Мудрагелі вирішили попсувати імідж України ще раз

«Європейська Солідарність»

Виключення Петра Порошенка зі складу делегації Верховної Ради до ПАРЄ –  неадекватне рішення влади, яке суперечить принципу політичної єдності і є черговою спробою обмежити дипломатичну діяльність п’ятого Президента, спрямовану на зміцнення міжнародної коаліції на підтримку України.

Формально рішення ухвалив Комітет з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва. Але ж очевидно, що насправді воно приймалося хоча і в межах урядового кварталу, але точно не в стінах Верховної Ради. Лише місяць тому цей же Комітет включив Порошенка до складу делегації як представника найбільшої опозиційної фракції. Однак Голова ВР почав невмотивовано зволікати із підписанням цього рішення, а надалі якась невидима сила змусила і сам Комітет зректися власної думки.

Це вже не перша спроба влади обмежити міжнародну діяльність Петра Порошенка, здійснена під час війни. Так, ще навесні було зірвано його виїзд на засідання Парламентської асамблеї НАТО, де мали обговорювати поглиблення співпраці України з НАТО. Були й інші спроби перешкоджати міжнародним контактам Порошенка, безглузді і марні, тому що його зв’язки тримаються не на формальних посадах, а на авторитеті, який напрацьовувався роками партнерства та довіри.

«Європейська Солідарність», звичайно, не поведеться на жодні дрібні провокації і продовжуватиме дотримуватися принципу єдності.

Натомість ми вимагаємо від влади і монобільшості повністю очистити парламент від рештків розпаду ОПЗЖ. Мандатів мають бути позбавлені не чотири депутати, а всі, хто належав до цієї п’ятої колони. А як перший крок – вже цього тижня всіх нардепів від ОПЗЖ звільнити з посад голів, заступників голів і секретарів комітетів та посткомітетів, вивести зі складу усіх парламентських делегацій та груп співпраці з іншими країнами.

Так само – зректися практики спільних з ними голосувань при ухваленні законів і закрити, нарешті, усі ті кримінальні справи проти Петра Порошенка, які в 2019 році були порушені з подачі Портнова, Деркача, Кузьміна та інших державних зрадників із п’ятої кремлівської колони.


Володимир Ар’єв

Ця влада, яка має історичний шанс, натомість буде згадуватись дріб’язковістю, як ніяка інша в Україні. Замість того, щоб підтримувати імідж єдності політсил, Банкова руками комітету ВР із закордонних справ вирішила не пустити Порошенка в ПАРЄ. Причому раніше той самий комітет прийняв рішення, що лідер Європейської Солідарності зайде у делегацію в ПАРЄ.

Проте, сьогодні все переграли. Спочатку Стефанчук довго не підписував склад делегації, а тепер під фальшивим приводом квот Порошенка замінили. Замість мегадосвідченого дипломата, п‘ятого президента, який завжди активно і професійно виступає за підтримку України західними партнерами, за надання зброї і фіндопомоги, в делегацію зайде представник бізнес-групи Довіра Бакунець. З огляду на виклики перед Україною – зовсім нерівноцінна заміна.

В ПАРЄ це помітять. А оскільки ПАРЄ складається з депутатів національних парламентів європейських країн, помітять і у важливих для України столицях. Так само, як помітили тупе і незаконне рішення влади не пустити Порошенка на сесію Парламентської Асамблеї НАТО. Після такого ніякий епітет, окрім дріб’язковість на думку не спадає.


Ростислав Павленко

Танок на граблях.

Некорисні дурні у владі весь час намагаються пропихнути в життя ідею своєї безроздільної монополії і для того продовжують спроби блокування діяльності Петра Порошенка і Європейської Солідарності.

На шкоду і єдності, і ефективності роботи, і авторитету та іміджу України. Часто, піймавши облизня, мусять відступати. Але з вартою кращого застосування впертістю лізуть знову.

То оголосять слідом за путіним, що війна почалася, бо Порошенко вів до НАТО. Щоправда, концепція швидко змінилась – і тепер нинішня влада активно демонструє, що теж хоче до НАТО.

То випускає у «марафон» керівництво СБУ з брехнею і знеславленням Порошенка. Правда, потім з’ясовується, що то власне Баканов допустив у СБУ розплідник російських агентів, він відстороняється з формулюванням про недбалість, згодом звільняється.

То задля монополізації інформаційного простору, всупереч законодавству просто викидають із цифрового мовлення Прямий, 5-й і Еспресо. На це звертають увагу партнери; канали навіть на день повертають, а потім знову вимикають. Відповідні судові процедури затягуються. А робота лише в кабельних мережах та Інтернет штучно обмежує аудиторію. Зрештою, увімкнути доведеться – але знов через ганьбу.

Так, як доводиться випускати Петра Порошенка у міжнародні відрядження, хоча були спроби блокувати йому виїзд.

Так, як довелося розблокувати роботу пекарні у Херсоні – хоча мудрагелі вирішили чомусь, що херсонці обійдуться без хліба.

І от мудрагелі вирішили попсувати імідж України ще раз. За надуманим приводом виключити Порошенка з делегації в ПАРЄ, куди самі ж нещодавно дали комітетську згоду долучити.

Це вже не кажучи про постійні інформаційні провокації та шельмування з боку пристяжних речників.

Уже скоро рік повномасштабного вторгнення, а замість роботи на єдність та використання всіх можливостей для посилення України мудрагелям у владі важливіше бавитись у політиканство.

Дрібні.


Вікторія Сюмар

Проходжу якось кулуарами Ради, де зараз працює лише телекамера каналу Рада, а там голосно дає інтерв’ю депутат:
– Що ви можете сказати про засідання Ради і прийняті на ньому рішення? – питає його журналіст.

І депутат радісно розповідає про результативність своєї роботи.

По дорозі назад саркастично запитую в журналіста:
– А ви «гостріше питання» не могли придумати?
– Ну зараз депутати часто не знають, що відповідати, а в нас обмеження кого показувати для марафону, тому питаємо, аби вони хоч щось розказали… – зізнається колишній колега.

Тим депутатом, якого «можна» записувати для марафону, був Павло Бакунець.

Сьогодні комітет з питань закордонних справ проголосував за нього як за члена делегації ПАРЄ. Замість Петра Порошенка, за якого комітет проголосував місяць тому, але тепер, підозрюю не без «волшебного пєндєля» з Банкової, різко вирішив переголосувати.

Я, чесно, не знаю, які дипломатичні контакти або ж перемоги має за собою депутат Бакунець, зате точно знаю скільки користі там міг би принести Порошенко, зважаючи на його статус, контакти і розуміння реальних потреб країни сьогодні. Він не просто в кожному інтерв’ю іноземному ЗМІ і на кожній міжнародній зустрічі говорить про зброю. Він її сам купує. І у кожній такій покупці (разом зі Справою Громад) половина або, насправді, часто значно більше – це його власні кошти як благодійника.

Сьогодні він був в доброму гуморі, бо заїхали Ошкоші і завезли нові Спартани. А ще вдалося укласти контракт на сто тисяч грілок для ніг. А ще оглядав нові пересувні банні комплекси для військових, які вдалося запустити в серійне виробництво і які постійно відправляються прямо на фронт.

Також буквально сьогодні ми поговорили про те, що чотири БМП MSL Shilds потрапили під прямі обстріли з екіпажами, і загинув лише один водій від прямого попадання, а всі решта декілька десятків хлопців лишилися живими завдяки італійській броні, яку зараз ми ремонтуємо.

Ще склали список запитів на комплекси безпілотників Посейдон, адже він викупив всі ці «пташки», які є справжніми очима для нашої артилерії, без чого неможливо вражати ворога. До речі, вони нереально стійкі до російських РЕБів, і ті, хто на фронті, добре знають, як це важливо в найгарячіших точках.

Це просто наш один день, і так щодня вже майже рік.

Так от депутати від партії Слуга народу вирішили, що Порошенко в Раді Європи від України зайвий. Я розумію, що він їм і в Україні заважає, де так хочеться вже тієї монополії як в телевізійному марафоні: коли є влада і її псевдоопозиційні політичні проекти. І все.

Але хочеться спитати в колег: а ми вже справді всіх «пабєділі», що знову взялися за дрібні внутрішньополітичні розбірки в час великої війни? У нас справді все так добре, що треба порушити внутрішньополітичну єдність і почати знову «боротися» з політичними опонентами?

Я колись непогано вчила історію і зробила з української історії один простий висновок: всі наші зовнішні поразки, включно з втратами державності, відбувалися на тлі нашої внутрішньої ворожнечі і боротьби. Тому поки в нас страшний ворог, і допоки кращі з нас гинуть на багатьох фронтах, найгірше, що можуть робити політики, – це займатися політиканством, а не підтримкою свого єдиного українського війська, де один за всіх і всі за одного.

Скажу більше: це наш єдиний спосіб вижити. Як державі. І це варто було б засвоїти і тим, хто не дуже добре вчив історію. І не провокувати внутрішній розбрат. Бо наслідки можуть бути самими найнепередбачуванішими.

Он один диктатор з півночі вже хотів наскоком взяти Київ, а тепер в ізоляції з перспективою лави підсудних. Той, хто сіє вітер, зазвичай завжди ризикує потрапити в шторм.

 

 

Автори

, ,