Цінуйте те, що є

Антон Швець

Чув, що у киян зараз проблеми зі світлом. А в деяких містах у людей проблеми з усіма комунальними послугами.

І багато людей почали задавати дивні запитання і робити дивні висновки. І влада х*йова. І відключення зайо*ують. І вся електрика приватна. І армія могла швидше відвойовувати, бо зарплати яї*у тепер. Усі винуваті окрім русні.

І в мене є що сказати.

В мене є знайома. Бачилися рази три за все життя. Вона живе у Макіївці. Не в тій, що звільнили. А в тій, що «раднічок». Ну та, що місто-супутник Донецька, 300-500к населення до війни.

В знайомої був день народження. І таки вирішила відсвяткувати. Замовила ресторан. Заплатила завдаток. Неабиякий двіж по окупаційним міркам. Заявка на подію тижня, якщо не місяця.

Ніхто не прийшов, окрім близьких родичів.
Вгадаєте, чому? Не вгадаєте.

Бо це був «водний день». В цей день у окупованій вже 8 років Макіївці дають воду. А в інші дні води немає. Взагалі. Тому в цей день, раз на тиждень, потрібно все зробити. Помитися, попрати, змити туалет тощо.

Я вам так скажу, що гарячої води в Макіївці не було від розпаду совку майже, а холодна десятиріччями була за розкладом. І всі до цього якось звикли, і це не заважало людям святкувати щось.

Але зараз росія прийшла у Макіївку в повний зріст, і вода буває єлє-єлє раз на тиждень. Без жартів, люди справді набирають воду у раднічку і п‘ють її, бо ніякої іншої немає.

Тому у водний день всі у Макіївці набирають воду, перуть, купаються, і тому у цей день щось намагатися відсвяткувати марно. Бо всі по справах водних, як фрімени у Дюні.

В той час, коли моя знайома сиділа у порожньому рестіку, її сусідка у її хаті запустила пралку і набрала води у ванну. Бо всі ключами обмінялися, щоб якось робити щось з водою.

Ну, коротше, так вам скажу. Мене там до прихильників Зеленського важко записати. Але повторю вже відоме.

Ви можете обрати не бути зараз без газу, без світла, без води або без тепла. І якось там домовлятися. Як Макіївка. Але у випадку будь-яких домовленостей ті з вас, хто виживе, все одно будуть змушені жити без світла і води. З раднічком.

Бо така от росія.

Я свій вибір зробив. Ще у 14-му. Кожен із вас вибір робить сьогодні, але я на місці багатьох людей зважував би, між чим і чим ви обираєте.


Кирило Данильченко

Тут в ФБ есть первый украинец, который прошел по великому гималайскому пути. Он мог бы многое рассказать про населенные пункты, где топят говном яка и хворостом. Где из еды – разваренный рис с редкими волокнами мяса и чечевица с приправами. Где люди, чтобы заработать, нанимаются шерпами таскать туристам грузы в высокогорье.

Есть места на планете, где нет волонтеров, которые спасают котиков в Буче, и не возят консервы и сухой корм в Бахмут – там если в лагере беженцев покажется кот, его скушают.

Таких мест большинство – там выдают желтые ооновские пайки, белый рис и фасоль.

Таких мест как у нас, где немецкое детское питание, польские супы быстрого приготовления и питание для котиков, – меньшинство.

Во время осады Сребреницы, Сараево, Бихача люди меняли в центре Европы свечи на батарейки, заправляли зажигалки и кушали годами из пластиковой посуды, чтобы не словить острую кишечную инфекцию, которая их могла бы убить за 48 часов. Так жили несколько лет. Большинство выжило.

Мы открываем кран, срабатывает колонка или бойлер – у нас 7-8 тонн очищенной пригодной к питью горячей воды по смешной цене в несколько десятков долларов, без переноса кувшинов на километры, ловли дождя, даже если захотите без допочистки, нормальная вода, которая вас не убьет быстро и не отправит в больницу.

Так живут в мире только драконы, будды, бодхисаттхвы и Америка :).

У нас есть возможность покупать гелевые аккумы, инверторы, читалки, налобные фонарики. Не всем и не дешево, но есть программы по кешбеку в 50% от города, есть оплата частями (кое-кому вернули), есть кредит, есть гуманитарка – тысячи штук передали и тысячи передадут.

Есть чудная опция получать газ по трубам, а не в баллонах, и не топить углем.

Наши беженцы живут в бывших домах отдыха, в модульных домиках и в Европе, а не в хижинах с земляным полом.

В Карпатской колыбе, где печь, баня, голубцы и сырники, хотят жить большинство людей этого шарика, питающихся кашами, лепешками и курицей в выходные, топящих кизяками и хворостом.

Хуже куда есть всегда.
Цените то, что есть.
Помогайте тем, у кого этого нет или не стало.

Мы по-прежнему живем в золотом миллиарде, и большинство людей на планете хотят жить как мы. Запас прочности у нас огромный – как они не побили нам маневровые тяговые подстанции на ЖД и не побили все мосты, не будет полного блэкаута. Это уже очевидно.

Мы положим на тех, кто хочет, чтобы мы жили без света и замерзали, свой рыцарский пенис.

 

Фото: Maxym Marusenko / NurPhoto