Вісті з фронтів. 18.04.2023. Частина І (відео)
Перша частина “запитання – відповіді” на цього тижня…
Юрій Ярох: Останнім часом попадається все більше новин щодо знищення орківських РЕБ/РЕР.
1) Чи справді зросла кількість знищеної подібної техніки в березні/квітні, за вашою інформацією?
2) Якщо зросла справді, то як би Ви це пояснили?
3) Наскільки критичні ці втрати для орків?
4) Як швидко подібна техніка відновлюється/виробляється?
– Я би сказав так, зросла кількість відеосвідчень у мережі інтернет щодо ураження засобів РЕБ\РТР противника. Але це зовсім не означає, що такого ураження не відбувалося раніше, у інші періоди. Скажімо так, стали частіше фіксувати такі факти.
– Думаю, це пов’язано з підвищенням рівня якості розвідки\дорозвідки цілей та об’єктів противника з боку ЗСУ.
– Достатньо критичні. Як з точки зору функцій (а відповідно, і бойових спроможностей) військ противника, які явно СУТТЄВО звужуються у випадку знищення його засобів РЕБ\РТР, так і з точки зору складності та тривалості технологічного виготовлення цих зразків ОВТ противника. Звісно, що такого роду цілі для українських засобів ураження є ПРІОРИТЕТНИМИ цілями.
– Мова йде про одиниці або кілька штук, скажімо, у період тривалістю 4-6 місяців (в залежності від технологічної складності того чи іншого конкретного зразку техніки РЕБ\РТР).
Елена Хоришко: Останнім часом провідні світові СМІ вибухнули масою песимістичних статей на тему нашої підготовки до наступу. І зливи якось на це намікають, і якось не дуже віриться в те, що 21-річний військовий міг мати доступ до секретних даних. А раз так, то, може, це контрольований злив і розрахований він на нас і наше керівництво, мов, не маєте ви достатньо сил і засобів для перемоги. Не дамо ми вам далекобійних засобів, щоб ви по Росії не шмаляли, бо не хоче світ ядерної загрози. Ось наскільки у вас зараз сил вистачить, і на цьому ставте крапку. Ну якщо би хотіли нашої перемоги, то дали все, що потрібно, ми би повернули свої території і все. Але ж вони дають у годину по чайній ложці і, судячи за все, не збираються пришвидшуватись. Як гадаєте, при такій підтримці Западу у нас є шанс? Чи побачу я колись Сєвєродонецьк мій любий з українським прапором? Якось останнім часом забагато негативу.
– Перше, на що вам у цьому контексті варто зважати, це той факт, що саме ЗАРАЗ триває стратегічна оперативна гра сторін. Сенс якої полягає у приховуванні своїх справжніх намагань та планів і встановлення достовірних планів і намагань противника. Тому обидві сторони дуже активно, як то кажуть, “наганяють туман війни”. Тому я би не сильно покладався на інформацію, навіть ОФІЦІЙНУ, щодо ДІЙСНИХ розмірів, змісту та обсягів військово-технічної допомоги з боку наших союзників ЗСУ. Ми багато не знаємо стосовно цього питання, і я би не поспішав визначати цю допомогу як “в годину по чайній ложці”, ми цього ДОСТОВІРНО просто не знаємо. Тим більше не знаємо реальні показники щодо ДИНАМІКИ цього процесу. Тому, думаю, що на практиці “шанс у нас є”, більше того, достатньо вагомий.
– На мою думку, рано чи пізно побачите.
Vital Makoviičuk: Оцініть ефект від непрозорості в оборонних закупівлях, враховуючи рівень схематозу та розкрадання в міністерстві оборони і ту військову перевагу, яку дає приховування власних спроможностей на полі бою?
Які бачите способи покращити якість командного складу українського війська?
Яка ваша думка про військову юстицію?
– На мій погляд, в оборонних закупівлях існує достатній рівень прозорості, іноді навіть зайвий, інакше яким би чином ви тут писали про якійсь “схематоз та розкрадання”, приписуючи їх нинішньому МОУ? На чому тоді ви базували би свої заяви, на якій інформації?
– Приховування власних спроможностей дозволяє досягнути тактичної\оперативної, а часом навіть стратегічної раптовості, що в окремих випадках є вирішальним фактором у досягненні успішного результату.
– Два ключових фактори – професійна підготовка та планомірне виховання (з точки зору морально-психологічної, етичної та патріотичної). Поєднання цих процесів, бажано з максимально раннього віку, дає найбільш позитивний ефект у плані підготовки командних кадрів (складу) для війська.
– Достатньо позитивна. Це навіть виглядає більш логічно, коли, образно кажучи, “військових судять ті, хто розбирається у військовій справі”, ніж коли це роблять люди, ну дуже далекі від основних, навіть базових понять про військову справу.
Марія Миненко: Про що найцікавіше було б дізнатись, питати марно, бо туман війни напускають усі, причому найпоінформованіші – найбільше, тож реальної відповіді точно не буде, а тому й запитувати сенсу немає (тим більше що це питання поставлять і без мене). Тому просто дякую Вам за Вашу роботу.
– Це я вам дякую за цікавість та інтерес до моїх зусиль. Якщо вас цікавлять мої думки чи точка зору на ті чи інші питання, пов’язані з війною та загалом військово-політичними процесами, завжди радий ними поділитися.
Галина Приймак: Як добре, що ви у нас є. Дякую.
– Навзаєм, і я вам дякую за цікавість та розуміння.
Pavlo Forkosh: У так званих злитих документах Пентагону відмічено перевагу ЗСУ у кількості щодо танків, ББМ і арти. Наскільки наведені дані, хоча б російських військ, близькі до наявних у вас цифр?
– Ну це можна порівняти самостійно, я неодноразово наводив відповідні дані як по окремими напрямкам та угрупуванням військ, так і загалом.
– На мій погляд, вся ця історія зі “злиттям секретних даних” дуже й дуже дивна (м’яко кажучи). В цьому контексті нагадаю лише, що зараз триває дуже особливий період майже напередодні основних подій весняно-літньої кампанії, який я би визначив як розпал стратегічної “оперативної гри”, в рамках якої ОБИДВІ сторони активно й інтенсивно “наганяють туман війни”.
Den Ua: Вітаю, пане. Цікавить таке питання, чи є підтвердженні факти використання противником для бойових завдань своїх СУ-57?
– Окрім двох інформаційних повідомлень, скажімо так, дуже сумнівної якості, інших даних я не зустрічав. Хоча варто сказати, що ГІПОТЕТИЧНО, у рамках військових випробувань використання Су-57 на фронті цілком можливе.
Богдан Государський: Доброго дня. Питання: які є недоліки у сил ТрО у порівнянні з ЗСУ, чого їм не вистачає, і чому такі суперечливі думки зустрічаються відносно цих сил (є як позитивні відгуки, так і вкрай негативні)? Взагалі, яке ваше особисте ставлення до ТрО?
– Давайте зразу визначимось. ТрО є частиною ЗСУ. Тому, скоріше, має сенс розглядати якості ТрО у порівняні з іншими частинами ЗСУ, ніж “порівнювати ТрО” взагалі зі всіма ЗСУ. Це перше.
– Друге, порівняння ТрО з кадровими частинами та з’єднаннями ЗСУ на сьогоднішній день виглядає не зовсім коректним (якщо ви саме це мали на увазі). Тому що ФОРМАЛЬНО у них різні функції та завдання. Відповідно, в них зовсім РІЗНІ такі показники як спрямованість бойової підготовки, рівень оснащеності та озброєння та ще цілий ряд показників, включаючи зміст МТЗ (матеріально-технічного забезпечення), які визначають рівень бойових спроможностей.
Але на практиці має місце застосування та використання ТрО майже у тому самому форматі та таким же чином, що й кадрових бригад та батальйонів ЗСУ.
По суті, получається різнобій. ТрО формують, готують, оснащують та озброюють як формування для виконання завдань саме територіальної оборони, а на практиці використовують, як “лінійні” частини та підрозділи Сухопутних військ ЗСУ. Звісно, що в такому разі вони, м’яко кажучи, опиняються “не зовсім підготовленими” до того, що від них вимагають.
Однак, в цьому контексті треба зрозуміти й командування, яке ВИМУШЕНЕ використовувати ТрО в якості “лінійних” частин та підрозділів. Ситуація на війні ну дуже динамічно змінюється. Іноді виникає таке становище, що просто іншого виходу немає.
Штаби та командування кожного разу просто не в змозі кожному бійцю, кожному військовику ТрО пояснити ситуацію у форматі та обсягу “операційний напрямок”, “оперативна смуга”, чому й навіщо прийнято рішення задіяти безпосередньо на фронті саме його підрозділ\частину ТрО. Тому іноді їм здається, що їх навмисно “кидають на м’ясо”, “безцільно розстрілюють артілерією” і т.і. Тобто виникає класична “зрада”.
– Вихід з цього полягає у двох площинах:
1) Або перевести процес підготовки, оснащення, озброєння та укомплектування частин й підрозділів ТрО у “загальний формат”, щоб зрівняти їх бойові спроможності з загальним рівнем Сухопутних військ. Надати їм можливість у цьому сенсі стати повноцінним формуванням СВ.
2) Або різко обмежити їх використання безпосередньо на фронті, спрямувавши їх виключно (переважно) саме на виконання завдань територіальної оборони.
– А взагалі, моє відношення до ТрО – це почуття глибокої вдячності та пошани. По суті, сьогодні ТрО в Україні стали таким собі “народним військом (ополченням)”. Цілком наявним та практичним втіленням патріотизму та любові широких верств населення до своєї Батьківщини (це без перебільшення й зайвого пафосу). І в цьому контексті я можу навести просто безліч прикладів вияву бійцями ТрО не тільки самовідданості та мужності, але й військового професіоналізму та вишколу (якось, як буде час, я розповім, як билася з ворогом Ірпінська ТрО під проводом “Повстанця”, і не просто з ворогом, а з його елітними частинами та підрозділами, й ПЕРЕМОГЛА, а ще можна згадати Сумську та Охтирську ТрО та взагалі безліч таких прикладів). Тому, звісно, що до бійців ТрО в мене виключно позитивне та вдячне ставлення.
Юрій Товстуха: Том Купер пише, що в останні місяці ми втратили багато літаків і майже вичерпали запас ракет ППО. Тож питання таке. При такій інтенсивності війни як зараз є ризики цьогоріч нам втратити домінування в нашому повітряному просторі?
– Не знаю, що ви маєте на увазі під терміном “домінування”, адже для характеристики ситуації у повітряному просторі зазвичай вживають терміни “перевага” та “панування”, які мають на увазі різні рівні контролю повітряного простору, але якщо ви маєте на увазі саме “перевагу” ПС ЗСУ у повітряному просторі України, то тут варто вести мову виключно про окремі райони, висоти та напрямки, а не про весь повітряний простір країни загалом. Вже не кажучи про рівень його контролю, який визначається терміном “панування”. Неможливо втратити те, чого не маєш. Це перше.
– Друге. Пан Купер, звісно, може на власний розсуд оцінювати кількість та обсяги втрат авіаційної техніки у складі ПС ЗСУ і проводити якісь “паралелі” через це по відношенню до перспектив загалом “панування” ПС ЗСУ у повітряному просторі нашої країни (я з ним, до речі, в цих оцінках вагомою мірою не згоден), або принаймні “переваги”. Але в одному він правий – ця здатність ПС ЗСУ напряму залежить від наявності авіаційної техніки та її реальних тактико-технічних характеристик. Тут проста та зрозуміла залежність – більше засобів ведення війни у повітряному просторі означає більшу спроможність здійснювати “перевагу” та “панування” у власному повітряному просторі.
Зважаючи на той факт, що на сьогоднішній день противник не в змозі забезпечити не то що панування, а навіть свою перевагу у повітряному просторі над цілим рядом районів України, розміри та обсяги нібито втраченої ПС ЗСУ авіаційної техніки та витрати ЗКР ППО не такі вже й критичні для них. Інакше Київ, Вінницю, Тернопіль та Черкаси, не кажучи за Миколаїв та Запоріжжя чи Харків, вже бомбили би прямим бомбоскиданням вільнопадаючими авіабомбами, але цього не відбувається. Це означає, що поки що й інтенсивність повітряних\протиповітряних боїв у повітряному просторі України (а рівно й обсяги втрат ПС ЗСУ) поки що далекі від критичних показників, які би давали підстави вважати, що найближчим часом існують перспективи “втрати” ПС ЗСУ “переваги” там, де вони її мають.
