Чому я не вірю в «реформу» МОЗ?
Скажу чесно, писати про МОЗ я вже втомився. Якщо читач не сприймає аргументів моїх, і тих хто пише про реформу фахово (а я постив їхні статті і дописи) – очевидно, читач не готовий сприймати аргументів як таке, тож треба кидати цю тему і чекати, допоки сама реальність не примусить або читача – змінити свої погляди, або мене – визнати помилку.
Тож попереджаю, цей пост – останній надовго.
Я б і його не писав, але мені дорікнули, що з мови логіки я перейшов на мову емоцій, тож спробую розтлумачити ще раз своє ставлення до реформи МОЗ з позиції логіки.
Чому я не вірю в Супрун-реформу? Відповідь – тому що вона не витримує ані найменшої критики. Оберу тільки один аспект, найбільш розрекламований – «гроші ідуть за пацієнтом». Що воно таке?
Пацієнт сам обирає собі лікаря і укладає з ним угоду….
Вибачте, а що зараз заважає пацієнту поміняти собі лікаря, якщо той його не влаштовує? Я знаю приклади, коли пацієнти відмовлялися від догляду свого районного лікаря і добивалися, аби їх обслуговував інший спеціаліст. Це – не заборонено. Звісно доводиться поклопотатися, а бува й посваритися з головлікарем, але факт – це реально.
Далі – банальності. В будь-якому лікарському колективі є фахівці кращі і гірші, більш енергійні та доброзичливі, і менш. І от не зможуть всі пацієнти потрапити лише до кращих. У когось попит перевищить пропозицію, у когось – не покриє. Але угода – це значить, що лікар з вами її може НЕ укласти. Ну, а навіщо йому це, якщо бажаючих і так – греблю гати? А з ким такий лікар угоду укладе? Для людини, яка виросла в Україні, очевидно – з тим, хто не забуватиме вкладати в медичну карточку 100-200 грн, чи за скільки домовляться.
Тобто. Якщо зараз вам теоретично може пощастити і ваш районний лікар може виявитися сумлінною порядною людиною, то за реформи, якість вашого сімейного лікаря, і відповідно – надаваних вам послуг, залежатиме виключно від вашого гаманця. Край.
Логічно? І чим така система краща за існуючу?
Але й це – теорія.
Заступник міністра МОЗ Павло Ковтонюк бадьоро рапортує – лікар зможе отримувати до 700 000 грн на рік! І тихенько додає: «Якщо лікар набере максимально дозволене число пацієнтів у 2 тисячі осіб». Зрозуміло? Оцінимо.
В Україні за 5-денного робочого тижня (а саме за цією схемою працює більшість медустанов) на місяць у середньому припадає 21 робочий день. Ділимо 2000 пацієнтів на 21, виходить приблизно 95 пацієнтів на день. На годину (за робочого дня у 8 годин) виходить приблизно 12 пацієнтів. Тобто працюючи без обіду і перекурів кожному пацієнтові лікар може приділити на місяць лише 5 хв. І те, за умови, що лікар сам не захворіє, або не піде у відгул – тоді ще менше.
Поправте, якщо я помиляюся, але 2000 пацієнтів на місяць лікар може обслужити лише за умови, якщо всіх їх він відправить на цвинтар.
Ну хай лікар заробляє не 700 000, а у чотири рази менше, 175 000 – теж немалі гроші. Логічно? Ага. Якщо забути, що на кожного пацієнта згідно реформи виділяти планується 370 грн, і в ці гроші входить не лише з/п лікаря, а ще й з/п медсестри, з/п лаборантів і прибиральниці, витрати на розходники, на канцелярію, на обладнання, на миючі, на воду, світло та опалення і на всі інші поточні розходи. З/п головлікаря – теж платити будуть з цих коштів.
Ну хай лікар відкриває ФОП і ці гроші отримує сам, правильно? Неправильно, бо цих грошей він не отримає, бо муситиме сам вирішувати бісову купу питань, які зараз за нього вирішують головлікар і завгосп. Кран зламався? Біжи сам сантехніка наймай. Інспекція прийшла – вирішуй питання.
Ану підприємці, прикиньте, яким буде бюджет такого ФОП і наскільки він буде прибутковий? Кому пожирувати кортить?
Особисто я вже зараз бачу ситуацію, коли ніяких ФОП не буде, а клініки оптимізують свій штат до реально можливого, запропонувавши пацієнтам сидіти в чергах рази у 1,5-2 довше, ніж зараз.
Але ж ця система працює в Польщі – вигукнете ви. Так, працює. І поляки криком кричать, що головна мука їхньої медицини – НЕДОФІНАНСУВАННЯ. Це за умови, що витрати на медицину в Польщі – у 2 рази більші за відсотками до ВВП (4,2% проти 2,5% у нас) і в 15 разів більше в грошовому вимірі.
Це визнає і заступник міністра МОЗ. Павло Ковтонюк відверто пише, що недолік польської моделі – «довге очікування на послуги, а відтак відтік пацієнтів до приватного сектору».
Що це означає? Що якщо не хочете сидіти в чергах – ласкаво просимо на комерційну медицину. На початку допису я був таки правий, найбільш спритні і цинічні лікарі таки обслуговуватимуть пацієнтів за бабло, інакше – ласкаво просимо у чергу за державний кошт. Я навіть припускаю, що більшість поліклінік розділяться на дві частини: комерційну і бюджетну.
Називати їх пропоную за національними традиціями: «панська» і «хлопська».
Здогадайтеся, в якій з них обслуговуватимуть більшість населення, разом з пенсіонерами і учасниками АТО? По факту – реформа не припиняє несення вами лікарям «пятихаток» і «соток», вона їх легалізує. Ба більше – вона спонукає вас нести гроші лікарям, не факт, що менші, ніж зараз.
І чим це краще за наявний стан речей?
І це – тільки один аспект. Можна пройтися по кожному – там таке саме жаховисько.
Я вже навмисно не чіпаю таку тему, як фінансування «гарантованого пакету послуг» і ліків. Я про інше зауважу.
У Польщі, по-перше, ніколи не було такого розгнузданого соціалізму, як у совку (приватна власність на землю існувала, наприклад) і комерціалізацію послуг там сприйняли набагато спокійніше, ніж це буде у нас. По-друге, у них реформа розпочалася на другому етапі реформ Бальцеровича, коли результати реформ відчувалися, країна була на підйомі і гроші на реформування – були. Реформа – це дуже дороге задоволення, а коли ідеться про таку тендітну сферу, як здоров’я нації – так і поготів.
І от полякам на реформу власних грошей – не вистачило. Частково їхню реформу профінансували США. Ми наразі не маємо НІЧОГО подібного. Грошей нема.
Проте вто міністра Супрун наполягає – реформа мусить початися 1 січня 2018 р. і край. Чому?
Моя версія – тому що головне призначення «реформи» не медичне. Воно – політичне. Мета реформи – за рік перетворити сферу охорони здоров’я на хаос, при чому не тільки в Києві, а по всій країні – від сіл лемків до зони АТО. Винною в хаосі стане, звісно, Банкова і дядько Петро особисто (як завжди). Прямо напередодні виборів.
Не даремно реформу гаряче підтримує Шабунін – це в його стилі, спершу підтримати, а потім казати «Банкова саботувала». Не даремно проти реформи вже виступила бабЮля. Стара хитра лиса української політики, ЮВТ вже зараз готується казати громадянам: «А я вам казала!» Різна цільова аудиторія – і спільна мета.
Який висновок? Та ніякого. Свій погляд на Супрун-реформу я змалював, а вірити мені чи ні – ваше право. Історія розсудить, хто з нас правий.
Я цій реформі – не вірю. Я бачу небезпеку. Я вас про неї попередив. Далі – вирішуйте самі.
Дорослі люди – розберетеся. Крапка.
