкоди.
Перше – знаходження механізму безумовного вилучення на користь України усіх російських активів, заморожених по всьому світу. «Податок», який поки домовились накласти на ці кошти, може бути лише тимчасовим рішенням, а не заміною конфіскації. Цілком можливо, умовою стане судове засудження російської агресії. Тут допоміг би спеціальний трибунал, який дозволить ухвалити рішення у стислі терміни.
Друге – спеціальний (санкційний) податок на торгівлю з росією та торгівлю товарами російського походження. Подібно до діючих нині санкційних обмежень торгівля з росією повинна мати високу ціну, а зібрані кошти – спрямовуватись на відбудову України. Це вже зараз вимагає удосконалення «вторинних санкцій» – механізмів, які дозволяють відслідковувати походження товарів і роблять позбавленими сенсу перепродажі через посередників та «треті країни».
Зрештою, російська власність, зокрема, й у спільних з міжнародними власниками проектах, також має стати джерелом для стягнення.
Тоді, що б не відбувалось на росії після поразки її армії, платити за свої злочини московитам доведеться.
І далі ж буде.
