Вісті з фронтів. 21.04.2023
Другий огляд, на цей раз стосовно окремих аспектів…
1. Командування військ противника, судячи зі всього, зіткнулось із певними труднощами у підлеглих частинах та підрозділах щодо ремонту та експлуатації штатного озброєння та військової техніки (ОВТ). Як з’ясувалося, в основному це стосується бронетехніки так званого “нового зразку” (танки Т-90М, Т-72Б3М, Т-80БВМ, БМП-3), частка якої у загальному обсязі штатного ОВТ складає до 38%.
Згідно доповідей частин та підрозділів по ремонту та експлуатації бронетехніки, “ремонт и эксплуатация указанных образцов в полевых условиях существенно затруднёны целым рядом факторов”, більше того, в окремих випадках він взагалі можливий виключно у супроводі представників заводу-виробника.
За результатами практичної експлуатації та спроб ремонту вказаних зразків бронетехніки у польових умовах був виявлений цілий перелік недоліків, зокрема:
– ” танк Т-90М – ремонт в полевых условиях дистанционной пулемётной установки и панорамного командирского прицела – практически невозможен…”;
– “… отсутствует возможность запуска дизельной генераторной установки ДГУ-10 без покидания одним из членов экипажа боевой машины…”;
– “… танки типа Т-72Б3М, Т-80БВМ – замена блоков аппаратуры внутренней связи, коммутации и управления (а так же радиостанции Р-168) предполагает переустановку специального программного обеспечения исключительно специалистами ОПК…”;
– “… по результатам практической эксплуатации многоканального тепловизионного прицельного приспособления наводчика ПНМ “Сосна-У”… требуется его дополнительная бронезащита. Частота выхода его из строя в результате обстрела бронетехники противником и получаемых в результате этого механических повреждений, не позволяет говорить о его полноценной эксплуатации на данном типе бронетехники…”.
Основними проблемами, щодо експлуатації бронетехніки “нових зразків” російські ремонтно-експлуатаційні органи вбачають дві основні:
– мала ремонтнопридатність у польових умовах електронного обладнання бронетехніки “нового зразку”;
– дефіцит іноземних комплектуючих, які використовуються в електронній апаратурі цієї бронетехніки, й загалом, скудність електронно-компонентної бази, необхідної для її ремонту.
Окремо представники російських ремонтно-експлуатаційних органів відзначають у цього ОВТ наявність певних “вразливих місць” (особливо у світілі “… использования противником противотанковых средств иностранного производства, принцип действия которых предусматривает нанесение поражения через верхнюю часть корпуса и башни”), через що “… боевая устойчивость целого ряда образцов непосредственно на поле боя… выглядит весьма проблематично…”. У зв’язку з цим, у своїй доповіді росіянські ремонтники наполегливо рекомендують розробникам розглянути питання можливості встановлення, наприклад, на люки командира та навідника, а також на відсік МТО (моторно-трансмиссионый отсек), додаткового динамічного захисту.
Крім того, жаліються вони на “низкий уровень унификации запасных частей и деталей”, що, на їх думку, дуже ускладнює ремонт бронетехніки у польових умовах, особливо це стосується якраз “нових зразків”.
У свою чергу, певні “технічні складнощі” з “новітніми” авіаційними боєприпасами виникли й у повітряно-космічних військ Шойгу. Вчорашня “неспровоцированная бомбардировка Белгорада”, як з’ясувалося, вже не перший випадок “мимовільного скидання” росіянами авіабоєприпасів по власних та дружніх цілях та об’єктах. Так званий модуль УПМК (управляемый модуль планирования и коррекции), який дозволяє росіянам перетворювати свої авіабомби ФАБ-500М62 з “дурних” і некерованих у кореговані та плануючі, виявився, м’яко кажучи, ще “сырым и недоработанным”.
Справа в тому, що ще 12 березня нинішнього року у Куйбишевському районі м. Донецьк був зафіксований точно такий же випадок із ФАБ-500М62 та модулем УПМК, елементи якого були виявлені на землі поруч із авіабомбою, яка так і не вибухнула. До речі, про це пишуть самі росіяни у спеціалізоаних авіаційних чатах і на форумах.
2. Станом на вечір 18.04.2023 р. у готовності до бойового застосування перебували наступні носії високоточної збої великої дальності противника:
Повітряний компонент:
– авіаційна база (АБ) “Энгельс” (Саратовская обл.) – 1 Ту-95МС,
– АБ “Оленья” (Мурманская обл.) – 10 Ту-95МС.
Разом – до 38-и споряджених КРПБ типу Х-101\Х-555:
– АБ “Шайковка” (Калужская обл.) – 4 Ту-22М3,
– АБ “Приволжский” (Астраханська обл.) – 2 Ту-22М3,
– АБ “Сольцы” (Новгородская обл.) – 1 Ту-22М3,
На кожному Ту-22М3 по одній спорядженій КРПБ типу Х-22 (ще одна – “запасна”),
– АБ “Саваслейка” (Нижнегородская обл.) – 5 Миг-31К (на кожному по одній спорядженій гуперзвуковій ракеті комплексу Х-47М2 “Кинжал”).
Морський компонент:
– 2 дизель-електричних підводних човна (депч) пр. 636.6 – один у 55 милях на південь від м. Мисхако (у позиційному районі, в готовності до бойового застосування КРМБ типу 3М-54К/3М-54Т “Калибр”), ще один – у 72 милях на південний захід від м. Чауда у такому ж стані. Разом – до 8 КРМБ типу 3М-54К/3М-54Т “Калибр”, ще 2 депч пр. 636.6 у пунктах базування (ПБ) – один у Новоросійську (скоріше за все, завантажується), ще один – у ПБ Севастополь (ремонтується).
– фрегат проекту 11356Р “Адмирал Григорович”, корвет “Орехово-Зуево” проекту 21631 “Буян-М” та депч пр. 636.6 “Краснодар” – акваторія Середземного моря. Разом – можуть нести до 20 споряджених КРМБ типу 3М-54К\3М-54Т “Калибр”.
– Решта носіїв КРМБ типу “Калибр”, які оперують у акваторіях Чорного, Азовського та Каспійського морів – у ПБ, частково на ремонті, частково на завантаженні.
3. Теперь, як й обіцяв, по повітряному компоненту противника, зосередженому на Південному операційному напрямку.
Станом на 18.04.2023 року командування військ противника зосередило та розгорнула на даному напрямку наступне угрупування оперативно-тактичної та армійської авіації:
АБ “Гвардійське” (п-ів Крим) – Су-24М\Су-25 – 10\12,
АБ “Бельбек” (п-ів Крим) – Су-35\Су-34\Су-30\Су-27 – 6\6\1\28,
АБ “Джанкой” (п-ів Крим) – Су-25\Ка-52\Ми-28Н\Ми-24(35)\Ми-8 – 4\4\8\2\23,
АБ “Саки” (п-ів Крим) – Су-24М\Су-30\Су-27\Миг-29 – 9\6\5\4,
АБ “Кіровське” (п-ів Крим) – Миг-29\Ми-28Н\Ми-24(35)\Ми-8 – 6\3\3\2,
АБ “Кача” (п-ів Крим) – Ми-8 – 1,
Аб “Стрілкове” (Херсонська обл.) – Ка-52\Ми-24(35)\Ми-8 – 5\3\3.
Загалом, до 97 бойових літаків та 57 вертольотів без урахування їх реального технічного стану, розгорнутих БЕЗПОСЕРЕДНЬО на Таврійському та Кримському напрямках.
Але це, далеко не все…
Також на цьому ж напрямку можуть діяти (й скоріше за все, обов’язково це будуть робити) авіаційні сили та засоби противника, розгорнуті на наступних АБ:
АБ “Приморско-Ахтарск” (Краснодарский край, рф) – Су-34\Су-25 – 6\14,
АБ “Крымск” (Краснодарский край, рф) – Су-30\Су-27 – 15\35,
АБ “Ростов на Дону” (Ростовская обл.) – Ка-52\Ми-8\Ми-26 – 2\17\5,
АБ “Таганрог” (Ростовська обл.) – Су-25\Ми-24(35)\Ми-28Н\Ми-8 – 9\5\3\6,
АБ “Ейск” (Краснодарский край, рф) – Су-34\Су-25\Су-30 – 4\6\2,
АБ “Кущевская”(Краснодарский край, рф) – Су-35 – 7,
АБ “Бердянськ” (Запорізька обл.) – Ка-52\Ми-8 – 6\5,
АБ “Зерноград” (Ростовская обл.) – Ка-52\Ми-28Н\Ми-24(35)\Ми-8\Ми-26 – 6\7\1\26\13,
АБ “Кореневск” (Краснодарский край, рф) – Ка-52\Ми-28Н\Ми-8\Ми-26 – 1\2\3\5.
Які висновки з усього цього можливо зробити?
1) Скоріше за все, в разі початку “великого” наступу ЗСУ саме у Південній операційній зоні по наступаючим угрупуванням військ (УВ) ЗСУ буде працювати майже ПОЛОВИНА ВСІЄЇ оперативно-тактичної авіації противника й БІЛЬША ЧАСТИНА його армійської авіації.
2) Я не випадково вчора написав у своєму дописі, що противник збирається “відбивати наступ” не стільки діями наземних військ (мається на увазі танковими та мотострілецькими військами, хоча, звісно, в силу своїх сил та можливостей він це ОБОВ’ЯЗКОВО буде робити), скільки артою та авіацією. Погода та тамтешня місцевість не тільки дозволяють це робити у режимі нон-стоп, а навіть сприяють цьому. Тим більше що очевидно у повітряному просторі в Південній операційній зоні противник має перевагу.
3) Противник явно готується до цього. Якщо уважно подивитися на місця дислокації його авіаційних сил та засобів, то цілком можливо помітити, що він тримає їх переважно у РОЗОСЕРЕДЖЕНОМУ стані. Місця, де його авіація перебуває ЗОСЕРЕДЖЕНО, можливо перерахувати на пальцях. Авіаційне командування противника явно усвідомлює, що ЗСУ можуть спробувати “суттєво знизити” рівень його переваги у повітряному просторі на цьому напрямку перед самим наступом.
4) Очевидно, що питання спроможності ПС ЗСУ вести УСПІШНІ повітряні\протиповітряні бої на визначеному напрямку (в тому числі у Південній операційній зоні), нехай навіть у форматі ОБОРОННОЇ повітряної операції, по суті є питанням ВСІХ подальших перспектив будь-яких активних дій на землі.
5) “Авіаційне питання” у загальному контексті ведення війни чим далі тим інтенсивніше набуває все більшого значення. Тому, чим раніше наші союзники та партнери усвідомлять, що питання “F-16”, авіаційних боєприпасів та сучасних систем ППО, РЕБ\РТР по суті є питаннями, напряму пов’язаними з подальшим перебігом війни, тим краще.
