Мир – заморожування конфлікту чи перемога України?
Бачу в стрічці новин поспіль два повідомлення. Одне:
“Маємо посадити Москву за стіл переговорів для домовленості про припинення вогню в Україні, – прем’єр Італії Драгі”.
Інше:
“Ми не зупинимося, поки Україна не переможе”: Велика Британія запровадила нові санкції проти російських авіакомпаній”.
Дві заяви політиків двох країн, зроблені з різного приводу, виразно демонструють спектр думок серед колективного Заходу.
Бо ж британцям та італійцям вочевидь йдеться про цілком різні шляхи розв’язання кризи. Італійці – і скільки можу бачити, також німці та французи, – явно мають на увазі щось на кшталт великого Мінську-3. Себто заморожування. Натомість британці й вочевидь американці кажуть про геть інший шлях: програма мінімум – перемога України бодай у формі повного звільнення окупованих територій, а програма максимум – суттєво заслаблена в процесі росія.
Вочевидь для нас малоприйнятний перший варіант, “континентально-європейський”, бо, по-перше, збільшує ризики в середньостроковій перспективі, а по-друге, це і є те, чого наразі домагаються кремліни. Причому всіма своїми останніми пропагандистськими й лобістськими силами.
Тобто ми бачимо – колективний Захід до певної міри демонструє єдність, зокрема в оцінці неприйнятності агресії й в готовності застосовувати санкції. Але повністю консолідованої позиції нема. І це, звісно, погано для нас.
Причому завважте: серед прихильників “заморожування” Італія – далеко не гірша для нас. Вони постачають нам зброю, без зайвого розголосу, але послідовно, дотримують санкційної дисципліни (краще, ніж ми очікували), не тиснуть безпосередньо на нашу владу й не зловживають дзвінками х*йлу (з певного моменту).
Я так думаю, в змаганні цих моделей дуже важливо, на чиєму боці опиниться решта країн Європи, наприклад, Нідерланди, Бельгія, Іспанія. На наше щастя, “нова Європа” переважно твердо стоїть на британо-американських позиціях. А також міжнародні інституції – не суто декоративні, а реальні, як МВФ.
Звісно, Україну примусити до чогось всупереч її бажанню буде дуже складно. Тепер на 2014 рік. Але! Ми ж про наше політичне керівництво доста багато знаємо, і це знання примножує сум. Тобто впевненості в них нема. Так само як не можемо вичерпно дослідити суспільні настрої в країні.
Словом, тривожно.
