Санкції на часі. 26.06.2023
«Недозаколот» висвітлив – точніше, нагадав, – одну важливу рису російського суспільства. Про неї часто забувають. А дарма…
Російське суспільство – це суспільство-зона. Перефразовуючи радянське прислів’я, на росії половина людей сидить, а половина сидітиме, але поки садить чи охороняє.
Зважаймо, що росія психологічно і світоглядно застрягла в стереотипах сталінських часів. Саме в таких традиціях виховане це суспільство. Офіційна масова культура всіляко вихваляла радянську атмосферу. Це підтримувало культуру неофіційну: ту, яка виросла з зони, з побуту таборів. І яка визначає життєвими цінностями підлість, підступність, жорстокість і боягузливість на всіх рівнях – від кремля до останнього «мобіка».
Невдовзі ці традиції будуть посилені ще більше. Нині росія стикається з дедалі більшою нестачею робочої сили як через хвилі мобілізації, так і втечу кваліфікованих працівників за кордон.
Із маскви саабщают:
«За оцінками мінпраці рф, до 2030 р. економіці агресора знадобиться 2,5 млн. нових працівників (при загальній чисельності робочої сили на росії, станом на квітень 2023 р., 75,8 млн. осіб). 35% промислових підприємств уже у травні 2023 заявили про дефіцит робочої сили. Це найвищий показник кадрового голоду на росії з 1996 р.».
Тому, аби цей голод компенсувати, на болотах вдаються до випробуваного способу – праці в’язнів. Ітак:
«За даними мін’юсту рф, на початок червня 2023 р. там створено більше 42 тисяч місць для покарання у вигляді примусових робіт. А до 2024 р. планують підвищити кількість цих місць до 80 тисяч».
Загалом же, за викладками російських фахівців, опублікованими у журналі «Соціально-трудові дослідження», маємо:
«потенціал використання праці засуджених на рф складає 150-185 тис. робочих місць».
Це додатково до майже півмільйона засуджених, які відбували покарання станом на початок 2023 року.
Захоплення кремля сталінським минулим, репресивне законодавство і поліцейська держава прирікають десятки і десятки тисяч росіян на підневільну працю. Сотні тисяч уже загинули на агресивній війни проти України. А їхні військкомати полюють за поповненням.
Тож перед будь-яким пересічним росіянином може постати вибір: мобілізація або примусові роботи за абсурдними статтями, яких чимало вже натворила слухняна російська дума.
Проте намальовується вихід у кінці тунелю. пригожинська авантюра показала, що усю цю систему примусу можуть поставити в незручну позу достатньо багато озброєних людей.
Тому, обираючи між загибеллю в Україні і рабською примусовою працею, громадяни рф – особливо у різних її суб’єктах – можуть обрати третій варіант. Послати таку державу куди подалі, традиційно узятися за «віла і тапари» і почати грабувати награбоване.
Було б кому цей рух очолити.
І далі ж буде.
