Вісті з фронтів. 26.06.2023

Сьогодні короткий огляд із проміжними висновками по напрямках.
1. На Мелітопольському напрямку, в районі Лобкове – П’ятихатки, судячи зі всього, підрозділи 429-го мотострілецького полку (мсп) противника були вимушені трохи відійти зі східної частини Кам’янського, одночасно продовжуючи утримувати його південну частину.
Так само противник полишив територію північніше с. Жереб’янки, відійшовши на укріплені позиції західніше села й в самому селі.
За всіма ознаками головні сили 429-го мсп противника зайняли оборону північно-східніше села Лугове фронтом у бік с. Лобкове.
Командування військ противника на цьому напрямку протягом останніх двох діб продовжує здійснювати заходи зі зміцнення своєї системи оборони по рубежу Грозове – Долинка, а також району оборони Верхня Криниця – Лугове – Гладке – Лісне, зокрема:
– між с. Грозове та с. Долинка декілька ротних і взводних опорних пунктів (ВОП, РОП) зайняли підрозділи зведеної тактичної групи (до батальйону) 4-ї військової бази (вб) зс рф,
– в районі с. Лісне по обох боках дороги між с. Кам’янське та м. Василівка розгортаються підрозділи (та-дам) 810-ї окремої бригади морської піхоти (обр МП) зі складу ОПЕРАТИВНОГО резерву противника на цьому напрямку.
Висновок. На даному напрямку противник явно намагається зупинити просування передових підрозділів ЗСУ по трьох основних дирекціях:
– з Кам’янського на Василівку вздовж р. Дніпро,
– з П’ятихаток на Жереб’янки й далі на Лугове,
– південніше рубежа Грозове – Долинка.
Адже якщо цього не зробити, ЗСУ очевидно таки прорвуться до м. Василівка з найгіршими для противника наслідками на всьому Мелітопольскому напрямку.
Звісно, що головна подія тут – поява 810-ї обр МП, яку таки дістали “із резервної шухляди”. Як на мене, причин цьому може бути рівно дві:
– або командування противника має на меті організацію та проведення чергової серії контратак на цьому напрямку,
– або в нього виникли достатньо вагомі побоювання стосовно стійкості всієї свої оборони у напрямку на м. Василівка.
2. Йдемо далі на Схід.
Район с. Нестерянка, де обороняються підрозділи 503-го мсп противника. Повторюється ситуація з с. Рівнопіль на Бердянському напрямку – противник перетворив саме село та його околиці у справжній вузол оборони, але станом на вчорашній ранок передові підрозділи ЗСУ практично “зажали” його відразу з трьох боків, поступово наближаючись до його околиць.
Очевидно, що якщо так буде продовжуватися й надалі (а до того все і йде), підрозділи 503-го мсп противника навряд чи зможуть якось вплинути на ситуацію, яка зараз розвивається в районі с. Копані та західніше с. Нестерянка, тобто на його флангах. А у командування військ противника на цьому напрямку з’явиться ще одна ділянка, яку необхідно “терміново підсилити” (ги-ги, питання – чим саме?).
По напрямку с. Новоданилівка – с.Новопрокопівка противник продовжує докладати “титанічних” зусиль, аби не допустити втрати с. Роботине. Причому його командуванню доводиться розтягувати бойові порядки своїх, вже достатньо порепаних 291-го та 70-го мсп і на флангові райони цієї дирекції.
У цьому сенсі невдала спроба контратакувати північно-східніше с. Копані вже почала “аукатися” противнику – доводиться підтягувати додаткові сили та засоби на цей напрямок, адже внаслідок понесених підрозділами 291-го мсп втрат у цих контратаках рівень його боєздатності почав відчутно знижуватися (як я вже писав дві доби тому, підрозділи 1430-го мсп територіальних військ (ТрВ) майже закінчили розгортання в районі с. Новопрокопівка, а в тилах 291-го мсп “намалювались” ще 2 додаткових батальйони – у ВОП-ах та РОП-ах південніше с. Копані на висотах засів БАРС-11, а між с. Копані та с. Новопрокопівка десь розгорнувся 249-й спеціальний моторизований батальйон 46-ї окремої бригади оперативного призначення фснгрф “Росгвардия”, відомий “в миру”,як “Юг-Ахмат”.
Однак у цьому сенсі більше показовими для цього напрямку є інші дві речі:
– зосередження південніше с. Вербове (хто забув, нагадаю, тут починається головна лінія оборони противника) ще одного “барсівського” батальйону – БАРС-14 “Сармат”.
– а також концентрація в районі Новокарлівка – Багате – Українське – Інженерне підрозділів (та-дам) 69-ї окремої бригади прикриття (обрп), станом на вечір 24.06 її передові підрозділи почали розгортатися в цьому районі по обидва боки дороги на м. Пологи (Т-0815).
Висновок. 35-а загальновійськова армія (ЗВА) противника, яка підозріло “затіхарилася” ще з початку активізації ЗСУ у Південній операційній зоні, таки почала потроху “втягуватися у справу” (підрозділи 38-ї омсбр противника брали участь у контратаках в районі с. Новопокровка пару днів тому). Думаю, основна причина – у росіян явно щось “зачухалось” у районі м. Пологи, особливо з північно-західного напрямку. Я так розумію, вони підозрюють українське командування у “підступних намірах” прорватися по обох флангах (східному та західному) всього Пологівського району своєї оборони, тому превентивно посилюють їх з’єднаннями своєї “недоторканної” 35-ї ЗВА.
3. Але найбільш негативно для противника ситуація продовжує розвиватися на Бердянському напрямку.
Багатостраждальний 394-й мсп противника таки спромігся організувати контратаку з заходу на схід від с. Рівнопіль у бік дороги Рівнопіль – Старомайорське. Однак, як ми й передбачали, ані “слави”, ані “чести” в цьому для себе не знайшов. Трохи просунувшись до вищевказаної дороги, його передові підрозділи знову потрапили під масований вогневий вплив ЗСУ й були вимушені відійти від неї у південно-західному напрямку.
Більше того, виконання “генерального” завдання – зупинити просування ЗСУ на цьому напрямку, у противника так і не виходить. Українські війська хоча й досить повільно, але впевнено й поступово, продовжують створювати опонентам на цьому напрямку вагомі трабли.
Вони впритул підійшли до північно-західної околиці с. Новозлатопіль (що само по собі робить оборону противника північніше умовної лінії Любимівка – Георгіївка, гм-гм, ну дуже ризикованим заняттям), а також змогли ще далі проснутись у смузі оборони 394-го мсп противника (між с. Приютне та с. Рівнопіль), який в цей час був зайнятий контратаками у бік дороги Рівнопіль – Старомайорське. Загальна відстань просування передових підрозділів ЗСУ з початку активізації на цій ділянці склала більше як 5 км (й що цікаво, темпи цього просування продовжують зростати).
В свою чергу, на “основній” дирекції наступу Макарівка – Старомлинівка противнику також поки не вдається “розрядити” ситуацію – ЗСУ вже увійшли до с. Урожайне, де ведуть зараз вперті бої з вже добряче порепаними підрозділами 60-ї омсбр і прижали їх на протилежному березі річки Мокрі Яли у с. Старомайорське.
Окрім того, отримала своє продовження й історія з с. Керменчик. Нарешті російське командування усвідомило, чим для нього може скінчитися “невдалий” розподіл сил і засобів у смугах оборони 37-ї омсбр та 40-ї обр МП.
І, судячи зі всього, вирішило “розрядити ситуацію” найбільш кардинальним чином – звісно, контратакувать (а якже ще…). Моє припущення добової давності, що розгортання вздовж дороги між с. Старомлинівка та с. Керменчик у другому ешелоні 37-ї омсбр підрозділів 71-го мсп противника призначене не тільки для “стабілізації” ситуації щодо напрямку на ключові висоти в районі с. Керменчик, а й для організації контратак у північно-східному напрямку, виявились правильними.
Станом на вчорашній вечір противник почав зосереджувати штурмові підрозділи по напрямку Керменчик – Новодонецьке (очевидно, з метою атакувати у північно-східному напрямку, у бік с. Золота Нива). Також не викликає сумніву той факт, що саму активну участь в цій справі візьмуть і лівофлангові підрозділи 40-ї обр МП, які обороняються на північний захід від Новомайорського.
Я зараз не буду оцінювати шанси на успіх цієї “придумки” російського командування (вона навіть на перший, досить приблизний погляд видається, гм-гм, спірною, бо намагання атакувати “через річку”, у даному випадку мова йде про р. Шайтанка, не видається “достатньо розумним” рішенням). А хочу акцентувати вашу увагу виключно на сенсі цього “разящего удара”.
Ключові питання відносно цього – куди й навіщо?
Я б ще зрозумів, якби противник “контратакував”, наприклад, з району с. Завітне Бажання у північно-східному напрямку, це було би логічно й цілком виправдано, але оце “кудись у порожнечу”, щоби що?
Ну просунуться вони з втратами десь на 1-1.5 км, і що? Це жодним чином не зупиняє просування ЗСУ ані на Старомлинівку, ані на Рівнопіль чи Новозлатопіль, і тим більше на сам Керменчик (бо ділянка прориву ЗСУ знаходиться відчутно західніше ділянки, де планується російська контратака). Так, це МОЖЕ створити певний дискомфорт нашим підрозділам на напрямках Пречистівка – Новомайорське чи Пречистівка – Павівка у сенсі МТЗ, але виключно дискомфорт – не більше.
Але російська армійська впертість (а я би назвав це дурістю) вже увійшла у військову міфологію.
– Я сказав люміній, значить, люміній, але якщо комусь щось не зрозуміло, то буде тягати чугуній…
І так, вони навіть підтягують зараз туди батальйон 125-ї омсбр (колишня 5-а омсбр 1-го АК), щоб вже ж “наверняка”, ну-ну…
Тож підсумуємо… У цьому сенсі, мабуть, виокремлю дві речі:
– Продовження процесу “розпаковки” оперативних резервів противника, причому як на Мелітопольскому, так і на Бердянському напрямках (зосередження та розгортання 810-ї обр МП, 69-ї обрп 35-ї ЗВА й цілої низки підрозділів батальйонного рівня), говорить про те, що у противника “не всё ровненько”, далеко не все.
– З усієї своєю рішучістю на порядку денному перед противником постає питання “вже пора” чи ще “почекати” відносно використання його головних оперативно-стратегічних резервів. Очевидно, що найбільш зручним моментом у цьому сенсі є момент, коли український наступ “зав’язне” й з’явиться можливість самим “десь тріснути”, але тут “і хочеться, і колеться”. Як не сплутати просту оперативну паузу з самим цим “ув’язанням”? Адже, якщо “не вгадати”, можна так лоханутися, що посиплеться “все й одразу”.