Вісті з фронтів. 27.06.2023
Так, сьогодні коротко по окремих напрямках, бо ситуація почала “оживати”, надходить чимало інформації, її треба опрацювати.
1. На Лиманському та Куп’янському напрямках (для нас це Сватівський напрямок та напрямок на Кремінну-Рубіжне) противник пару днів назад розпочав чергову серію атак з метою таки вийти на рубіж по р. Жеребець та витіснити кінець кінцем наші війська з району Білогорівки (верхн.) й бажано зі всього Сіверського виступу. Поки нічого путнього у нього з того не виходить, зокрема:
– З району північніше с. Куземівка у напрямку на с. Берестове противник атакував силами 7-го мотострілецького полку (мсп) 18-ї мотострілецької дивізії (мсд) 11-го армійського корпусу (АК) – безрезультатно. Пробитися ЗА дорогу Куп’янськ – Сватове на цій ділянці йому так і не вдалося, атакуючі підрозділи противника були вимушені відійти на вихідні рубежи.
– На південному фасі Сіверського виступу, по напрямку Білогорівка (нижн.) – Веселе, силами 3-го батальйону 123-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) 8-ї загальновійськової армії (ЗВА) противник спробував прорватися “у лівий фланг” нашій тактичній групі, яка наступає на с. Яковлівка. Так би мовити, “класична” контратака, яка, однак, м’яко кажучи, “не вдалася”. Більше того, противник був вимушений відходити на Яковлівку, втративши власні дві позиції (передові підрозділи ЗСУ просунулися тут майже на 1 км).
– Ну і в районі Серебрянського лісництва противник знову спробував силами батальйону 237-го десантно-штурмового полку (дшп) 76-ї десантно-штурмової дивізії (дшд) “допрорватися” вздовж лівого берега р. Сіверський Донець до с. Григорівка, щоб ускладнити положення наших підрозділів, які зараз обороняються у районі с. Білогорівка (верхн.). Ну й знову “не зовсім вдало”, російськи десантники трохи заплутались у “рукавах” і “старицях” Сіверського Донця, потрапили під щільний мінометний вогонь і були вимушені зупинитися. Григорівки вони так і не досягли.
Щодо подальших перспектив розвитку ситуації загалом у північній частині Луганської області (навколо Сіверського виступу та на Сватівському напрямку) висловлю думку, що, скоріше за все, противник продовжить свої спроби “активнічати” (тобто атакувати та проводити штурмові дії) на окремих ділянках і напрямках, намагаючись вирішити ряд актуальних для нього тактичних завдань. Про це говорить декілька фактів:
– Підрозділи 74-ї омсбр 41-ї ЗВА, які ціною ну дуже вагомих втрат пару днів тому спромоглися просунутись на напрямку Кремінна – Зарічне впритул до рубежу Ямполівка – Торське, таки були вимушені через це зупинитися. Але протягом останніх 2-х діб отримали поповнення у вигляді 3-х стрілецьких рот 1452-го мсп територіальних військ (ТрВ). Очевидно, не для того, щоб прохолоджуватися в обороні.
– Найбільш “проблемним” у цьому сенсі для противника є південний фас Сіверського виступу (тобто його власний Соледарський виступ), де, в свою чергу, вже ЗСУ просуваються відразу на декількох ділянках і напрямках, що загрожує противнику взагалі його ліквідацією. Тому очевидно, що, перш ніж наступати “кудись у бік Лиману”, противнику доведеться якось спробувати “стабілізувати” свій північний фланг в районі м. Бахмут (інакше увесь сенс будь-яких наступальних дій по відношенню до Сіверського виступу для нього буде втрачений).
На сьогоднішній день, судячи зі всього, російське командування на цих напрямках (УВ “Центр” та УВ “Юг”) це вже усвідомило. Тому й прагне вирішити це завдання зразу двома способами – активними атаками з південно-східного напрямку на с. Білогорівка (верхн.) намагається відтіснити передові підрозділи ЗСУ з району, звідки вони загрожують західним околицям Лисичанська, та шляхом перегрупування своїх тактичних резервів з Лиманського та Куп’янського напрямків на південний фас Сіверського виступу намагається не допустити його “розвалу” (принаймні один батальйон 31-ї окремої десантно-штурмової бригади (одшбр) з Лиманського напрямку та 1428-й мсп ТрВ з Куп’янського напрямку вже переміщуються у цей район).
2. Тепер про Бердянський напрямок.
Ну, як ми й передбачали, історія з с. Рівнопіль вчора набула свого логічного завершення. Після принаймні двох невдалих спроб “контратакувати” підрозділи російського 394-го мсп були вимушені відійти з цих висот на південь, зайнявши нові позиції по ланцюжку ставків західніше с. Старомайорське й встановивши більш-менш сталу “локтевую связь” із підрозділами 60-ї омсбр, які обороняються в районі цього села.
Але ситуація від цього жодним чином для 394-го мсп “не розрядилася”. Адже передові підрозділи ЗСУ продовжують просуватися у напрямку с. Приютне з заходу, й порепаним батальйонам цього полку доводиться знову розтягувати свій лівий фланг у південно-західному напрямку, щоб прикрити рубіж Приютине – Ремівка. Скільки ще цей російський полк, який досить жваво “рихтує” українська артилерія, витримає – невідомо. Але “знущання” самого російського командування над цим формуванням продовжується. Тепер воно зажадало від 394-го мсп (який й так обороняється з великими траблами), ви не повірите, знову, вірно, контратакувати. Цього разу з тих самих позицій “у ставків” у північно-західному напрямку на Новодарівку. Складається враження, що нещодавні провальні спроби “контратакувати” через дорогу Рівнопіль – Старомайорське противника нічому не навчили.
Але, взагалі, стосовно цього напрямку мене більше займає інше. Командування противника, судячи зі всього, продовжує процес “розпаковки” своїх резервів. Зокрема, по обом бокам с. Завітне Бажання розгортаються підрозділи 136-ї омсбр 58-ї ЗВА. Донедавна ця бригада знаходилася в оперативному резерві 58-ї ЗВА, й її поява на цьому напрямку свідчить принаймні про дві речі:
– Командування 58-ї ЗВА та й загалом УВ “Восток” нарешті “переглянуло” свою оцінку значення Бердянського напрямку у загальній структурі своєї оборони (ще донедавна вони вважали його “допоміжним” у порівнянні з Мелітопольським).
– Впевненості в тому, що його вдасться “втримати” у них зовсім немає. Інакше ця бригада з’явилася би зовсім не тут, підпираючи 60-у омсбр в районі Старомайорського та Урожайного, де українські війська вже ведуть бої за самі н.п., а, наприклад, десь в районі с. Вербовка, Роботине або Василівки.
Тож підсумуємо…
Ми розглянули поспіхом ситуацію на двох окремих операційних напрямках. Один, де виявляють активність російські війська, інший, де це роблять ЗСУ. І навіть за таких умов можливо побачити, що основні їх показники щодо розмаху та темпів наступальних\штурмових дій обох сторін приблизно однакові (принаймні співставні). Більше того, їм цілком можливо дати одне загальне визначення – це дії тактичного масштабу.
Тому, на мій ну дуже суб’єктивний погляд, усі оцінки, так звані експертні “висновки” щодо успіху або неуспіху сторін, особливо у контексті “кінцевого результату”, навіть у “оперативній перспективі” зараз явно недоречні. По одній простій причині – розмах не той.
Коли бачиш і читаєш у ФБ, на ютубі та у інших джерелах заголовки штибу “українські танки прориваються до Азову”, “противник моЩнА атакував”, “крим буде звільнений” й т.і., хочеться спитати цих “розумників” – ти , сцукО, можеш знайти (чи хоча б пояснити) ПРЯМИЙ взаємозв’язок між звільненням якогось хутора під Пологами й “перспективами відступу росіян з Криму”? Які прориви, обходи й “охвати”? Що ти, взагалі, верзеш?
ЗСУ просунулись на 1.5-2 км, і тут же цілий натовп якихось “журналістів” починає волати дурними голосами про “перспективи звільнення азовського узбережжя”. Особливо це в ютубі “цвіте” буйно. Хочеться в таких випадках спитати – ти шо, ідіот?
______________________
Якщо на вечір буду не сильно зайнятий, дам деякий кількісний розклад по основних угрупуваннях противника, та подивимось, як російське військове командування реагувало у військовому відношенні на “пригожинський марш”. Там було дещо цікаве…
* * *
Доповнення до ранкового огляду.
Підрозділи 136-ї омсбр противника, виявляється ще 2 доби тому були введені у бій між 394-м мсп та 60-ю омсбр. І “тут же” стали відгрібати…
Як з’ясувалося, це саме вони, а не 394-й мсп, “контратакували” через дорогу між с. Рівнопіль і с.Старомайорське. Причому так вдало це зробили, що були вимушені відповзти аж до с. Завітне Бажання, а 394-й мсп, в свою чергу, полишити с. Рівнопіль.
Щось мені підказує, що на Бердянському напрямку у декого починає вже “сифонити”.
* * *
Ну, щоб “2 рази не вставати”, бо мені вже в “лічку” починають писати…
На Олешківському напрямку діють наступні сили та засоби противника:
– зведена тактична група 108-го “гвардейского десантно-штурмового Кубанского казачьего ордена Красной Звезды” полку 7-ї десантно-штурмової дивізії (дшд),
– до взводу БПЛА (“Трутні”),
– зведений тактичний загін 10-ї окремої бригади спеціального призначення (обр СпП) – десь приблизно до неповного батальйону, розгорнуті зразу за “дЮсантнИками”,
– батальйон БАРС “Херсон”, у другому ешелоні за Олешками,
– полкова тактична група 7-ї військової бази (вб, з Абхазії, так це та сама, колишня 131-а “Майкопська” сумнозвісна бригада, що відгрібала ще у м. Грозний) – ще трохи далі за БАРС-ом, прикриває дорогу на Мелітополь у бік Нової Каховки.
Швидко тут також може опинитися (за потреби) резервний мотострілецький батальйон 126-ї окремої бригади берегової оборони (обр БО), на це йому буде потрібно до 2-х годин, однак на даний момент російське командування УВ “Днепр” не вбачає в цьому особливої потреби.
Фото: Генштаб ЗСУ
