Starlink в Україні. Як скоро це буде насправді доступно для українців?

Костянтин Корсун

Давайте спочатку розберемося, що таке Starlink, і як воно працює.

В принципі, це послуга надання доступу до Інтернет, але через мережу супутників.

Традиційний доступ до Інтернету використовує наземні «дротові» каналі: від домашнього роутера та будинкового стояка, потім до районного колектора/свіча, потім переважно дротами до самого провайдера, далі підземними колодязями до магістральних каналів, далі – за межі країни і аж до підводних броньованих кабелів під океанами.

Супутникова система доступу має «на землі» мінімальну інфраструктуру, «вистрілюючи» сигнал на супутник та приймаючи його з нього ж.

Загалом-то, супутниковий Інтернет існує в Україні вже років із двадцять (старі пердуни пам’ятають Lucky.Net, працює ще з 1994 року і досі живий), але це завжди було доволі дорого ($100 на місяць) та має купу обмежень: швидкість, обсяг передачі даних, залежність від місця розташування супутника на орбіті, невелика загальна кількість супутників (впливає на стабільність зв’язку).

Проект же Ілона Маска передбачає розмістити на орбіті аж 42 тисячі маленьких недорогих супутників, які будуть розташовані невисоко над Землею (приблизно 500 км над поверхнею) та швидко передаватимуть сигнал між собою.

Тобто це така система передачі даних, за якої сигнал із Землі передається у мережу супутників на орбіті, ретранслюється всередині цієї сітки, а потім дані можуть бути зчитані в будь-якому іншому місці на Землі.

Наразі на орбіті знаходиться близько 2 тисяч супутників системи Starlink із запланованих 42 000. Тобто покриття доволі слабеньке поки що, хоча в принципі покрита вся поверхня Землі, хоча й зі слабим, повільним та нестабільним сигналом.

Наразі у Світі налічується всього лише близько 145 000 активних абонентів у 11 країнах, і це переважно США, Канада та Австралія. В Європі користувачів мало, але переважно через велику чергу бажаючих, хоча сервіс доволі дорогий. Комплект обладнання коштує $499, а щомісячна абонплата – $99. І це з середньою швидкістю передачі даних від 50 Mbps до 200 Mbps. Для порівняння: звичайний київський провайдер пропонує 1000 Mbps за приблизно $10 на місяць (хоча така швидкість досягається на завжди).

Що стосовно України?

Для підключення абонентів в Україні технічних обмежень, в принципі, не існує. Але на практиці, як завжди, є якісь «але».

Приміром, ви стали щасливим власником новенького комплекту для підключення Starlink Kit, до якого входить супутникова «тарілка» (антена), базова станція, Wi-Fi-роутер, зарядка та проводи (на скрині).

Що потрібно зробити, щоб користуватися цим сервісом?

По-перше, скачати та встановити з AppStore додаток Starlink. Потім вийти на відкритий простір (clear view of the sky) та, слідуючи вказівкам додатку, направити смартфон камерою в небо.

В умовах сучасного Києва робити цього в домашніх умовах не рекомендується, бо наш патруль або снайпер може вирішити, що ви фільмуєте наші літаки чи безпілотники. Тому далі цього кроку я не просунувся – у моєму обмеженому шматочку неба додаток нічого не виявив. Та й комплекту обладнання у мене немає. Але думаю, що далі має бути десь так: додаток знайде на небі один із супутників і підкаже, де краще встановити тарілку-антену прямокутної форми розміром десь 12 на 19 інчей (приблизно 30 на 48 см) або круглої форми (діаметр 59 см). При цьому над місцем встановлення «тарілки» має бути максимально безперешкодний доступ до неба. Зазвичай це роблять на даху будинку.

Коли все це зроблено, і антена встановила стабільний коннект із супутниками, можна підключатися до неї по Wi-Fi, як до звичайного домашнього роутера. І вуаля – ви в Інтернеті через Starlink.

За умов постійних бомбардувань та обстрілів українських міст не впевнений, що це рішення може стати повноцінною альтернативою традиційним ISP (Інтернет-сервіс-провайдерам) найближчим часом. Як запасний канал зв’язку для військових та органів управління країною або для доступу в Інтернет десь далеко в полях – прекрасне рішення, але для масового застосування – поки що ні. Тим більше, що це, в принципі, комерційний продукт. Українським державним структурам надали кілька комплектів безкоштовно, та і абонплати (мабуть?) не вимагають.

Та навіть якщо і кілька сотень комплектів передали, це вирішує проблему резервного каналу доступу в Інтернет лише для кількох тисяч людей і лише в окремих локаціях, і переважно для військових та держслужбовців.

Але хочу вкотре запевнити: вивести з ладу всю існуючу розгалужену систему доступу в Інтернет в Україні вкрай складно, майже не реально. А особливо криворуким свинособакам, яких зараз настільки щільно пресують усім Світом (повірте, аж пищать), що вони забарикадувалися в своєму чебурнеті та здатні лише на дрібні інформаційні вилазки.

Навіть фізичне руйнування окремих вузлів доступу або навіть великих дата-центрів чи точок обміну трафіком не має жодного сенсу: усі канали багаторазово дублюються та здатні підстрахувати один одного, ключові магістралі охороняються, а більшість провайдерів працюють у режимі 24/7.

Також у режимі надзвичайної ситуації працюють українські мобільні оператори: попри різне громадянство їхніх фактичних власників робота усіх операторів жорстко контролюється українською владою, та й самі працівники-громадяни України забезпечують стабільність зв’язку цілодобово, і жодних причин для хвилювання наразі не існує.

Так що українському Інтернету нічого не загрожує. Не загрожувало і не загрожуватиме.

Так само, як і стільниковому зв’язку. Железяка.

Тим більше за супер-потужної міжнародної підтримки. За нами – весь Світ, за мокшанами – лише їхні гнилі «скрєпи» та схиблений маніяк. Поки що у них ще є сервери та ноутбуки, але коли це все у них почне ламатися, вони не зможуть їх ані поремонтувати, ані купити нові.

Ось тут і тут можна знайти перелік технологічних компаній, які відмовилися співпрацювати з кривавими катами: Apple, AMD, Adobe, Dell, Dropbox, Ericsson, Google, HP, Google Maps, Intel, Lenovo, Oracle та багато інших. І навіть OnlyFans та Pornhub 😆 .  Фух, ледве втримався від сального жартика.

Тому підсумуємо.

По перше: Starlink – це стильно, модно і молодьожно, але зовсім не панацея для нашої країни.
І по-друге: наразі не існує особливої потреби «рятувати» Україну Старлінком – розвинутій та сейсмостійкій системі Інтернет-доступу в України практично нічого не загрожує.

Нам загрожує росіянське м’ясо, але наші шикарні ЗСУ/ТрО/НГУ справляються з перекрученням їх на фарш дуже якісно.
Слава їм та Україні.

Автори