Чи отримають ЗСУ літаки системи «АВАКС»
Наскільки я зрозумів, у світлі передачі Україні літаків типу F-16 багатьох моїх читачів хвилює питання щодо перспектив подальшої передачі нам також літаків системи “АВАКС” як засобу, що здатний суттєво підвищити бойову ефективність власне винищувачів типу F-16.
Тож давайте розберемося, чи варто нам взагалі очікувати таких “подарунків” найближчим часом або принаймні в подальшому…
1. Спочатку треба розібратися. Про що, взагалі, йде мова.
А мова йде про літак E-3 «Сентрі» фірми “Боїнг”, який здійснив свій перший політ ще 31 жовтня “бородатого” 1975 року, й до 1992 року (коли цей літак припинили виробляти серійно) було виготовлено 68 одиниць, з яких принаймні 3 були втрачені за різних обставин.
По своїй суті цей літак являє собою спеціалізовану модифікацію більш розповсюдженого літака В-707-320B, створену шляхом внесення до його конструкції вагомих змін і оснащення спеціалізованим обладнанням.
Призначений він для дальнего радіолокаційного виявлення цілей (повітряних, морських та наземних), УПРАВЛІННЯ діями авіації як в автоматизованому, так і в “ручному” режимах, НАВЕДЕННЯ її та ІНШИХ ЗАСОБІВ УРАЖЕННЯ на виявлені цілі. Й по своїй суті є СТРАТЕГІЧНИМ літаком (у відповідності до своїх ТТХ та бойових спроможностей) як у сенсі ДРЛВ, так і літаючого командного пункту (КП) авіаційних та інших засобів ураження.
2. На сьогоднішній день у світі експлуатується наступна кількість цих літаків, які пройшли неодноразову модернізацію та вдосконалення, що суттєво розширило та посилило їх бойові спроможності у порівнянні з першою, базовою модифікацією:
– у США – 31 літак типу Е-3С,
– багатонаціональний компонент програми НАТО АВАКС – 17 літаків типу Е-3А\D,
– британський компонент програми НАТО АВАКС – 7 літаків типу Е-ЗAEW.1,
– Франція – 4 літаки типу E-3F,
– Саудівська Аравія – 7 літаків типу Е-3А.
У зв’язку з цим нагадаю, що серійне виробництво цього літака у 1992 році ПРИПИНЕНО. Тому, взагалі, вести мову про якусь передачу нам такого роду літака (хоча б одного) варто виключно у контексті виводу його з бойового складу авіації вище вказаних країн та організацій, з послідуючою передачею до бойового складу Повітряних сил ЗСУ…
Звісно, що на сьогоднішній день це МАЛОЙМОВІРНО.
3. Але це зовсім не означає, що ці літаки взагалі не можуть бути задіяні в інтересах України в цій війни. І якщо ми подивимось більш уважно на те, як і яким чином ці літаки використовуються вищевказаними країнами та організаціями на нинішньому етапі, то можемо зробити висновок, що АВАКС-и ВЖЕ задіяні у російсько-українській війні на нашому боці.
Про що саме йде мова?
В першу чергу, про так звану Систему дальнього радіолокаційного виявлення і управління АВАКС НАТО. Вона складається з наступних компонентів:
– Командування сил раннього повітряного попередження і управління НАТО (англ. Command, NATO Airborne Early Warning & Control Force; COMNAEW&CF). Штаб — в Касто, Бельгія.
– А також з 2-х компонентів безпосередньо задіяних у виконанні завдань.
– Багатонаціональний компонент NATO AWACS E-3A. Оперативна авіабаза Гайленкірхен (Гайленкірхен, Німеччина) — 17 E-3А. Учасниками цієї програми є 16 країн НАТО.
– Та Британський компонент NATO AWACS E-3D (окрема авіаескадрилья). Авіабаза Воддінгтон (Лінкольн, Велика Британія) — 7 Е-ЗAEW.1, який використовується і в інтересах національної оборони Великої Британії, і в рамках Системи дальнего радіолокаційного виявлення та управління АВАКС НАТО.
В рамках співробітництва та підтримки України з боку НАТО літаки типу Е-3А\D зі складу цих компонентів здійснюють РЕГУЛЯРНІ польоти вздовж наших кордонів як наземних, так і морських. Тобто ведуть контроль ситуації в повітрі, на морі та на землі. Окрім того, літаки типу Е-3С зі складу ВПС США також задіяні у цій діяльності.
Звісно, що в обох випадках інформація щодо ВИЯВЛЕНИХ повітряних, наземних та морських цілей поступає не тільки у відповідні командні структури НАТО, ВПС США та Великої Британії, а й певним чином “доходить” до відповідних структур ГШ ЗСУ, яким саме чином і в якому обсязі, то вже питання друге. Однак, при цьому процес наведення засобів ураження ЗСУ з цієї діяльності, очевидно, виключений через чималу кіькість причин – від військово-політичних до технічних.
Але в мене немає сумніву в тому, що в разі появи на озброєнні ПС ЗСУ літаків типу F-16 цей процес МОЖЕ БУТИ, так би мовити, “модернізованим” й стати максимально наближеним до режиму “онлайн”, включаючи власне процес наведення. Адже ці винищувачі (так само, як і ЗРК\ЗРС західного виробництва) повністю адаптовані до застосування ЦУ з літаків типу Е-3А\D\С.
По суті НАТОвські та американські АВАКСи зможуть, не входячи у повітряний простір України, а також формально не входячи до складу авіації ПС ЗСУ, виявляти цілі в їх інтересах і наводити їхні ж засоби ураження (в першу чергу, авіаційні штибу F-16, а також західні ЗРК\ЗРС, які повністю “сопрягаються” з обладнанням літаків типу Е-3А\D\С) на них в режимі “онлайн”.
Таким чином, наявність у противника аналогічної системи А-50У, що давало й продовжує давати йому на теперішній момент значну фору у Повітряному компоненті, буде певним чином зведена нанівець. Тим більше що система АВАКС, яка використовується США, Великою Британією та НАТО, явно за своїми бойовими спроможностями переважає аналогічну російську.
Звісно, що для всього цього повинно статися принаймні 2 речі:
– Має бути прийнято відповідне військово-політичне рішення (мається на увазі з боку НАТО, США або Великої Британії, які експлуатують ці літаки).
– Ми маємо отримати літаки типу F-16 у своє користування.
Я не можу сьогодні прогнозувати, станеться це чи ні в кінцевому рахунку, бо на сьогоднішній день існує чимало факторів як “за”, так і “проти”.
Одним із основних, безперечно, є подальша реакція рф на це. Чи розцінить військово-політичне керівництво рф наведення літаками НАТОвського чи американського АВАКСу українських засобів ураження як пряму участь у війні чи не розцінить, питання риторичне.
В свою чергу, чи вистачить у військово-політичного керівництва НАТО, США чи Великої Британії волі та непохитності для такого рішення, також питання не менш риторичне.
З іншого боку, вони й так стверджують, що “воюють з НАТО”. І в цьому сенсі, очевидно, ВЖЕ стали заручниками власної пропаганди. Адже в такому разі їм доведеться або визнати, що раніше вони таки НЕ ВОЮВАЛИ зі зловісною НАТО-ю (і відповідно, накостиляла їм раніше виключно сама Україна) і ось тільки тепер вони розпочали війну з НАТО (тобто, по суті, нівелювати одне з головних тверджень власної пропаганди), або зробити вигляд, що нічого особливого не сталося – одним АВАКС-ом більше, одним меньше – не суть, адже НАТО й так з нами “воює”.
Підсумуємо…
– Поява літака типу Е-3 “Сентрі” (будь-якої модифікації) у бойовому складі авіації Повітряних Сил ЗСУ МАЛОЙМОВІРНА.
– Але використання цього літака в інтересах ЗСУ цілком можливе, в тому числі у максимальному режимі (тобто включаючи режим НАВЕДЕННЯ українських засобів ураження). Особливо це стає вірогідним із появою у нас на озброєнні літаків типу F-16.
– Однак, це має свої ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНІ особливості та нюанси, простіше кажучи, наслідки.
На фото: “Boeing E-3 Sentry” Повітряних сил Чилі. Липень 2022. Чилі. Фото: aviacionline.com
