Про 10 тисяч операторів БПЛА
Міністр цифрової трансформації Федоров бадьоро відрапортував, що Україна за проектом «Армія дронів» підготувала 10 тисяч «операторів безпілотників», і що планується створення 60 ударних рот безпілотників.
Щодо цифри у 10 тисяч я не скажу нічого, не виключено, що з початку вторгнення цифра десь от така. Школа БПАК, в якій служу я, пілотів готує, не покладаючи рук, групи в нас ідуть одна за одною. Наші успіхи в навчанні зовнішніх пілотів і операторів відмічають в тому числі західні союзники. Звісно, міністр промовчав, що підготовка всіх цих фахівців була б реально неможливою без допомоги волонтерів і спонсорів, в тому числі Фонду Петра Порошенка. Саме від волонтерів ми отримуємо все – від постільної білизни до навчальних комплексів безпілотників і автотранспорту.
Не розповів міністр і того, що всіх цих фахівців із БПАК навчили і підготували як раз ті інструктори і викладачі, яким вдячна держава щойно обрізала доплату у 30 тисяч, посадивши всіх нас на голі солдатські оклади, – ми ж у тилу працюємо, а не на передовій, ви ж розумієте?
Але я про інше. Представники держави відзвітували про підготовку 10 тисяч зовнішніх пілотів та операторів БПЛА. Питання: скільки всім цим пілотам і операторам треба безпілотників? Відповідь, враховуючи, що екіпаж БПАК – це в середньому дві людини, їм треба біля 15 тисяч бортів. Мінімум – по три на екіпаж. А чи відзвітувала держава про закупівлю такої кількості бортів? Відповідь – ні фіга. І от чому.
Пілотів готують не тільки спеціалізовані центри ЗСУ. Чимало зовнішніх пілотів готують самі виробники БПЛА. Наприклад, виробники не прийнятого на озброєння ЗСУ, але дуже популярного в бойових бригадах безпілотника «Валькірія» пілотів на цей борт готують самі – і вельми успішно. Якусь кількість пілотів навчають прямо в частинах самі ж досвідчені пілоти. Іншими словами, 10 тисяч – це ні про що. Реальна цифра може бути значно більша. Проте. Підготовка 10 тисяч фахівців не означає, що у військах воюють 10 тисяч пілотів БПЛА. І от чому.
Знаєте, хто такий класний пілот БПЛА? Ні, це не той, хто досконало знає свою машину, майстерно вміє її застосовувати і тому дає класні результати. Класний і успішний пілот БПЛА – це той, хто має в хороших друзях багатих волонтерів, здатних закуповувати йому апарати. Бо реалії зовнішнього пілота БПЛА такі, втратити борт на фронті в багато разів легше, ніж принести відчутний результат. Вітчизняні літаки недостатньо захищені від роботи систем радіоелектронної боротьби (РЕБ). По безпілотниках працюють установки ППО – і від них просто не втекти.
Розумієте, аби принести результат, пілот мусить ризикувати своїм апаратом. Він мусить застосовувати нестандартні рішення і продовжувати виконувати роботу, коли загроза втрати апарата стає вище середньої. Але пілоти часто-густо цього не роблять, бо гарно знають – втрачений борт їм не замінить НІХТО. А втрачений борт означає, що розвідка батальйону або бригади стане сліпою. Про долю пілота в разі втрати борта я взагалі мовчу, пілот літака без літака починає водити «Мавік» або «Аутел», бо вони є. Якщо ж пілот лишається без борта взагалі…
Ви в курсі що Україна – надзвичайно багата держава? У нас пілоти БПЛА, буває, воюють в окопах як звичайні піхотинці. Ну, бо безпілотника у нього немає, а автомат є. Час на підготовку, затрачені кошти, професіоналізм – по фіг. Не маєш літаків – розвантажуєш автівки, ходиш на бойові як піхотинець тощо. Ласкаво прошу в ЗСУ.
Реальність така. Держава в достатній кількості не може забезпечити штатними «Лелеками-100» і «Фуріями» навіть офіційні сертифіковані екіпажі. Основний постачальник безпілотників у ЗСУ – волонтери. Скажу більше, єдиний безпілотник бригадного рівня, здатний бути «нашою відповіддю Орлану», – це «Посейдон», який надає армії Фонд Петра Порошенка, іншого просто нема. Основна маса апаратів, якими воюють ЗСУ, – українські, але їхнє виробництво держава безбожно провалила.
Але про це міністр Федоров нам бадьоро НЕ відрапортує.
На фото: БПЛА «Валькірія». Волонтерська.
