Вісті з фронтів. 29.07.2022

Костянтин Машовець

“Бомбас” на марші, або “В’єтнамізація” війни по-руські…

Командування військ противника майже закінчило перегрупування підрозділів у складі угрупування “Восток” і приступило до активізації своїх наступальних дій його силами зразу на декількох напрямках та ділянках фронту.

Зокрема, протягом останніх 3-х діб противник наполегливо атакував з району Стряповки позиції Сил оборони України в напрямку Бахмутського по загальній дирекції на Соледар, також певною часткою сил він знову намагався прорватися до Серебрянки та Верхньокам’янського.

Окрім того, після відходу підрозділів ЗСУ з району Вуглегірської ТЕС та Новолуганського передові підрозділи лівофлангової тактичної групи військ противника південніше Бахмуту, у взаємодії із правофланговими підрозділами угрупування “Донецк”, намагалися прорватися західніше рубежа Вершина – Семігір’я – Травневе (відповідно до Зайцевого та Кодема), щоб знову створити загрозу охвату з тилу українських підрозділів, які обороняються по рубежу Бахмутка – Травневе, й таким чином примусити їх до загального відходу у районі південніше Бахмута.

Жодної з цих задач противник так й не виконав… Його атакуючи підрозділи внаслідок активного вогневого ураження з боку передових підрозділів Сил оборони України, які ведуть оборону на цих напрямках, зазнали значних втрат у живій силі та техніці, тому були вимушені відійти на вихідні рубежи.

Південніше, у смузі відповідальності угрупування противника “Донецк”, його командування організувало та провело серію атак передовими підрозділами основних сил так званого “1-го АК нм днр” у напрямку н.п Авдіївка, Опитне – Водяне та Піски, намагаючись прорвати передові позиції підрозділів ЗСУ на цій ділянці фронту.

Одночасно з цим північніше Авдіївки противник знову намагався просунутись за дирекцією Новоселівка Друга – Красногорівка, сподіваючись обійти українські підрозділи, які обороняються у самій Авдіївці, з північного флангу.

Не дивлячись на масоване застосування ствольної та реактивної артилерії, а також серію БШУ армійської авіації противника протягом майже 2-х діб по цим напрямкам, передовим підрозділам ЗСУ вдалося не тільки не допустити просування противника, а й завдати йому відчутних втрат. Принаймні станом на сьогоднішній вечір будь-якого просування підрозділів противника по вказаних напрямках не зафіксовано. Зате фіксується низка тактичних перегрупувань задля поповнення передових підрозділів внаслідок понесених ними втрат.

Це щодо загальної ситуації на цій ділянці фронту, яку ми сьогодні розглянемо більш детально…

Отже, в першу чергу нас буде цікавити те, що відбувається безпосередньо на північно-західних околицях Донецька, де українські війська продовжують майже у “недоторканому” з моменту початку широкомасштабного вторгнення агресора стані утримувати свої передові позиції. Що, в свою чергу, виглядає для командування військ противника “вкрай неприйнятно”, і чим полюбляє використовуватися “его высокоблагородие” месье Гіркін, регулярно дорікаючи цим фактом різноманітним там “фанерным маршалам”.

Для вирішення цього “проблемного питання” (я маю на увазі, необхідність відкидання ЗСУ від “пригородов столицы Донбасса”) командування військ противника створило окреме угрупування військ, основу якого склали головні сили так званого “1-го армійського корпусу” народної полюції Домбабви.

Тут ми можемо зустріти майже увесь “цвіт” цього, скажемо так, неоднозначного формування – 1-у “Славянскую” та 100-у “Республіканської Гвардії” окремі мотострілецькі бригади, на додачу до яких тут також ошивається щось малозрозуміле, відоме як “интернациональная бригада Пятнашка” (за своєю реальною бойовою спроможністю та чисельністю, скоріше, десь 1-1.5 батальйона довбодятлів з “країн СНГ” та невизнаних рИЦпуліГ), “славнозвісні”, майже іменні полки – 9-й окремий мотострілецький полк (омсп) “морської піхоти днр-и” ім. незабутного “першого морського піхотинця” рЫЦпублики, колишнього першого “спартанця” МоторИлИ, 11-й “аеропортовський” ім. Ходаковського та ціла низка не менше відомих “батальйонів” – 1-й, перетворений у “танковий”, – “Сомали”, 4-й також, сцукО, обов’язково “танковий” ім. “Архангела Михаила” та батальйон “спеціального призначення” ім. “Александра Невского” (а як же без цього ординського покидька). Ну там ще всяка шушваль на кшталт гбр мгб, “спецназа военной полиции” та інших придурків, які видають себе за суворих та безжальних воїнів.

Підкріплене усе це воїнство 3-ма БТГр зі складу кадрових російських військ – 114-го та 143-го мотострілецьких полків (мсп). Мабуть, треба розуміти, що вони тут знаходяться для того, щоб ця вся банда “ненароком” не розбіглася та не здала бИндероФцам Донецьк, а також для забезпечення “плановой и эффективной мобилизации”. Усе це шобло сконцентровано та розгорнуто у районі власне Донецьку та прилеглих до нього територій на ділянці від Мар’янки до Гольмівського, що у районі Горлівки.

У зв’язку з цим також треба звернути увагу на тактичну групу, яка, власне, й діє у районі Горлівки і яка також відноситься до цього угрупування. Тим більше що вона нині досить активно задіяна в атаках у напрямку на Семігір’я та північно-західніше Новолуганського. Це приблизно 4-5 БТГр зі складу 40-ї та 336-ї обр МП (російських, принаймні, на цей раз справжніх МП) та 2-го танкового батальону 1-го АК “Дизель” (також “старого” та справді танкового підрозділу нм днр).

На сьогоднішній день ця група у взаємодії з 2-ма “батальонами” чвк “вагнер” (ліга) намагається прорватися з рубежу Доломитне – Новолуганське з півдня на північ у бік Семігір’я, на яке, в свою чергу, намагаються з північно-східного напрямку наступати ті самі 2 батальона “вагнерів” з рубежу Відродження – Миронівка. Поки їм вдалося лише відтіснити наші війська з території Вуглегірської ТЕС та власне Новолуганське. Після чого вони вимушені були зупинитися. і вже пішла 4-а доба, як вони намагаються знову “зрушити з місця”, але щось в них “не виходить”.

* * *

Поточна інформація.

Почнемо з приємного.

На Ізюмському напрямку передові підрозділи Сил оборони України не тільки зупинили просування противника північно-західніше, північніше та північно-східніше Слов’янська, а й місцям примусили його до відходу. Де, як і коли, я, звісно, писати не буду через зрозумілі причини, але скажу, що ситуація у цьому районі останнім часом на тактичному рівні складається для противника достатньо “цікаво”. Його найпотужніше угрупування військ, націлене на Слов’янський укріплений район Сил оборони України, судячи зі всього, “доперегрупувалося” вже до того, що його окремі передові підрозділи цілком можуть бути найближчим часом розгромлені вщент. Причому це не перебільшення.

Більш детально про ситуацію на Ізюмському напрямку поговоримо іншим разом, але одно можно сказати за неї точно вже зараз – протягом тижня, що минув, противник так й не спромігся тут просунутись бодай на 1 км.. Більше того, був вимушений на тактичному рівні відійти на низці ділянок.

Тепер щодо Півдня.

Протягом останніх 3-х діб за БТГр-ми російських повітряно-десантних військ (пдв), які ВЖЕ прослідували на Херсонсько-Бериславський плацдарм у склад угрупування “Юг”, усі автомобільні та залізничні комунікації противника в Запорізький, Херсонській, Донецькій областях, на півострові Крим та у Ростовській області росії нині просто “забиті” військами армій СхВО, які зараз активно переміщуються у Південну операційну зону.

Основна маса залізничних ешелонів пересувається через Керч та Джанкой на дві основних станції розвантаження для Херсонського та Запорізького напрямків, відповідно – Брилівка та Сокологірне.

На автомобільній дорозі М-14 по дирекції Маріуполь – Бердянськ – Мелітополь – Нова Каховка колони військ СхВО також пруть одна за одною, майже безперервно.

Обсяг та темпи переміщення живої сили, ОВТ, матеріальних засобів та предметів матеріально-технічного забезпечення такий, що комунікації просто не витримують. А їхня реальна пропускна здатність, судячи зі всього, просто уповільнює увесь цей процес, вибиваючи його зі встановленого російським військовим командуванням графіку.

Так, наприклад, російська дирекція Кримського мосту була вимушена на півдоби відмінити переміщення через залізничний міст будь-яких цивільних поїздів через необхідність пропустити через нього у належний час та у належній кількості військові ешелони. І це явно, не “штатна ситуація”.

Таким чином…

Угрупування військ противника, яке зараз створює російське військове командування шляхом стратегічного перегрупування своїх сил та засобів у Південній операційній зоні з резерву та інших операційних зон та напрямків, все більше набуває достатньо характерних ознак і яскраво виражених чітких абрисів та особливостей.

Як я й передбачав, основу цього угрупування будуть становити війська Східного військового округу зс рф.

Наприклад, протягом останніх 2-х днів тут “спливла”, що би ви думали? Вірно – 35-а загальновійськова армія СхВО, сумно відома на весь світ “яскравими подвигами” своїх військовиків під Києвом. Ага, це ті самі з награбованими пралками, шуруповертами, собачими будками та жіночою білизною, які ПЕРШИМИ серед російських військовиків “прославилися” по всьому світу вбивствами, зґвалтуваннями та катуваннями мирного населення, мародерством та грабунком. Так би мовити, дуже типові представники нинішнього російського “глибинного” суспільства…

У кількості до 10-12-ти БТГр\ТГр (тобто майже усім складом тих військ, які 35-а “армія” змогла виставити для участі в так званій “сво”) ця банда ВЖЕ прибула зі складу угрупування “Изюм” в оперативні тили угрупування “Юг” (район Софіївка – Горностаївка – Кривий Ріг – Воскресенське). В тому числі й справжня “зірка” цього сонму вбивць, катів, гвалтівників та мародерів – 64-а окрема мотострілецька бригада, відома своїми “подвигами” у трикутнику Буча – Ірпінь – Гостомель.

Загалом, окрім неї тут зібрались батальйонно-тактичні та тактичні групи зі складу 38-ї мсбр, 69-ї “казачьей” обрп, 107-ї рбр, 165-ї абр та 71-ї зрбр. Навіть 82-й ремонтно-відновлювальний батальон та “медичну тактичну” групу вони також притягнули з собою.

Окрім цього варто також відзначити, що у “смугу відповідальності” Херсонського та Мелітопольского угрупувань військ противника нині перекидаються не тільки війська 35-ї ЗВА, а й 5-ї та 36-ї армій СхВО частково й 29-ї ЗВА, а також цілий ряд частин та підрозділів окружного підпорядкування дуже характерного призначення. Наприклад, “старі знайомі” по наступу на Попасну “відновленні та доукомплектовані” БТГр-и 40-ї та 155-ї обрмп тоф-а, а також підрозділи зі складу 68-го АК та 104-ї обру округу.

Чесно кажучи, я сьогодні ще не готовий однозначно сказати, хто об’єднає “під своїм скіпетром” усю Південну операційну зону (тобто усі 3 напрямки – Миколаївський, Криворізький та Запорізький) – командні структури східного чи південного військових округів зс рф. Адже очевидно, що розгортання у зоні відповідальності південного військового округу угрупування військ, співставного або навіть перевищуючого його угрупування за обсягами, потребуватиме якогось “єдіноначалія”. Навіть з міркувань елементарної потреби в узгодженні дій та налагодження взаємодії усередині цього конгломерату.

Однак одне я бачу точно, якщо згадати, що тут також розгорнуті частини та з’єднання 49-ї, 58-ї ЗВА та 22-го АК південного округу, то сьогодні цілком можливо дійти до висновку про те, що російське військове командування проводить оперативне розгортання в цій зоні, мабуть, самого потужного оперативного угрупування своїх військ з самого моменту масованого вторгнення рф в Україну.

Особисто для мене, наприклад, переміщення та застосування саме 35-ї загально-військової армії Східного військового округу зс рф, у цьому сенсі, є своєрідним маркером, показником того, куди саме прикута в даний момент увага їхнього генштабу. Не знаю чому, но “московські стратеХі” відчувають саме до цього об’єднання військ якийсь хворобливий потяг.

Пригадайте, перший наступ на Київ, головний напрямок – саме 35-а армія була основою того угрупування військ, яке прорвалося найближче до Києва. Потім недовге “відновлення” і знову головний напрямок, саме вістря – Ізюм. І знову тут з’являється саме 35-а армія. Причому з її появою ситуація там загострилася дуже суттєво. І ось тепер – Херсонські степи північніше кримських перешийків.

Не думаю, що це випадково “так склалося” або “соУпадєніє”.

Чесно, я не знаю, чого саме цю армію російське військове командування пхає постійно у свої “головні наступи”. Може, вона якась спеціалізована, може, в ній якісь особливі військовослужбовці, які здатні не тільки вбивати, ґвалтувати та катувати, а й ефективно і успішно наступати. Мені те невідомо…

Не знаю, але під час першої фази вторгнення саме 35-а армія у порівнянні з іншими угрупуваннями російських військ, наприклад, 1-ї ТА чи 20-ї ЗВА, демонструвала найбільш високий рівень адекватності сприйняття ситуації та агресивності у наступі. Так само ії БТГр-и відзначалися й під Ізюмом.

І стосовно того, що “наступ, який вісить на трьох зруйнованих\напівзруйнованих мостах… неможливий”, пропоную ознайомитись із наступною інформацією.

Задля того, щоб забезпечити перекидання ДОДАТКОВИХ сил та засобів у “зону відповідаольності” свого угруповання військ, що діє на Криворізькому напрямку, та після ураження Антонівського мосту Силами оборони України, противник навів понтонну переправу через р. Дніпро у районі н.п. Львове.

Більше того, водночас у районі Дар’ївки командування військ противника просто ДЕМОНТУВАЛО понтонну переправу через р. Інгулець, бо йому вдалося ВІДНОВИТИ міст поблизу шляхом перекриття ушкоджених ділянок сталевими плитами.

В свою чергу, 28 липня ц.р. противник після проведення інженерних робіт на шлюзі Каховської ГЕС (накрили дорожнє полотно армованими плитами товщиною 160 мм) продовжує перекидати ОВТ у напрямку Веселе – зап. Широка Балка – ймовірно Чарівне.

А ви й надалі вважайте, що “святий Хаймерс” у компанії зі “святим Ескалібуром” зупинять ці орди…

Підсумок…

На Півдні збирається справжня Темрява…

Для ведення ефективної оборони, навіть нехай на оперативному чи оперативно-тактичному рівні, того всього ЗАБАГАТО.

Комбінація з 35-ї, 36-ї та 5-ї ЗВА східного військового округу та 2-х армій (49-ї та 58-ї ЗВА) південного округу + головні сили “усія пдв расеї” + не менш як 3 “не останніх” бригади МП + 3 бригади спеціального призначення, особисто у мене викликає відчуття певного дежавю.

Навіть якщо врахувати, що “ширина ділянки фронту”, який противнику треба утримувати в Південній операційній зоні, скажемо так, “достатньо значна”, то й в такому разі майже зосереджене та розгорнуте угрупування військ противника явно завелике для активної оборони з тактичними контратаками, або якогось обмеженого оперативно-тактичного наступу. Це, очевидно, для чогось більшого.


Шановні читачі!

Якщо вам подобаються мої тексти, то маєте можливість висловити власну прихильність до них у скрутний для автора момент не тільки “лайком”, але й фінансово… За що, буду щиро вдячний.

Ще раз підкреслюю, ЦЕ ВИКЛЮЧНО НА ДОБРОВІЛЬНІЙ ОСНОВІ, я до того нікого не примушую.

Реквізити:

4731 2196 1439 9123 карта Приватбанку

PayPal: oksanam83@gmail.com

 

Заставка: Генштаб ЗСУ

Автори