Щось пішло не за планом (фото)

Антон Сененко

Шляхами навколо Ніжина вражає не побита російська техніка.

Так, спершу, коли бачиш підірвані мости до міста та колони попалених інженерних машин, що мали б навести танкові переправи, дивуєшся. Величні потужні залізяки, назавжди полишені своїми екіпажами, безпорадно стоять на узбіччях та біля боліт.

Так, ти, звісно, потім також отетеріваєш з колони наглухо розфігачених танків з символом О. Майже у всіх відірвані катки, гусениці, башти розвернуті в різні боки, ніби вони ще намагалися відстрілюватися. Марно вони очікували наведення інженерними машинами переправ. Марно сподівалися на підкріплення, бо….

Бо далі ти бачиш підкріплення, таке само пошматоване і понівечене. Воно мчало на допомогу, але тепер стало іржаве, розкидане на всі боки уламками броні і… ой, а це що?.. а це ж якась артустановка, яка підірвалася так, що гармату відкинуло метрів на 50, а обидві смуги дороги вибухом увігнуло на півметра.

Ні, це все дурня.

Як і два попалені Урали з провіантом за кілька кілометрів від побоїща, розвернуті в інший бік від танків. Очевидно, що вцілілі намагалися на них втекти, та щось пішло не за планом. Може, омивачка скінчилася, лампочка у фарі перегоріла, чи тероборона шмальнула з гранатомета – хто їх розбере тепер.

Не дуже вражають навіть вщент зруйновані села обабіч траси та вивалені двори, де орки ховали свою техніку. Це вже звичне, зрозуміле, традиційне, скрєпне.

Насправді, вражає запах. Такий само, що йшов із підвалів Ірпеня та Бучі. Всю дорогу, що ти їдеш уздовж цього параду іржі та відірваних запчастин, ти відчуваєш сморід з кюветів. Зрозуміло, що тих, хто розбігся, але так і не добіг до поштового відділення, аби відправити намародерений килим в Усть-Пірдюйськ своїй коханій Євлампії, чи поки ніхто не збирав, чи зібрав не все. Все ж, думаю, важко зібрати повністю “пазл”, якщо в танку бахнув боєкомплект. Якась “деталька” хороброго російського солдата кудись та закотиться за таких умов.

А ще вражають написи “Міни” уздовж узбіч. Не ці, карикатурні, якими натикані усі усюди в Києві. А справжні, яким віриш, бо бачиш результати їхньої діяльності. О, до речі, а он погано замаскована ТМ-ка. Тут попісяти не зупиняємось, проїдемо трохи далі.

Загалом же, все геть незрозуміло.
Незрозуміло було, чому вони сунули в Україну цими тонесенькими хробачками, лише вздовж доріг. Тепер, побачивши рельєф місцевості – болота, ріки, озера, болота, болота, болота, торфяники, болота, незрозуміло, на що вони взагалі сподівалися.

Слава Збройним Силам України.
Наснаги Маріуполю.
Розуму політикам.

Світанок вже близько, але ще не завтра.
Переможемо.

Фото автора.

Автори