Вісті з фронтів. 24.06.2023

1. На Мелітопольському напрямку противник продовжує оборонятися, докладаючи значних зусиль, аби повністю зупинити просування передових підрозділів ЗСУ по дирекції с.Роботине – с. Новопрокопівка, а також у напрямку на с. Вербове.

З цієї метою протягом двох минулих діб його командування організувало та провело дві послідовних контратаки “во фланг” наступаючому тактичному угрупування ЗСУ, а саме:

– з боку с. Копані у північно-східному напрямку силами підрозділів 503-го мотострілецького полку (мсп) при підтримці пвк “царские волки” противник спробував вийти до дороги Новоданилівка – Роботине південніше с. Новоданилівка.
– а також силами підрозділів 70-го мсп, при підтримці окремих підрозділів 45-ї окремої бригади спеціального призначення повітряно-десантних військ (обр СпП пдв) та 38-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр), діючи з боку с. Новофедорівка та с. Павлівське спробував просунутись через с. Новопокровка й вийти до берега р. Конка південно-західніше с. Білогір’я.
В обох випадках “російського спортсмена спіткала невдача”.
– в районі с. Копані противнику хоча й вдалося просунутись в низині десь приблизно на 1 км, але на цьому його здобутки й скінчилися, і його контратакуючі підрозділи були вимушені зупинитися, а потім навіть відійти на вихідні рубежі.
– в районі с. Новопокровка відбулось майже те саме, противнику хоча й вдалося відтиснити ЗСУ безпосередньо з с. Новопокровка, але прорватися до берега р. Конка він не зміг, більше того, потрапивши під достатньо масований вогневий вплив української артилерії, був вимушений залишити північну частину с. Новопокровка.

Загалом, ця серія контратак противника на даному напрямку так і не досягнула своєї мети – ЗСУ не зупинились. Вже через добу після її початку передові підрозділи ЗСУ не тільки не зупинились, але й просунулись у бік с. Роботине та с. Вербове в середньому на 1-1.5 км.

На даний момент противник намагається не допустити подальшого просування передових підрозділів ЗСУ безпосередньо до околиць с. Роботине, яке перетворене ним у своєрідний вузол оборони (північніше та північно-західніше села противником облаштовано батальйонний район оборони, зайнятий підрозділами 291-го мсп).

У цьому сенсі також варто відзначити, що на схід від с. Роботине рубіж оборони зайняли один батальйон 70-го мсп, а також зведений тактичний загін БАРС-3, які обладнали серію ротних і взводних опорних пунктів. Безпосередньо напрямок на с. Вербове прикритий декількома ротними опорними пунктами (РОП), зайнятими підрозділами 22-ї окремої бригади спеціального призначення (обр СпП), зразу за ними північніше с. Вербове й протягнулися перші укреплені позиції головної лінії оборони противника.

В цьому контексті, думаю, варто зазначити, що на цій ділянці передові підрозділи ЗСУ просунулись загалом за перші початкові 2 тижня наступу не менш як на 3.5 км і знаходяться у 2.5-3 км від північної околиці с. Вербове.

2. На Бердянському напрямку ситуація для противника розвивається більш негативно й більш динамічно.

Судячи зі всього, російське командування на цьому напрямку, не дослухавшись до наших аргументів у минулому дописі, таки вирішило зробити навпаки – спробувати утримати с. Рівнопіль. Навіть не дивлячись на той факт, що передові підрозділи ЗСУ вже просунулись більше як на 2 км ЗА дорогу Рівнопіль – Старомайорське у південно-західному напрямку.

“Втім, хіба мати винуваті, що дитина пиз….дувата?” (с)…

Але наше припущення про те, що у цій заздалегідь приреченій справі можуть прийняти участь підрозділи 336-ї окремої бригади морської піхоти (обр МП), розгорнуті у другому ешелоні по рубежу с. Ремівка – с. Володине, виявились невірними. Російське командування, ймовірно, таки зважило на значний рівень небезпеки для підрозділів “морпіхів” під час їх висування у батальйонних колонах на північ в 10-км тактичній зоні.

Тому, судячи зі всього, “віддуватися” все тому ж самому “багатостраждальному” 394-у мсп доведеться виключно “в одиночку” і до того ж, очевидно, доведеться не тільки контратакувати, а й пробувати при цьому утримувати с. Рівнопіль і с. Приютне, впритул до яких вже також вийшли передові підрозділи ЗСУ.

Сподіватися на допомогу підрозділів 60-ї омсбр у цій справі суїцидникі з 394-го мсп навряд чи зможуть. Майже вся ця бригада зараз скута обороною в районі с. Старомайорське та с. Урожайне, де передові підрозділи ЗСУ вже підійшли впритул до них або навіть, як у випадку з с. Урожайне, вже ведуть бої у його північній частині.

Тому 394-у мсп варто побажати “сама-сама-сама…” (с).

За всіма ознаками ця гіпотетична контратака буде відбуватися наступним чином. Командування 394-го мсп, скоріше за все, збере у 1-2 штурмові роти залишки своєї боєздатної піхоти. А потім, зосередивши їх десь південно-східніше с. Рівнопіль, пошле в атаку у бік с. Макарівка через дорогу Рівнопіль – Старомайорське.

Сенсом цих дій, безумовно, будут вже звичні нам “дії во фланг” тим передовим підрозділам ЗСУ, які вже встигли просунутись південніше дороги, щоб примусити відійти їх назад, за дорогу й таким чином зберегти та розширити “каЛідор” до с. Рівнопіль.

Очевидно, що якщо ця фігня у них не вдасться (а вона 100% не вдасться), питання утримання с. Рівнопіль ну дуже загостриться для противника. Причому не у сенсі збереження контролю над цим н.п., а в сенсі збереження свого 394-го мсп як цілісного боєздатного формування.

Я, дивлячись на ці “геніальні” рішення тактичного командування противника на цьому напрямку, взагалі з великим напрягом розумію, “навіщо вони це роблять”. Щоби що? Щоб розхрінячити свій власний мотострілецький полк, як то кажуть, “под обрез”? Ну, хочете – робіть.

Іншою “цікавою” ділянкою на цьому напрямку залишається дирекція Новодонецьке – Керменчик. Тут також “пиСец начал подкрадываться незаметно, хоть виден был издалека”.

Судячи зі всього, командування противника очікувало початок активних дій ЗСУ в напрямку одного з ключових елементів своєї системи оборони на цьому напрямку (с. Керменчик) із вихідних позицій на відрізку між с. Новодонецьке та с. Новомайорське, на стику між бойовими порядками своїх 37-ї омсбр та 40-ї обр МП. Воно навіть заздалегідь підсилило цю ділянку додатковим батальйоном 125-ї (колиш. 5-ї) омсбр 1-го АК і посадило стерегти саме село батальйон донецьких ментів “Каскад”.

Однак, не так сталося, як гадалося…

ЗСУ не пішли “в лоб” там, де їх чекали, а “взяли трохи західніше” с. Новодонецьке й таки проламали оборону противника, просунувшись станом на вчорашній вечір на відстань більше як 4 км. І тепер перебувають на відстані меньше як 3 км від північної околиці с. Керменчик.

Район цього села – панівні висоти. З них цілком можливо проглядати (й відповідно, прострілювати) майже весь район с. Старомлинівка, с. Георгіївка (де вже починається головна лінія оборони противника), с. Новомайорське та с. Євгенівка.

Командування військ противника все це дуже добре знало й знає дотепер. І все одно приймає на тактичному рівні, м’яко кажучи, не самі зважені, на мою думку, рішення, штибу “утримати за будь-яку ціну Рівнопіль”.

З с. Старомлинівка через с. Керменчик у с. Новодонецьке та с. Новомайорське веде дорога. Зараз вздовж неї противник розгортає підрозділи свого 71-го мсп (це вони так “парирують” атаки на с. Керменчик із півночі, створюючи на тактичному рівні другий ешелон смуги оборони 37-ї омсбр). Частина їх своїм лівим флангом спирається на позиції в районі с. Завітне Бажання.

Наскільки я розумію, за думкою місцевого російського командування, зусиль 37-ї омсбр + 71-й мсп повинно цілком вистачити, щоб не допустити подальшого просування ЗСУ до с. Керманчик, а за необхідності навіть контратакувати у північно-східному напрямку. Південніше с. Старомлинівка, а також в районі с. Ключове та с. Георгіївка, противник розгорнув вогневі підрозділи 50-ї артилерійської бригади (абр) також саме з цією метою.

Але, на мій погляд, у цьому випадку воно знову допускає помилку… Яку саме – не скажу. Скажу пізніше, коли росіяни вже не зможуть її виправити.

Фото: Міноборони України