Вісті з фронтів. 21.06.2023
Сьогодні коротко про ситуацію не тільки у Південній операційній зоні…
1. На Токмацькому напрямку продовжуються інтенсивні бойові зіткнення по напрямку П’ятихатки – Жереб’янки. Залишки батальйону “Шторм – Осетия” відійшли до укріпленних позицій північно-східніше с. Грозове й зайняли оборону фронтом на північ.
В свою чергу, батальйон БАРС-23 “им. Судоплатова” продовжує утримувати с. Жереб’янки й оборонятися на його північній та північно-східній околиці, намагаючись завадити подальшому просуванню передових підрозділів ЗСУ у напрямку на с. Лугове.
Командування військ противника на цьому напрямку продовжує докладати певних зусиль, аби повністю зупинити просування передових підрозділів ЗСУ на ділянці Кам’янське – Нестерянка ще ДО їх виходу на головну лінію його оборони.
З цією метою по рубежу Лісне – Грозове – Долинка – Мирне противник розгорнув частину своїх резервів (всього до 4-х батальйонів, хоча й з “проблематичною” боєздатністю через їх участь у попередні дні в серії невдалих контратак у районі П’ятихаток).
Очевидно, що головним завданням цієї тактичної групи є недопущення просування передових підрозділів ЗСУ в район Гладке – Широке – Підгірне, де власне й починається головна лінії оборони противника.
З метою нарощування рівня боєздатності своїх передових підрозділів, які обороняються на Токмацькому напрямку, противник регулярно посилює їх живою силою та ОВТ. Загалом, протягом останніх 3-х днів, противник додатково підтягнув на цей напрямок:
– до 8-и танків,
– до 10-12 ББМ,
– фіксується принаймні 4 нових вогневих підрозділи артилерії рівня “взвод-батарея”.
Саме цікаве, що російське командування на цій ділянці явно загралося у “стримування” й дещо прогавило. Думаю, десь протягом 2-3-х найближчих днів воно, звісно, здогадається про це, але, сподіваюсь, для нього вже буде пізно.
2. На Донецькому напрямку, очевидно, командування військ противника не полишає своїх спроб таки “зрізати” Вугледарський виступ ЗСУ своїми активними діями з північно-східного боку (тобто активно атакуючи на західних околицях м. Донецьк, на ділянці від Старомихайлівки до Олександрівки, включаючи район с. Мар’їнка).
Якщо раніше ці спроби супроводжувалися та узгоджувалися з такими ж атаками у районі м. Вугледар (тобто на південному фасі виступу), то зараз, очевидно, командування противника позбавлено такої можливості й вимушено “поєднувати” ці свої активні дії з необхідністю оборонятися як по дирекції Благодатне – Володимирівка, так і в районі західніше с. Павлівка.
Тому, зважаючи на це, на сьогоднішній день сенс цих впертих різноспрямованих спорадичних атак виглядає, скажімо так, дещо “дискусійним”. Зокрема, протягом останніх 2-х діб противник намагався атакувати по наступних напрямках:
– по обом берегам р. Осикова в напрямку на с. Георгіївка, як-то кажуть, “в лоб”, намагаючись “дозахопити” саму Мар’їнку, силами, принаймні, 2-х штурмових груп (до взводу кожна) зі складу, ймовірно, 141-го спеціального моторизованого полку “Север” (так, це ті самі кадирівські росгвардійці) або 103-го мотострілецького полку (мсп) 150-ї мотострілецької дивізії (мсд), при підтримці підрозділів 68-го танкового полку (тп). Невдало.
– з району південно-західніше Олександрівки силами до 3-х штурмових груп зі складу 102-го мсп, при підтримці якихось “безсмертних сталіградців” (це так називається діючий на цьому напрямку зведений штурмовий загін – що це за фігня, я ще не встановив) у загальному напрямку на Парасковіївку, але знову ж-таки невдало.
Ситуацію ще більш заплутаною робить очевидна підготовка противника до атак по напрямку Старомихайлівка – Красногорівка.
У поєднанні з вище перерахованими мною спробами все це виглядає так, ніби у штабі 150-ї мсд стоїть якийсь генератор випадкових ділянок і напрямків, крутячи “ручку” якого, “оператори” штабу цієї дивізії й обирають ті ділянки та напрямки, на яких збираються атакувати найближчим часом.
3. На Лиманському напрямку противник також протягом останніх 2-х діб активізувався.
Наскільки я розумію, основний сенс цієї активізації – рішення декількох “тактичних проблем”, які суттєво ускладнюють противнику повсякденну діяльність. Наприклад, нарешті вибити ЗСУ з с. Білогорівка (верхня) або примусити їх взагалі звідти піти, бо займаючи це село, ЗСУ, очевидно, ну дуже заважають противнику обороняти район Кремінна – Рубіжне й налаштовувати “руЦкий мир” у м. Лисичанську.
Протягом останніх 2-х діб противник атакував в цій зоні по наступних напрямках:
– з району північно-західніше с. Діброва у напрямку на с. Ямполівка силами пари штурмових груп, очевидно, зі складу 331-го парашютно-десантного полку (пдп) зі складу 98-ї повітряно-десантної дивізії (пдд), при підтримці окремих танків 59-го тп 144-ї мсд.
– на лівому березі р. Сіверський Донець (напроти с. Шипилівка) з рубежу вул. Санаторної вздовж дороги до Братської могили у західному напрямку, намагаючись пробитись через лісовий район, силами декількох штурмових загонів зі складу різноманітних БАРС-ів та окремих підрозділів, ймовірно, 175-го окремого розвідувального батальйону (орб) 76-ї десантно-штурмової дивізії (дшд).
– в свою чергу, на правому березі р. Сіверський Донець противник силами штурмових груп зі складу 127-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) 2-го АК спробував атакувати вздовж дороги від перехрестя з дорогою Т-1302 у напрямку на Білогорівку.
У всіх випадках, скажімо так, докладені противником зусилля не вартували отриманих ним в кінцевому рахунку результатів, яких, власне, як таких і не було.
Цікаво, що тут діє ціле шобло російських “добровольчих” формувань типу БАРС – не меньше 5 – від якихось “Кубанских кАзакоФ” до батальйону “Оренбург”. А також поки знаходиться 78-й “чайний” (пардон, спеціальний моторизований) полк зі складу 42-ї мсд, який називають по-різному – то “Север-Ахмат”, а то “Ахмат-Север”, що жодним чином не впливає на результати його бойової діяльності.
Загалом, думаю, найближчим часом противник також атакуватиме в районі с. Діброва у напрямку с. Торське, а також вздовж дороги з Кремінної на с. Зарічне, принаймні він тут розгорнув тактичну групу не менш як із 5-и мотострілецьких та 3-х десантно-штурмових і парашютно-десантних батальйонів. Причому все це шобло на протязі всього фасу Сіверського виступу підтримує не менш як 2 “розподілених” батальйони 59-го танкового полку.
Так частина сил й засобів зі складу цього угрупування поїхала північніше (на Куп’янський напрямок), і тому є цілком вагома причина. Але ті, що залишились тут, на Лиманському напрямку, явно на сьогоднішній день збираються знову атакувати.
Наступний огляд – подивимось район Авдіївки та Бахмуту, там також дещо відбулося крайніми днями, що має вагоме значення на перспективу.
Кременная – Лиман… Сватово – Купянск…
Итак, на Востоке отмечается активизация российских оккупантов. Но об этой активизации следует знать несколько очень важных вещей, чтобы понимать, что происходит и чего ожидать, не гипертрофируя получаемую корректно-скупую официальную инфу.
Во-первых, в Луганской области на сегодняшний день одна из наиболее боеспособных группировок РОВ, с, на удивление, наиболее приближённой к штатной комплектацией подразделений. И на то есть причины, ведь в мозжечке командования РОВ ещё в конце 2022 вынашивалась идея об “ответном ударе” по Харьковской области.
Согласно планам командования РОВ, до 24 февраля их группировка должна была нарастить потенциал для очень быстрого рывка от линии Р-66 (Кременная-Сватово-Троицкое) к левому берегу Оскола с захватом Лимана и Купянска. Но что-то у них тогда пошло не по плану, и “великое” наступление захлебнулось в зачатке.
На самом же деле причиной тому, что “рывок” прервался, были силы обороны Украины, которые были готовы к отражению данной рефлексии. К тому же наступление РОВ должно было осуществляться с открытых позиций, в то время как вся оборона СОУ построена на закрытых позициях.
Во-вторых, активизация СОУ в Запорожской и Донецкой областях вынудили командование РОВ принимать быстрое и не совсем рациональное решение. Интенсификация боевых действий вдоль всей Р-66 имитирует эпическое наступление для отвлечения внимания на этот участок и оттягивания ресурса.
По задумке командования РОВ, СОУ, опасаясь прорыва к Лиману и Купянску, оттянут часть сил из Запорожской и Донецкой области для усиления своей обороны на Востоке, что позволит оккупантам устоять на Юге. Вот только не понятно, зачем это делать Генштабу ВСУ.
Как я упоминал выше, подобный “рывок” РОВ уже был сорван, а всё потому, что к нему силы обороны Украины готовы, следовательно, ресурс, необходимый для сдерживания/обороны/наступления, сформирован и распределён. То есть рефлексия РОВ на востоке только ради рефлексии.
С другой стороны, такая рефлексия, в некотором смысле, ослабляет целостность обороны самих же РОВ на плацдарме, а также вынуждает растрачивать дефицитный ресурс. А потому не исключено, что тут по итогу данных действий РОВ сами себя же загоняют в ловушку.
Хотя разве это в первый раз случается?
