Рейд на Шебекіно. Час помсти
Про Шебекіно. Другий за короткий час рейд через “старий кордон” і вогневий контроль доріг на Уразово та Валуйки.
Тому що Білгородській народній республіці тут не потрібна рокада напередодні літньої кампанії.
А з першого рейду починають просочуватися відео від польських добровольців, які гуляють захопленим прикордонним пунктом “Грайворон” і намагаються завести трофейний БТР.
Скільки кликали польських найманців – і ось вони прийшли. Шибче, курва, шибче, як кажуть у Шебекіні.
Чомусь у РФ усі вирішили, що “старий кордон” – це якась священна корова.
Що можна вбивати українців ракетами вночі у Києві та Дніпрі, зносити Маріуполь і Бахмут, перетворювати Соледар на замерзле місто-привид з обгорілими висотками, а їх самих ніхто вбивати не буде.
Адже вони в хатинці, бо це немислиме і неможливе, бо це Україна, ми тільки піднімемо брови.
Але все це спиралося лише на те, що їхнє надимання щік про червоні пунктирні лінії та верески по ТБ про тактичну ядерну зброю спрацюють.
Хоча чомусь Пакистан та Індія мають ядерну зброю, а сутички у прикордонні, з артилерією (нещодавно навіть з авіацією) у них відбуваються регулярно.
Ні, панове. Потрібен фізичний контроль сотень кілометрів кордону. Загрози на ТБ недостатньо.
Бо якщо ви внаслідок перегрупування чітко за планом залишили Вовчанськ і не змогли організувати передпілля на території України, передпілля тепер у вас удома.
Прийшов час не пиляти гроші на пірамідках на кордоні, а належно братися до військової справи.
Як максимум – організовувати територіальну оборону, дати народу зброю (як же не хочеться це робити диктатурі, що з’їхала з глузду), відселяти мирне населення від об’єктів подвійного призначення.
І паралельно ставити міни, перетворювати сільськогосподарські землі на укріплені райони, перекидати, як минулого разу, з Москви “Альфу” та “Вимпел”, ганяти курсантів, щоб закривати дірки тут і зараз.
Як мінімум – тримати на МАВП “Шебекіно” сильний гарнізон, який буде здатний відбити танкову атаку.
Але в лоб на них, як у минулому рейді, не підуть, розмотуватимуть артилерією та мінами, лупитимуть машини постачання.
Підуть із флангу на Нову Таволжанку, прикриваючись Сіверським Дінцем від контратак і дій піхоти, щоб техніка не влетіла в засідку.
Спочатку на прямому наведенні відпрацюють танки Російського добровольчого корпусу, легіону “Свобода Росії” та інших добровольців БНР, а потім зайдуть штурмові групи.
Через лісовий масив на вулицю Піщану, зачистять околиці, а потім уже й бронемашинами просунуться у глибину селища.
У цей час артилерія завдасть ударів по всьому тактичному тилу.
Уражена територія заводу “Монокристал” (третього у світі виробника штучних сапфірів для оптики та електроніки) – сильна пожежа в районі трансформаторної станції та резервуарів.
Уражена територія “Аллнекс Бєлгород” – сильна пожежа біля ємностей зберігання хімікатів.
Промисловість у великому місті біля кордону не повинна працювати, це законні цілі, об’єкти подвійного використання.
Росіянине, йди додому і працюватимеш мирно за верстатом, а поки що заводи, які роблять кристали для оптики і смоли для полімерів, тобі не потрібні – така ось демілітаризація і денацифікація.
Природно, накривали й армійські позиції – на сьогодні підтверджено знищення “Гіацинтів” і пряме влучення в “Тюльпан”.
Це означає, що ворог змушений залучати важку зброю для захисту протяжного кордону, розпорошуючи сили на лінії бойового зіткнення в Україні.
Це вже не територіальна оборона – армійські частини РФ перекинуті в сектор і зазнають бойових втрат.
Є полонені – голова РДК начебто записує відео з лікарні, а це центр селища.
Накрили будівлю МВС у Шебекіні – у ній пожежа.
Такі рейди дуже корисні в усіх сенсах.
Україна також змушена тримати значні сили на півночі, біля Брянської та Бєлгородської області – для завіси у прикордонні.
Коли ми діємо пасивно, теж зазнаємо там втрат.
Усі, кого це стосується, в курсі про рейд із загибеллю наших прикордонників; про загибель дівчини, котра служила на РЛС; про артилерійські нальоти, полювання на дрони.
Там своя війна, яка відрізняється від тієї, що йде на лінії зіткнення, проте вона ведеться.
Тепер же, коли росіяни приймають обстріли біля греблі Бєлгородського водосховища, вони трохи зайняті і не поспішають обстрілювати Україну.
Якщо ми вже відволікаємо частину сил від фронту, можна робити це шпарко і змушувати противника втрачати ініціативу, перекидати в сектор резерви і ловити там під час контрбатарейної боротьби “Тюльпани”.
Крім того, ми бачимо справжнє лице російської опозиції, яка раптово не впізнала “наших хлопчиків” з РДК, а почала плакатися про вторгнення і переконувати, що не треба дражнити ведмедя.
Росіяни можуть ознайомитися з тим, чому вони аплодували та за що ратували – з веселою війнонькою у смузі кількох сотень кілометрів.
Так, треба якось оперувати між МАВП “Грайворон” з втраченими БТР, МАВП “Крупець”, де за російськими системами РЕБ прилітає дрон-камікадзе, проривами в Нову Таволжанку, обстрілами хутора Старий.
Тільки тут під 200 кілометрів головного болю.
З відселеннями, “покатушками” на автобусах, з викинутими домашніми тваринами (тому що не влізали речі), з втраченими будинками та бізнесами.
З евакуацією виробництв і всім тим, з чим українці познайомилися 14 місяців тому під час вторгнення армії РФ.
Саме це означає війна, а не жарти про Київ за три дні.
Настає час помсти за транскордонні обстріли 2014-го і накази спостерігати у відповідь на прильоти. До того ж комфортніше тиснути на супротивника не серед мінних полів і бетону, а посеред розпиляної чиновниками РФ імітації.
Очевидно, що рейдові дії на території РФ – частина літньої кампанії Сил оборони. У що вона розів’ється, стане очевидно в найближчі кілька днів.
Фото на заставці: Telegram/ vvgladkov (губернатор Білгородської області)
