Вісті з фронтів. 20.09.2022

Костянтин Машовець

У випадку просування передових підрозділів ЗСУ до південно-східної околиці Лимана та південно-західної околиці Ямполя спроможності українського командування до маневра силами і засобами на важливому Рубежанському напрямку у полосі наступу суттєво покращаться. Чому саме, я, звісно, не скажу, але ті, кому потрібно, зрозуміють про що саме я. У цьому сенсі варто лише відзначити, що російськи підрозділи, які продовжують утримувати район східніше Верхньокам’янського явно дуже сильно ризикують.

Добрий вечір, шановні читачі!

Отже, сьогодні поговоримо за перспективи так званого “сухопутного коридору” між п-ом Крим та рф вздовж північного узбережжя Азовського моря.

Звісно, до вашої уваги я, як зазвичай, представлю декілька думок. Які, на мій суб’єктивний погляд, у цьому контексті є важливими.

1. Процес оперативного розгортання військ 41-ї ЗВА на Маріупольському напрямку продовжується. До 2-х БТГр цієї армії, які почали висування у цю зону 3 дні тому (зі складу 74-ї та 35-ї мсбр), вже майже на місці (я так розумію, це передовий ешелон). Вчора “тронулась у дорогу” ще одна БТГр зі складу цієї армії (ймовірно, зі складу 55-ї мсбр). Але місце призначення її поки встановити не вдалося.

Загалом, процес підсилення російським командуванням саме Мелітопольського та Маріупольського напрямків в нинішніх умовах виглядає досить дивним. По суті, за рахунок стягнення в цю операційну зону з інших напрямків більш-менш боєздатних підрозділів командування військ противника продовжує процес ослаблення своїх угрупувань на “альтернативних” напрямках та в інших операційних зонах. Причому, навіть в умовах, коли ЗСУ проводять на цих самих напрямках активні наступальні дії. Що само по собі виглядає, м’яко кажучи, не зовсім адекватним.

Лише нагадаю, тут (мається на увазі Запорізько-Павлоградський оперативний напрямок у широкому розумінні цього терміну) ВЖЕ діють наступні російські війська:

– 58-ї ЗВА Південного ВО (причому, своїми головними силами – 19-ю та 42-ю мсд).

– на правому фланзі, південніше Донецька, від Мар’янки до Великої Новосілки відзначається і 8-а ЗВА того ж Південного ВО (головним чином 150-ї “експериментальної” мсд, від якої на цій ділянці розгорнуто принаймні 3 БТГр, одна з яких танкова).

– про війська 36-ї та 29-ї ЗВА Східного ВО (принаймні 2 БТГр зі складу 5-ї тбр та 37-ї мсбр, які транзитом через Мелітополь поїхали далі на північ, і БТГр 36-ї мсбр на Волноваському напрямку), я писав раніше.

– приблизно за тиждень до початку наступу ЗСУ у Харківський області командування противника на ці ж напрямки почало також перекидання підрозділів й 5-ї ЗВА Східного ВО (принаймні 2 БТГр зі складу її 127-ї мсд намалювались також саме тут).

– окрім цього, й на Мелітопольському, й на Маріупольському напрямках продовжують діяти цілий ряд тактичних груп ПДВ. МП та військ СпП (від 22-ї обр СпП до 810-ї обр МП чф-у) . І навіть Росгвардія пригнала сюди принаймні 3 тактичних групи зі складу свого “оперативного компонента”.

– а ще тут розгорнута зведена група 1-го АК Південного ВО так званої “нм днр” (головним чином, з підрозділів абр “Кальміус” майже у повному складі та принаймні 2-а батальйони “мобілізаційного резерву” 1-го АК).

– також тут розгорнуті 2 “штурмових батальйони” російських пвк (їх ідентифікація триває, але, за попередньою інформацією, мова йде принаймні про 1 батальон зі складу пвк “редут”).

За самими обережними (підкреслюю, саме ОБЕРЕЖНИМИ, а не сміливими) підрахунками, командування противника зосередило або продовжує зосереджувати на Запорізькому та Покровсько-Маломихайлівському напрямках, на ділянці від Кам’янського до Володимирівки угрупування військ десь під 18-20 “умовних” БТГр і продовжує його нарощувати.

Як бачимо, сил та засобів більш ніж достатньо, щоб “купіровать” будь-які несподіванки і навіть для певної активно-наступальної діяльності. Однак, як виявилось, російському командуванню всієї цієї “красоты” замало.

2. В цьому сенсі мене й зацікавила “поведінка” двох формувань російського війська – 41-ї та 2-ї ЗВА Центрального ВО. Справа ось в чому – за великим рахунком, підрозділи цих двох армій, згідно логіки, зараз повинні битися десь у районі Лимана та обороняти Кремінну з Рубіжним.

Однак, не так сталося, як, нам з вами, гадалося…

У самий непідходящий для цього момент – за пару днів до українського наступу у Харківській області – підрозділи обох цих армій почали “зніматися” з цього району і перекидатися “куда-то на юг”. Причому робили вони це досить активно та інтенсивно, як-то кажуть “у темпі вальсу” (причому цілий ряд з них навіть не примушував себе їхати до найближчої залізничної станції, щоб там завантажитись, а просто по ночах прискореними маршами почав переміщуватись на південь, що, до речі, цілий ряд “незалежних спостерігачів” й зафіксували).

Як наслідок, прямо напередодні українського наступу підрозділи Центрального ВО були відзначені на марші у південно-східній частині Донецької області України та навіть у Ростовській області рф.

Це виглядало таким чином, що російське командування вирішило за рахунок саме цих сил і засобів підсилити два своїх угрупування, які в цей момент таранили українську оборону на Бахмутському, Авдіївському та Мар’янко-Кураховському напрямках. Мовляв, донбаських “мобіків” та “вагнерівців”, які рвалися південніше Бахмуту та по обоїх флангах Авдіївки, варто лише підсилити трохи й вони прорвуться до Курахового, охоплять Бахмут та Авдіївку та наблизяться до “задекларованих цілей війни”. Однак, замість цього трапилось інше – підрозділи обох армій поїхали далі.

Пам’ятаю, як це викликало в мене тоді здивування. Але ще більше я здивувався, коли ЗСУ вийшли до Ізюму, форсували Сіверський Донець, звільнили місто й почали просуватися у північно-східному напрямку від нього. В тому числі звільнили Білогорівку та почали обходити Лиман з Ямполем.

Здавалося, що війська ЦВО російське командування в цей момент поверне назад та “допоможе” Західному ВО (20-й ЗВА та 1 гв. ТА) утримати ці райони. Но, нІт, замість цього 41-а ЗВА продовжили свій рух послідовно на південь.

І в мене виникла думка, що це не може бути саме по собі випадковим, особливо тоді, коли стало відомо про локальне перегрупування сил та засобів 19-ї та 42-ї дивізії 58-ї ЗВА на Запорізькому напрямку, а головне – в районі Великої Новосілки.

Ще більше ці підозри посилило, м’яко кажучи, “странное” використання російським командуванням свого “стратегічного резерву”. Так, того самого, інтернетно-відомого 3-го АК.

Якщо хто забув, нагадаю. Формувався він на 3-х НТЦ Західного ВО і, власне, повинен входити до складу саме його військ, але в той самий період, коли 20-а ЗВА, 1-а гв. ТА терпіли поразку в районі Ізюма, а війська 6-ї ЗВА та 14-го АК хоча й поспішно, але достатньо організовано полишали північно-східну частину Харківщини, російське командування кинуло в якості прикриття на лінію Артемівка-Куп’янськ окремі підрозділи 11-го АК (з півночі) і лише пару підрозділів 3-го АК (ймовірно зі складу його 72-ї мсбр), терміново перекинутих з півдня… Результат вам відомий – у зустрічних боях ці поспіхом зібрані частинами, неравномірно введені у бій резерви були розбиті і вимушені полишити усю територію Харківської області між Печеніжським водосховищем та ДКУ.

Постале цілком логічне запитання – якого дідька лисого?

3. Деякі відповіді та пояснення стосовно такої, м’яко кажучи, дивнуватої поведінки російського командування з’явились пізніше. Усе прояснилося, коли в районі Нікольського помітили на марші російський військовий аргиш із характерним тактичним знаком військ ЦВО, який активно прямував кудись у район Розівки. За ним послідував інший… А в районі Мангуша також побачили вантажівки та БТР-и з такими ж каракулями. Тож стало очевидно, що війська ЦВО перекидаються на Запорізький напрямок замість Сватівського, принаймні частини з них зі складу 41-ї ЗВА.

Але, дозвольте, шановні, де 2-а ЗВА?

Навіть якщо допустити, що 41-ю ЗВА перекидають на Запорізький напрямок, то куди поділася повнокровна (звичайно, за сучасними російськами мірками – 3-х бригадного складу – 15-а, 21-а та 30-а мсбр, це приблизно 6-8 БТГр-ів, нехай навіть “недовідновлених”) армія, це ж не “привидение какое”?

До речі, ще одне достатньо показове в плані наступу з’єднання цього ж округу, м’яко кажучи, кудись зникло. Так, я маю на увазі цілу танкову дивізію окружного підпорядкування, “героїв Броварського та Лиманського наступів” – 90-у тд. Також, десь ховаються…

Скажу відверто, на сьогоднішній момент в мене не має ДОСТОВІРНИХ відомостей на цей рахунок – є інформація, що вона відведена на “доукомплектування” в район південно-східніше Донецька, є інформація про те, що вона перекидається через Ростовську область на Крим й далі в район Мелітополя, є також інформація, що принаймні 3 її БТГр зосереджуються та розгортаються по умовній лінії Оленівка – Новотроїцьке на Докучаєвському напрямку.
Не знаю, гадати, а від того помилятися, я не хочу.

Зробити, висновки та припущення з цього приводу, шановні читачі, спробуйте самостійно.

Отже, підсумуємо…

На Запорізькому напрямку, а також в районі Велика – Новосілка – Вугледар – Курахове явно відбувається щось незвичне.

До речі, це стосується не тільки перекидання противником на цей напрямок додаткових сил та засобів, а й загалом поведінки військ противника. Зокрема:

– у смугу дій 2-х БТГр 71-го та 291-го мсп 42-ї мсд 58-ї ЗВА введено додатково принаймні ще 1 БТГр зі складу 78-го мрп “Ахмат- Север” по напрямку Новомайорське – Пречистівка – Новоукраїнка, а також Єгорівка – Павлівка. В свою чергу, в районі Мар’їнки та південніше неї оживилися 2 батальйони 1-го АК та зведена тактична група 150-ї мсд 8-ї ЗВА. Очевидно, що противник намагається обійти по флангах нашу тактичну групу, що обороняється в районі Вугледару та в кінцевому рахунку прорватися на Курахове з півдня та сходу.

– в районі Полог та Нестерянки у першу лінію введені підрозділи першого ешелону так званого Мелітопольского угрупування (скоріш за все, це підрозділи зі складу 29-ї чи 36-ї ЗВА). Принаймні в Копанях та Новопрокопівці фіксувалось “прибуття” якихось нових невстановлених підрозділів противника ротно-батальйонного рівня, які явно ущільнять бойові порядки 19-ї мсд.

– Противник потягнув через Токмак, Чернігівку та Семенівку з півдня додаткові обсяги боєприпасів та палива (це вже фіксується протягом тижня). Менше 8-10 вантажівок у цих конвоях не фіксується.

Ну й “зверху” все це трамбується додатковими БТГр-ми 41-ї ЗВА, що в умовах наступальних дій ЗСУ на Херсонському та Сватівському напрямках виглядає “незвично”.

Постає цікаве питання у зв’язку з усім цим… А “каЛідор” у Крим настільки важливий для військово-політичного керівництва рф у Кремлі? Може, він і є для Путіна на сьогоднішній момент справжньою ціллю війни?


Шановні читачі!

Якщо вам подобаються мої тексти, то маєте можливість висловити власну прихильність до них у скрутний для автора момент не тільки “лайком”, але й фінансово… За що, буду щиро вдячний.

Ще раз підкреслюю, ЦЕ ВИКЛЮЧНО НА ДОБРОВІЛЬНІЙ ОСНОВІ, я до того нікого не примушую.

Реквізити:

4731 2196 1439 9123 карта ПриватБанку

PayPal: kastet771@gmail.com

 

Фото: Генштаб ЗСУ

Автори