Крим після деокупації стане територією, де відчуватиметься свобода
Україна готується до повернення Криму. Наша держава розробляє реінтеграційні заходи, які будуть впроваджені на півострові після деокупації. Про те, якими будуть першочергові кроки Української держави в Криму, як відновлюватиметься публічна влада, хто понесе кримінальну відповідальність, кореспондент Укрінформу поговорив із Постійною Представницею Президента України в АР Крим Тамілою Ташевою.
ПРАЦЮЄМО НАД ТИМ, АБИ СФОРМУВАТИ РЕЄСТР ВІДБУДОВИ КРИМУ
– Президент України Володимир Зеленський заявив, що деокупація Криму є безальтернативною. Як має підготуватися Українська держава до моменту повернення півострова під свій контроль?
– Після початку повномасштабного вторгнення деокупація Криму стала ближчою, ніж ми думали у 2021-му чи навіть на початку 2022-го. І, як зазначає Президент України, повернення півострова під контроль Української держави є неминучим. Щоб Крим був у центрі уваги, щоб об’єднати міжнародних партнерів довкола ідеї його деокупації, Президент України ініціював «Кримську платформу».
Зауважу, що раніш ми говорили про політико-дипломатичний шлях повернення Криму, як про пріоритетний. Та після початку повномасштабної війни, яка, на жаль, супроводжується величезними втратами для нас усіх, для наших міст та інфраструктури, стало очевидним, що повернення півострова під контроль України відбуватиметься військовим шляхом. Так, ми не знаємо напевно, як розвиватимуться події. Цілком можливо, що будуть задіяні різні методи, однозначно будуть і політико-дипломатичні зусилля. Та основний шлях — військовий. І ми маємо бути до цього готовими.
Наше Представництво – орган президентської вертикалі, дорадчий орган для Президента України. Однак ми займаємо активну позицію та проводимо міжвідомчу координацію дій щодо деокупації Криму. Власне, за дорученням Президента України ми розробили візійний документ про першочергові кроки Української держави після деокупації Криму. Це реінтеграційні заходи щодо наших громадян, які проживають у поки що окупованому Криму, та політики нашої держави, яку потрібно буде там впроваджувати.
Одне з питань стосується формування кадрів для відновлення Криму. Ми розуміємо, що не зможемо повноцінно залучати до роботи громадян, які проживають на окупованому півострові, навіть якщо у них максимально проукраїнська позиція. Причини – відсутність знань на належному рівні мови, українського законодавства, реформ, впроваджених на материковій частині України тощо. Слід також враховувати гуманітарний простір, у якому вони проживали. Тож нам потрібно сформувати реєстр працівників, яких направлятимуть до Криму після його звільнення. Це будуть люди з усіх регіонів України: делеговані з центральних і регіональних органів виконавчої влади, вчителі, які зможуть поїхати до Криму для підтримки та налагодження освітніх процесів. Це тисячі людей, фахівців у різних сферах. Серед них будуть внутрішньо переміщені особи, ті, хто мають досвід роботи з темою тимчасової окупації Кримського півострова та інших територій. Зараз ми працюємо над тим, як сформувати такий реєстр відбудови і дати людям необхідні специфічні знання. Так, наше Представництво спільно з КНУ ім. Тараса Шевченка, Національним університетом «Києво-Могилянська академія» розробляє задля цього низку навчальних програм.
– Хто в Криму понесе кримінальну відповідальність?
– Частина людей на півострові зрадила присязі, пішла працювати в окупаційні адміністрації. Вони зробили свідомий вибір, колаборували. Так, можливо, це було під тиском, або ж заради посад чи грошових преференцій. Ці особи здійснювали на окупованій території злочини проти нацбезпеки України. Це не сотні тисяч, але тисячі людей, і вони мають понести кримінальну відповідальність.
Однак лише за факт проживання на окупованій території не слід притягувати до відповідальності. Наприклад, якщо люди там вели не пов’язаний із заборонами бізнес, хоча ми й розуміємо, що вони сплачували податки окупантам. Проте якщо вони не порушували прав людини, не вчиняли воєнних та інших тяжких злочинів за нормами міжнародного права, не ухвалювали управлінських рішень, не розкрадали природні багатства, не сприяли утвердженню окупаційного режиму, не зрадили присязі, як це зробили прокурори, слідчі, судді, працівники СБУ і поліція, – вони не підпадатимуть під кримінальну відповідальність. Так, стосовно них можуть бути застосовані певні люстраційні заходи. І в цьому контексті нам потрібно виправити недоліки чинного люстраційного законодавства.
Наразі ми вивчаємо міжнародний досвід та схиляємося до думки, що слід впровадити засади люстрації, які діяли у східній Німеччині, наприклад, та стосуються обмежень щодо обіймання посад.
НЕ ВСІ ВЧИТЕЛІ В КРИМУ МАЮТЬ ПОНЕСТИ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
– А як щодо вчителів, які продовжують викладати в тимчасово окупованому Криму?
– Це – одне з найскладніших питань. Це сенситивна тема, бо діти – найцінніше та найсокровенніше, а вчителі, фактично, працюють із розумами дітей. Зрозуміло, що в освітній сфері окупованого Криму поки що діють стандарти країни-агресора. У цьому контексті хочу звернути увагу, що у випадку з Кримом, а також частиною Донецької та Луганської областей, йдеться про довготривалу окупацію. Одна справа, коли ми говоримо про окупацію на короткий термін, як це було, наприклад, на Київщині чи навіть у Херсоні. Та зовсім інша річ, коли людям довелося жити під окупацією більше 9 років. Я про те, що вчителі в окупованому Криму теж мали весь цей час десь працювати. Так, багато з них покинули свою спеціальність, пішли на ринок чи ще кудись. Але далеко не всі могли це зробити, особливо в маленьких містах чи селах. Не можна казати, що всі вчителі Криму повинні нести відповідальність. Має бути індивідуальний підхід.
Якщо вчитель, завуч, методист або директор школи приймав управлінські рішення, займався пропагандою, насильницькою мілітаризацією свідомості дітей, він буде відповідати. Вчителі, які працювали в гуманітарній сфері – викладали російську мову і літературу, історію – фактично займалися пропагандою. Вони мають бути притягнуті до відповідальності або люстровані, без можливості певний час бути педагогами. Можливо, вони зможуть повернутися до професійної діяльності після додаткових курсів, підтвердження своїх знань через певний час – поки що ми не знаємо, який.
Зазначу, згідно з чинним українським законодавством під відповідальність потрапляє чи не кожен вчитель у Криму. Однак ми не хотіли б цього. Також ми вважаємо, що не мають нести відповідальності інші категорії громадян, які, наприклад, працювали на низових посадах в окупаційних адміністраціях, не ухвалювали управлінських рішень. Правової визначеності щодо цього питання ще немає, але ми сподіваємося, що зможемо переконати всіх стейкхолдерів, які беруть участь в обговоренні реінтеграційних заходів, що такі люди мають потрапити під люстрацію, без кримінальної відповідальності.
– Для цього потрібно внести зміни до кримінального законодавства?
– Так, бо воно зазнало змін на початку повномасштабного вторгнення. Зокрема, йдеться про статті 111-1 і 111-2 Кримінального кодексу України «Колабораційна діяльність».
– російська пропаганда зараз активно використовує тезу, що, мовляв, у Криму після повернення під контроль України всіх каратимуть…
– Тому моя мета – розказати нашим громадянам, що це не так. Ніякого «полювання на відьом» не буде. Так, діятимуть певні обмеження, але це логічно, бо люди тривалий час були під окупацією та впливом ворожих наративів. Але ми точно не плануємо карати сотні тисяч осіб, які там просто проживали.
– Імовірно, мешканцям окупованих територій важливо почути про це саме зараз, коли Україна готується до контрнаступу?
– Ми розуміємо, що Україна буде відвойовувати свої території, повертатиметься до міжнародно визнаних кордонів. Про терміни я би не говорила, про це краще знає розвідка та військові. Але перед певними діями, коли б вони не настали, дуже важливо спілкуватися з нашими громадянами з окупованих територій на теми, які їх цікавлять та хвилюють. Я роблю це щодня: люди пишуть і на офіційні сторінки Представництва, і на мої особисті сторінки в соцмережах. Ставлять конкретні питання, а я пояснюю в межах своїх повноважень.
НЕЗАКОННО ПРИБУЛИХ ДО КРИМУ РОСІЯН ВИДВОРЯТИМУТЬ ЗА ІНДИВІДУАЛЬНИМИ РІШЕННЯМИ
– Як відбуватиметься видворення із Криму росіян?
– Зауважу, що йдеться про громадян рф, які незаконно приїхали після 2014-го року на територію Української держави. Тому що всіх українських громадян у Криму, які стали жертвами примусової паспортизації, ми визнаємо громадянами України згідно з нашим законодавством. Це дуже важливо зазначити, бо російська пропаганда поширює відверту брехню, мовляв, із Криму будуть видворяти кримчан. Тож наголошую, що півострів мають залишити лише російські громадяни, які порушили умови в’їзду. Це абсолютно нормальна практика, яка існує в будь-якій державі. Якщо хтось нелегально перетнув кордон, застосовується процедура примусового видворення. В українському законодавстві це передбачено.
Усі російські громадяни, фактично, є колонізаторами, адже вони приїхали на окуповану територію змінювати її демографічний склад. Вони – співучасники злочину.
І ми їх видворимо, якщо вони самі не виїдуть до звільнення території. Міжнародне право не передбачає колективного видворення – колективна депортація заборонена. Тож стосовно них будуть застосовані індивідуальні рішення.
Передбачається, що після залишення території нашої держави вони матимуть можливість подати запит на проживання до українських міграційних органів. Очевидно, будуть певні категорії, які зможуть отримати посвідки на проживання на території України. Це стосуватиметься, приміром, представників корінного народу, які є репатріантами. Це тисячі людей, які у 2014-му році розпочали процедуру отримання українського громадянства і не встигли цього зробити. Також це, наприклад, може стосуватися адвокатів політв’язнів, рідних незаконно ув’язнених, ще обмеженої категорії людей, які допомагали та підтримували весь час Україну.
Ще є дуже складне питання змішаних шлюбів. російських громадян чи громадянок, які приїхали на півострів та уклали шлюби, ми однозначно маємо видворити, щоб потім вони, якщо забажають, просили дозволу на проживання. А от що робити із народженими в таких шлюбах дітьми?
Дуже багато складних питань, які ми маємо вирішити та законодавчо закріпити. Як країна, яка прямує до Євросоюзу, ми маємо обережно шукати на них відповіді.
– Як бути із дипломами про освіту, виданими в Криму? Чи визнаватиме їх Україна?
– Це питання вирішується. Станом на зараз йдеться про визнання кваліфікації. Важливо зазначити, що ми не визнаємо жодного документа, виданого окупантами. Ми лише беремо з цих документів відомості. Це стосується навіть свідоцтв про народження, смерть, реєстрацію шлюбу тощо. Зазначені в цих документах факти зараз встановлюються в судовому порядку, однак хочемо це робити через адміністративну процедуру. Так, у парламенті зареєстрований відповідний законопроєкт № 9069 від 28.02.2023, і я сподіваюся, нардепи його ухвалять.
Загалом ми плануємо йти шляхом поетапної верифікації документів. Тобто найпотрібніші для людини документи – свідоцтво про народження, паспорт, водійські права, посвідчення про інвалідність тощо – будуть верифіковані в першу чергу. Однак йдеться про мільйони рішень щодо верифікації та видачі документів українського зразка, тож на це потрібен перехідний період, який, швидше за все, займе декілька років.
Окремий блок питань стосується гуманітарної, інформаційної політики реінтеграції Криму. Ми напрацьовуємо рішення у цих напрямках. Із експертним середовищем, представниками держорганів і молодими людьми обговорюватимемо, яким чином у Криму побудувати освітні процеси, роботу з молоддю; як нам слід діяти, щоб не відвернути молодих людей, які жили у ворожому інформаційному просторі. Тут ми не можемо йти шляхом тиску, не можемо просто прийти і сказати, мовляв, відтепер ви розмовляєте і навчаєтеся лише українською мовою. Це може викликати зворотній ефект.
У нас не буде часу на такі роздуми, коли Крим буде деокуповано. Тож зараз ми напрацьовуємо візійні документи, які мають стати основою для ухвалення Законів, Указів Президента тощо.
ПРОВЕДЕННЯ ВИБОРІВ У КРИМУ ЗАЛЕЖАТИМЕ ВІД ВИКОНАННЯ НИЗКИ КРИТЕРІЇВ
– Якими механізмами відновлюватиметься публічна українська влада в Криму?
– Одразу після звільнення в Криму почне діяти військова адміністрація. Зараз вони сформовані на базі обласних і районних адміністрацій материкової України. За це проголосували законодавці, і всі ми з вами погодилися, що обмежуємо певні свої права, адже йде війна. Після настання певних безпекових обставин, проведення перших перевірок, затримань колаборантів і загалом виконання певних критеріїв, швидше за все, в Криму відбудеться перехід до військово-цивільної адміністрації. Під час існування такої адміністрації є можливість залучати людей до більш активного життя в громаді.
Потім, через деякий час, мають відбутися вибори. Ми обговорюємо це питання із представниками Центральної виборчої комісії, Кабінету міністрів, Верховної Ради, експертами. Дата проведення виборів, швидше за все, залежатиме від виконання певних критеріїв і настання обставин, за яких це можна буде зробити. Йдеться про гарантування безпеки, за необхідності – розмінування, адже ми не знаємо, як росіяни залишатимуть Крим, також створення реєстру виборців тощо.
Коли ми говоримо про колонізовану територію, слід провести перепис населення, щоб зрозуміти, які категорії громадян там проживають, який етнічний склад населення. Якщо ми говоримо про корінний кримськотатарський народ, то у них є додаткові політичні права. Тож ми маємо розуміти, яка кількість представників корінних народів проживає в Криму. Від цього, зокрема, залежатиме ресурс, який держава виділятиме на роботу представницьких органів, що вже передбачено чинним законодавством.
– Видворення незаконно прибулих росіян також має відбутися до виборів?
– Так, ми хочемо, щоб їх видворили якомога швидше. Міграційна служба зі своїми підрозділами може не впоратися з таким навантаженням, тож будуть залучатися інші органи.
УСІ ЗЛОЧИНИ, ЯКІ РОСІЯ ВЧИНЯЄ НА НОВООКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ, РОЗПОЧАЛИСЯ З КРИМУ
– У Представництві повідомляли, що більше двох третин політв’язнів депортували з Криму до росії. Які цілі переслідують загарбники, депортуючи незаконно засуджених?
– Це стандартна практика для окупантів. У першу чергу, вони хочуть ізолювати якомога більше наших громадян від комунікації з зовнішнім світом. Зрозуміло, що до політв’язнів у кримській колонії чи ізоляторі більший доступ. Там є адвокати та родини, які можуть отримати хоча б якусь звісточку. Відповідно, коли незаконно ув’язнених перевозять до рф, можливостей постійно їздити до них немає, адвокати можуть відвідати їх раз на пів року. Наших консулів на території росії немає також, хоча до 2022 року вони намагалися відвідувати політв’язнів і повідомляли нам про їхній стан. Моніторингові місії до окупованого Криму не допускають, до росії теж. Таким чином росія впроваджує системну політику, аби світ не знав про її злочини. Це геноцидні практики, які росія використовує проти всього нашого народу.
Зазначу, що депортація дітей, за що Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт путіна та львової-бєлової, почалася з окупованого Криму. Ще у 2014 році окупанти викрадали дітей із будинків сімейного типу та сиротинців, влаштовували їм так звані «потяги надії» до росії. Або ж приїжджали так звані «батьки» з рф, забирали позбавлених батьківського піклування діток. Ми не знаємо, де зараз ці діти. Коли країна відбирає дітей з однієї спільноти до іншої – це геноцидна практика.
Усі злочини, які росія зараз вчиняє на новоокупованих територіях, розпочалися з Криму. Так, на початку окупації на півострові знищили активістську мережу, журналістське середовище. Розпочалися вбивства цивільних – Рішата Аметова, військових — Сергія Кокуріна та Станіслава Карачевського. Були знищені будь-які форми активностей через бажання взяти їх під контроль — Меджліс кримськотатарського народу, Муфтіят, громадські організації. Почалися кримінальні переслідування, катування.
– Ви раніше зазначали, що в Криму активізувались проукраїнські процеси. Про що саме йдеться?
– Приміром, стало більше поодиночних протестів. Мені передають фото, як на півострові піднімають український прапор, або на тлі пам’ятника морякам чорноморського флоту в Севастополі фотографуються з маркою «російський воєнний корабль». А ось – шеврон руху спротиву «Кримські бойові чайки», який мені надіслали з окупованого Криму.
Та нам відомо лише про “верхівку айсбергу” спротиву. До цих процесів залучені різні люди: хтось розповсюджує проукраїнські листівки, вмикає українські пісні у школах чи на весіллях. Одна дівчинка записала у «ТікТок» відео, на якому сказала «не люблю путіна, а Зеленський – герой». Її окупанти змусили вибачатися. Жінка зробила татуювання «Крим – це Україна» – за це на неї наклали штраф. У маршрутних таксі, на стінах з’являються написи «ЗСУ йдуть».
Станом на зараз нам відомо про понад 300 випадків переслідування людей за проукраїнську позицію в окупованому Криму. І це лише те, про що ми знаємо із окупаційних судових реєстрів.
РОСІЯНИ У ТЮРМАХ ВБИВАЮТЬ ПОЛІТВ’ЯЗНІВ
– Двоє кримських політв’язнів трагічно загинули у російській в’язниці через те, що їх не лікували. На відсутність меддопомоги більше страждають ті, кого утримують у тюрмах в росії?
– Насправді ні. В окупованому Криму їх теж не лікують, а до росії вони потрапляють через певний час перебування за ґратами. За інформацією «Кримської солідарності», 26 кримських політв’язнів наразі у критичному стані.
Серйозні проблеми зі здоров’ям у Амета Сулейманова. У нього хворе серце, і його навіть залишили під домашнім арештом, поки тривало судилище. Незаконний вирок підконтрольного рф «суду» стосовно Амета – перебування в колонії суворого режиму – означає, що політв’язень може не вижити. Також меддопомоги потребує 62-річний Сервет Газієв, якому дали 13 років позбавлення волі. Поки він перебував в окупованому Криму, то переніс мікроінсульт. У громадянської журналістки Ірини Данилович — хронічний отит. Вона втрачає слух, уже майже нічого не чує. У неї щоденні головні болі, був мікроінсульт, однак її також не лікують. Левіза Джелялова розповідає, що постійне перебування у спецблоці Сімферопольського СІЗО, де навіть не видно неба, також негативно впливає на здоров’я її чоловіка Нарімана Джеляла. У нього проблеми з зором, і це лише погіршується внаслідок перебування у темному приміщенні.
На жаль, подібних випадків багато. Ситуація із медзабезпеченням у російських тюрмах жахлива. Про це говорять усі, зокрема російські адвокати, які намагаються проводити хоч якусь правозахисну діяльність у тих межах, в яких можуть. Росіяни у своїх тюрмах вбивають політв’язнів. Їм надають елементарну медичну допомогу лише після публічного резонансу.
У КРИМУ МАЄ БАЗУВАТИСЯ ВІЙСКОВО-МОРСЬКИЙ ФЛОТ УКРАЇНИ
– Яким ви бачите Крим після звільнення від загарбників?
– Крим стане територією, де люди відчуватимуть свободу. Це дуже важлива цінність для всіх українців, так само вона важлива в Криму, особливо після багатьох заборон. Крим – частина Української держави: незалежної, європейської, сильної. Відповідно, у Криму будуть впроваджені всі реформи, що й на материковій частині України. На півострові пануватиме верховенство права, він стане територією, де поважатимуть права корінних народів. У кримських татар як у корінного народу буде особливий статус, згідно з чинним українським законодавством, міжнародним правом, Декларацією про права корінних народів. Це буде територія з розвинутою економікою, яка може стати перлиною України та світу. Для цього на півострові є всі можливості. Крим буде гостинним. Його обов’язково демілітаризують від російських військ, російського флоту. Натомість буде присутній Військово-морський флот України, адже лише так можна гарантувати безпеку та економічний розвиток Криму.
Валентина Рингель, Київ
Фото: Кирило Чуботін
