Вісті з фронтів. 07.12.2022

Костянтин Машовець

1. Командування військ противника поступово міняє пріоритети у справі використання шляхів підвозу предметів матеріально-технічного постачання для потреб свого угрупування військ (УВ), яке оперує на Старобільському напрямку. Віднедавно основними комунікаціями обрано маршрути Білолуцьк – Новопсков – Старобільск – Нова Астрахань (для групи в районі Кремінна – Рубіжне, тобто Лиманський напрямок) та Білолуцьк – Новопсков – Старобільськ – Містки, а також Великоцьк – Біловодськ – Старобільськ – Містки (для Сватівської групи, тобто Куп’янський напрямок), частини вантажів та резервів пре також через Білокуракине.

Маршрут через Троїцьке – Покровське – Нижню Дуванку визнано “ограничено безопасным”, тому ним противник користується лише частково та в особливому режимі (вимагається організація охорони логістичних конвої та бойового охоронення під час руху особового складу та ОВТ підрозділів, які пересуваються).

2. В районі Житлівки противник силами двох посилених рот (ймовірно зі складу 144-ї мсд) намагається організувати батальйонний район оборони у північно-західному напрямку. Попередні спроби противника контратакувати у бік Ямполівки закінчились для нього безрезультатно.

Нарешті два “стрілецких батальйони мобілізаційного резерву” 1-го АК таки доповзли у цей район. Скоріше за все, їх також розгорнуть фронтом на захід, північний захід для дій у бік західніше Червонопопівки та Піщаного.

Звертає на себе увагу той факт, що командування військ противника на цьому напрямку, абсолютно ігноруючи ситуацію на своєму північному фланзі, яка поступово і повільно, але достатньо впевнено продовжує для нього погіршуватися, вперто намагається організувати якійсь малозрозумілий наступ південніше – у бік Торського та Лиману.

Одно з двух:

– або воно отримало наказ за будь-яку ціну й при будь-яких умовах вийти на фланг підрозділам ЗСУ, які зараз обороняються в районі Білогорівки – Григорівки – Серебрянки.
– або до таких дій, які межують із здоровим глуздом, їх підштовхує гіпотетичний задум тамошнього російського командування, який передбачає “снятие непосредственной угрозы Кременной и Лисичанску путём контрнаступления на Лиман и Северск”.

В обох випадках для російської ударної тактичної групи, яка раз за разом намагається прорватися західніше та південно-західніше Кремінної, будь-які спроби просунутись на Лиман схожі на спроби сунути кінцівку під пневматичний прес, який працює, в надії встигнути схопити штамповку ще до того, як прес знову на неї впаде.

3. Органи військового управління російського УВ, яке оперує на Бахмутському напрямку, військово-комендантська служба та структури військової контррозвідки отримали недвозначний наказ зупинити випадки “самовольного оставления позиций группами военнослужащих, в том числе с оружием… путём проведения фильтрационных мероприятий и задержаний такого рода в\сл в тактическом и оперативно-тактичском тылах группировки” ©.

Цікаво, що ці вказівки надійшли по вище вказаним адресам ще тиждень тому (а за окремими даними, майже місяць тому), але мобільно-виїзні групи російської військової прокуратури, які повинні все це оформлювати “установленным порядком” згідно з переліком норм і положень російського законодавства, почали формуватися лише вчора.

По суті, російське військове командування весь цей час мало можливість робити з власними затриманими військовиками-дезертирами все, що йому “вдарить” у голову чи заманеться (й судячи зі всього, таки робило це практично).

Більше того, відповідний “контингент” із числа найманців так званих “пвк” взагалі потрапив до категорії “перманентно зникаючих без вісті”. Затриманих “вагнерівців”-дезертирів або тих, які кантувалися по тилах, уникаючи своєї реальної участі у бойових діях з будь-якої підстави, взагалі ніхто не обліковував та не рахував. Ситуація набула ще більшого “гротеску”, коли в зону бойових дій почали масово завозити “чистА кАнкретный” персонал пвк під конвоєм. Очевидно, що частина цих осуджених “патріотів” банально розбіглася та рвонула у глибину росії.

4. Протягом нинішнього та попереднього тижнів командування противника на Мелітопольскому напрямку посилено перекидало в район Токмаку, західніше та східніше нього будівельні матеріали, житлові модулі, залізо-бетонні загороджувальні конструкції та вело інтенсивне облаштування зразу декількох районів оборони у визначених районах, роблячи наголос на інженерно-фортифікаційних роботах.

Зокрема, через район Мелітополя на північ протягом останніх 6 днів прослідували не менше як 12 немаленьких конвоїв із вище вказаними матеріалами та конструкціями. Росіяни таскають туди усе, що необхідно для облаштування оборонних позицій від досок і взагалі деревини та бетонних надолбів, до житлових модулів та цистерн.

За всіма ознаками російське командування достатньо жваво створює в районах Василівки, Токмаку, південніше Полог та біля Чернігівки зразу декілька районів оборони поза межами дальності дії основної маси польової артилерії ЗСУ.

* * *

Коли ви згадуєте так звану пвк вагнер, то треба писати вірно й по суті – “войсковое формирование федеральной службы безопасности рф”, и про Пригожина в цьому контексті варто згадувати виключно як про “размальовану завісу”.

Саме так, Луб’янка завела собі на росії власну “незалежну” армію. Для чого та навіщо – то вже зовсім інші питання.

Майже все, як у третьому рейху… Ну й кувалду вам у руку…

 

Фото: Сергій Нужненко / Радіо Свобода
«Copyright © 2021 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода»

Автори