Феєричний ждун століття

“Путін чекає зими”.
Ждун. Феєричний ждун століття.

Європа не була би Європою, якби не вміла себе забезпечувати. Скільки років було впевненості в російського люду, що Європа замерзне без російського газу – але наразі газові сховища Європи заповнені, а її уряди розвивають контакти з іншими постачальниками. І скоріше за все, якщо ця зима буде нелегкою, то лише ЦЯ зима, а не наступні.

Українцям вбивалося в голови, що вони не виживуть без сильних “братів”. Як Симоньян в лютому казала: “ну это же Украіна, пф-ф-ф… Ну что там её брать-то? Дєлов-то…”
– як же ми можемо без російського газу? (з 1991-го).
– що ми можемо на дипломатичній арені? (Украіна – это гдє-то в рассії?).
– що там нашої армії, вона вся попиляна-продана?..

Коли все це вбивалося в голови і самих росіян – логічно, що у них сформувалися свої очікування. Ці ждуни від програша до програша чекають, що ось тепер все буде так, як вони й очікували. І вони ще раз нападуть на Київ (ага). Ще раз втримають Бахмут. Ще раз відступлять – але це останній раз, бо ось зараз нарешті вони почнуть перемагати. І це було останнє “перегрупування”.

Що дасть ця зима Путіну?
Європейці не замерзнуть.
Українці вже пережили пекло, холод після цього – горішки для такої стійкої нації.
На ЗСУ це не особливо вплине. Вони у себе вдома, як йшли вперед, так і продовжать.

Зрештою, вони обстрілювати нас почали повномасштабно саме зимою, коли ще сніг лежав. І в березні на сході він ще був. І ми вже воювали і виживали, і терпіли. І гинули, так.

Але ця зима – вже не та зима. Ці зимові місяці – вже не той лютий.

Натомість як цю зиму переживуть самі росіяни?
– чмобики не одягнені як слід, не укомплектовані. Будуть гинути як мухи;
– російські жінки залишились без годувальників, яких забрала мобілізація. Російська зима їх не стосується, чи це буде легка прогулянка?
– санкції за зиму ніхто не зніме;
– величезна частина Росії досі не газифікована. А в лісі гілки на дрова збирати не можна. З роботи вилітають, бо підприємства зачиняються. Нерідко – містоутворюючі, і тоді без роботи сотні і тисячі.

То чого чекати? Кожна зима – це зима не лише для України. Не лише для Європи. Це і зима для сміття, яке залишилось від російської армії. Ночувати в окопах, під снігом, в кирзових чоботях та з трьохлітровими банками “щєй” – той собі квест.

Тут не чекати треба, тут треба виповзати геть. Розумію, що важко повзти з чужою пральною машиною на плечах, але ж… Свого часу з Берліну теж тягнули чужі награбовані речі не на Мерседесах, чи не так?

А чекати вміють китайці. Принаймні там розуміють гарантований результат свого очікування.