На кібервійну не можна «не прийти» (відео)

Два тижні тому, 27 червня 2022, начебто пов’язана з ізраїльською воєнщиною хакерська група «Хижий Горобець» (Predatory Sparrow) хакнула сталеливарний завод в Ірані. Все б нічого, але внаслідок хаку одна з установок, яка подає розплавлений метал на конвеєр, раптом виявила непередбачену самостійність і вивалила свій розжарений зміст не зовсім туди, куди мала б. Результатом стала неслаба така пожежа, навіть довелося на кілька днів зупинити весь завод. Момент інциденту зняли внутрішні відеокамери заводу, але ті ж хитрі хакери теж взяли і над ними контроль та опублікували відео шокуючих результатів своєї ж кібератаки.

Подивитися його можна, наприклад, на сайті ВВС.

Відео не менш захоплююче, ніж фаєр-шоу наших HIMARS, які луплять по штабах та складах русні.

Цікаво, що за тиждень до цих подій іранські хакери зламали ізраїльську систему оповіщення населення про ракетний напад і включили сирени в містах Ейлат та Єрусалим. Звісно, за повної відсутності будь-якого обстрілу. Зрозуміло, що фізично ніхто не постраждав, хіба що хтось злякався. Але наступного разу, коли атака буде справжньою, чи не виникне у мешканців цих міст думка: «Тю, мабуть то знов хакери розважаються»?

Чесно скажу: випадків, коли кібератака спричинила суттєві фізичні руйнування вкрай мало, і кожен такий випадок унікальний і резонансний.

Але це лише тому, що наразі технології поки вкрай недостатньо контролюють ключові сфери життя людей.

Технології розвиваються швидше за їхню безпечність. Але люди бажають бути впевненими у безпечності технологій. Тому ці побоювання стримують швидкість їх розвитку. Це пояснює, чому, наприклад, у жодній країні Світу досі немає аналога Дії. А після прикладу України – так і нескоро буде.

Але кібератаки вже стали невід’ємною частиною сучасної війни.

І порівнювати кібервійну та війну справжню не коректно, як порівнювати кита зі слоном. Або порівнювати ліве око з правою ногою.

Так, кібер не вбиває безпосередньо, і не руйнує багатоповерхівки. Але у сучасній війні врешті решт виграє той, у кого краще розвіддані, у кого більш захищений канал управління БПЛА, у кого загалом кращі технології.

І хто краще ці технології захищає.

Крім того, на кібервійну не можна «не прийти». Не можна взяти і віддати ворогу контроль над українськими веб-ресурсами. Бо прокинемося у минулому столітті.

Атакувати ворожі ресурси, медіа та інфраструктуру, добувати інформацію з центрів прийняття рішень – це теж військова необхідність, не розвага і не чиясь примха.

Знищити ворожу Д-20 – це потрібна справа, і є фахівці, які вміють це робити. Але ж і в кібер грати також потрібно. Не можна не грати. І хтось зобов’язаний робити це добре.

Ось чому я не згоден з постановкою питання “0-day не знищить гаубицю Д-20, і тому роль кібер-шмібер у війні сильно перебільшена”. Тому що треба і гаубицю знищити, і кібервійну виграти. Нам усе треба.

Чи не тому той, хто раніше «перевищував роль кібербезпеки», чомусь створив свою власну кібер-армію?

І між іншим: гаубиця також не знищить 0-day.