Вісті з фронтів. 26.10.2022

Костянтин Машовець

Сьогодні буде коротко (район Сватового та трохи Кремінної).

В районі східніше с. Терни командування противника розгорнуло достатньо потужне тактичне угрупування – до 3-х БТГр (ймовірно зі складу 20-ї ЗВА та 41-ї ЗВА), очевидно, з метою продовження атак у бік Торське – Зарічне, а також у бік Невське – Новосадове.

Після того, як передові підрозділи противника внаслідок дводобових боїв були вимушені повністю відійти від річки Жеребець, російське командування, судячи зі всього, достатньо серьйозно почало перейматися питанням збереження під своїм контролем рубежу Червонопопівка – Житлівка та дороги Сватове – Кремінна.

В районі Білогорівки противнику вдалося зайняти декілька зручних позицій (на висотах), з яких йому поки що вдається достатньо ефективно контролювати не тільки східні підступи до населенного пункту, а й певною мірою навіть шляхи постачання наших передових підрозділів в районі Білогорівки. Однак, добитися відходу українських військ з села противнику так і не вдається.

Так само це стосується й селища Діброва (південно-західніше Кремінної), де українські війська наблизились до Кремінної на наймінімальнішу відстань. Два достатньо суттєво “порепаних” батальони зі складу 208-го стрілецького полку 2-го АК та 119-го полку 1-го АК “мобілізаційного резерву” поки жодним чином не можуть відсунути передові підрозділи ЗСУ з цього загрозливого напрямку.

В районі Сватового ситуація продовжує поступово, але невпинно, погіршуватися для противника. Причому, що характерно, командування військ противника цілком розуміє, що найближчим часом воно навряд чи буде спроможне цьому завадити, але продовжує замість перегрупування та концентрації сил та засобів на загрозливих ділянках розпорошувати їх у спробах дрібних контратак.

Зокрема, на стику Луганської, Харківської областей та території рф, північно-західніше Сватового, противник зосередив угрупування з 5-6 БТГр (можливо до 8-и БТГр), до 2-х посилених рот зі складу 18-ї мсд 11-го АК та підрозділів 1-ї гв. ТА, посилених окремими силами та засобами 20-ї ЗВА.

Очевидно, що задум противника полягає у намаганні створити реальну загрозу потужного контрнаступу у фланг українському угрупуванню, яке зараз наближається до Сватового з боку Куп’янська, а також прагненні забезпечити надійний контроль району Нижньої Дуванки та загалом дороги Р-66 на ділянці Троїцьке – Сватове.

Поява та розгортання цього угрупування були цілком прогнозовані. Адже ще 2 тижня тому противник почав посилено відновлювати свої підрозділи зі складу 18-ї мсд та 1-ї гв. ТА, які він до цього відтягнув у район північно-східніше Сватового (між ним та Старобільськом).

Російське командування не могло не розуміти того факту, що без утримання ділянки по Сіверському Донцю на північ від Куп’янська Сватове також не утримати. Тому було очевидно, що цей “стик” буде утримуватись противником за будь-яких обставин.

І на цей раз, судячи зі всього, командування противника у процесі оцінки обстановки вирішило проявити креатив. Замість суто оборонних дій тихцем стягнуло на північ війська і у зручний для себе момент, очевидно, розраховує вдарити у лівий бік українським військам, що будуть пробувати “брати Сватове” вздовж дороги Куп’янськ – Сватове.

Одного ці полководці не врахували… Одночасно вести ефективну оборону визначеного операційного району й формувати тихцем ударну тактичну групу військ із декількох поповнених батальонів (УВ) достатньо складно. Воно й зрозуміло, почнеш перегруповувати війська у склад цього УВ – ослабне оборона, зконцентруешся на обороні – формування УВ затягнеться на невизначений термін. А суміщати обидва процеси складно.

Бо ДОДАТКОВИХ резервів надходить вкрай мало, а “матеріал для поповнення”, що надходить на доукомплектування, штибу чмобіків чи “соколов пригожина” з трьома ходками у цьому сенсі навряд чи особливо підходить для участі у складних видах бойових дій.

Довести ними штатну чисельність підрозділів, призначених для наступу цілком можливо, або кинути їх в самогубчі контратаки під Сватовим замість кадрових, але в такому разі навряд чи можливо сподіватися на “якісні результати”.

Окрім того очевидно, що активні дії ЗСУ південно-західніше та західніше Сватового (з боку Борової) суттєво впливають на плани противника. Бо йому доводиться висмикувати значну частину зі складу тих сил й засобів, які призначаються для формування північної ударної тактичної групи, саме на “локалізацію” дій ЗСУ.

Це виливається у те саме “розпорошення” сил й засобів, про яке я написав вище.

Більше того, 2 дні тому мені, наприклад, стало зрозуміло, що й в українських відповідних штабах цілком чітко прорахували цей задум противника. Бо українські війська здійснили у цьому районі декілька визначених дій “на упередження” (звісно, про їх сенс та зміст казати я не буду), наслідком чого стало звільнення ряду населених пунктів, і тепер будь-які намагання противника зайти “на фланг і тил” українському угрупуванню, яке вже вийшло на ближні підступи до Сватового, скажімо так, буде дуже й дуже суттєво ускладнене.

 

Фото: Генштаб ЗСУ