Санкції на часі. 01.07.2023

Рашистів на дно!

За буремними подіями останніх днів якось відійшло на другий план усвідомлення, що росія продовжує протікати. І що «недозаколот» – це лише перша ластівка зі зграї, яка врешті розтягне хижака-рф на шматки.

Значний запас міцності російської економіки і ресурс для корумпування закордонних діячів уповільнює цей богоугодний корисний процес. Але він уже став незворотнім.

Ті, хто допомагає московитам обходити санкції, робить це за велику знижку на російські товари і ресурси. А використання обхідних шляхів вимагає участі багатьох посередників, що здорожчує операції і ускладнює та ускладнює логістику.

Це дуже добре видно на прикладі одного із системотворчих ринків для рф – газового.

До запровадження західних санкцій майже 83% трубопровідного газу з рф ішло до ЄС. На ринок «Великої Європи» – з урахуванням Туреччини – у 2021 рф поставила 167 млрд куб м газу. Вже у 2022 експорт упав удвічі – до 85,4 млрд кубів. А на 2023 прогнозують падіння до 50 млрд, з перспективою подальшого скорочення.

І навіть ці обсяги забезпечуються головним чином двома споживачами – Туреччиною та Угорщиною. При тому обидві мають чисельні знижки від рф.

Втрати рф по експорту газу порівняно з 2021 роком у 2023 році оцінюються в 115-120 млрд кубометрів. І ці втрати нічим перекрити навіть у осяжній перспективі.

Поставки російського трубопровідного газу до Китаю у 2023 році оцінюються в 20-22 млрд куб.м за рік. Порівняно з 2021 роком приріст трохи більше 10 млрд кубів. Лише дещиця порівняно з втратою 120 млрд куб.м у Європі.

До того ж, за даними китайської митниці, середньорічна ціна в 2022 була близько 260 дол за тис кубів. Це в кілька разів нижче за європейську ціну.

Перспектив для відновлення у газпрому та його ролі у проведенні зовнішньої політики кремля відтак більше не проглядається. З одного із основних донорів він перетворюється на тягар.

І далі ж буде.

Карикатура: Сергій Йолкін