Дипломатія – це ще один фронт війни
Прочитав про призначення колишньої генпрокурорки Ірини Венедіктової послом України у Швейцарії.
Спробую висловитись максимально коротко.
Політика призначень дипломатів за будь-яким принципом, окрім професіоналізму, за роки існування країни призвела до того, що у Африці звинувачують Україну у голоді, а у Південній Америці впевнені, що Путін все робить правильно.
Дипломатія – це не місце, куди можна скидувати з політичної скелі людей, яких призначити нема куди, а ображати не хочеться. Дипломатія – це ще один фронт війни. І воювати там треба професійно і системно, інакше не буде перемог.
Дипломатію ми пройо*уємо роками. Особливо у країнах, які вважали «нецікавими». А зараз неприємно дивуємось і ображаємось, дізнавшись, що «нецікаві» країни теж голосують в ООН, виробляють зброю, мають запаси снарядів радянських зразків, але чомусь не йдуть нам назустріч.
Призначення Венедиктової послом у Швейцарію, а до цього екс-міністра оборони Тарана послом у Словенію – це системні помилки. Їх має бути виправлено.
Українська дипломатія має бути важелем впливу у світі і вирішувати безліч проблем нашої держави, а не тільки проблему того, куди подіти колишніх членів владної команди.
Пані Венедиктова, мабуть, щаслива поїхати послом України у Швейцарію з огляду на низку обставин…
